ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Вперше термін «вітчизняна війна» щодо війни Німеччини і СРСР з’явився в тексті виступу В’ячеслава Молотова по радіо 23 червня 1941 р.: “Свого часу на похід в Росію наш народ відповів вітчизняною війною і Наполеон зазнав поразки, прийшов до свого кінця. Те ж саме буде і з Гітлером, що зазнався і оголосив новий похід проти нашої країни. Червона Армія і весь наш народ знову поведуть переможну вітчизняну війну за батьківщину, за честь, за волю”.
Цікаво, як відреагували б у Києві чи в інших частинах України, якби Львів визнав себе частиною Польщі? Але ж відомо, що 1 вересня 1939 р. об 11:30 літаки Люфтваффе скинули на Львів перші бомби. Бомби падали на алеї Фоша (нині вул. Чернівецька), поблизу вокзалу. Там від бомбардування загинуло шестеро і було поранено 11 осіб. На вулиці Вярусув (вул. Сміливих) від розриву бомби загинуло дві людини, на вулиці Лєщинськєґо (вул. братів Міхновських) поранено і вбито близько 40 осіб. У перший день війни від нальотів німецької авіації загинуло 83 і було поранено близько 100 львів’ян. Після поляків першими прийняли удар війни українці на українській землі. І хоча цифри наведені лише щодо Львова, мільйони жителів Західної України потрапили у вир війни з першого її дня.
І це сталося не 22 червня 1941 р., щоб опісля відзначати початок “Великої Вітчизняної”. Для них Радянський Союз не став Вітчизною. Радянізація 1939-1941 рр. і 1945-1953 рр. виявилася не менш важкою, ніж нацистська окупація 1941-1944 рр.
Щодо українських земель, які до 1939 року були у складі Радянського Союзу, то й для них Друга світова не може бути Вітчизняною, оскільки наступницею Радянського Союзу є Росія, а не Україна. Крім того, це фальш, що Радянський Союз почав війну з оборони. Угода про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом (Пакт Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р.) і особливо його таємний додаток, за яким визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними, наочно демонструють, що Радянський Союз так само планував війну, як і Німеччина. І почав її тоді ж, коли Німеччина, привівши “визволителів” 17 вересня 1939 р. у Львів.
9 квітня 2015 р. депутати Верховної Ради України проголосували за законопроекти, якими прибрали термін «Велика Вітчизняна війна» з українського законодавства.
Проте, після 1991 р. в шкільних підручниках незалежної України уже вживали термін «Друга світова війна». Та після того, як президент України В. Янукович призначив міністром освіти та науки Д.Табачника, у 2011 р., назву розділу «Україна під час Другої світової війни» замінили на “Україна під час Великої Вітчизняної Війни”.
Ось яке важливе значення мають люди в історії та як конкретні особи впливають на її трактування.

Урок ІІ. Війна зачіпає кожного

З 2016 року замість «Дня Перемоги» 9 травня відзначається «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». І чи за усталеною нормою: війна – це солдати; чи власними емоціями: “Мій дід воював. Моя сім’я тяжко пережила цю трагедію”, – ми мало звертаємося до об’єктивних, формальних фактів. Під час Другої світової війни втрати у війську серед громадян, призваних з території України – близько 3 млн. чол. Невійськові втрати людей з території України – близько 5 млн. осіб. Доки ми не шануватимемо пам’ять цивільного населення, доти війну не будемо розглядати серйозно як загрозу для суспільства.
Чому ми не шануємо пам’ять тих, хто не був на війні? Чому ми не говоримо про Голокост? Адже ці люди першими загинули, починаючи від моменту, коли на радянську територію вступили нацистські війська.
Як висловилася старша наукова співробітниця Інституту історії України Т. Пастушенко: “Мені здається, що справжній День пам’яті почнеться тоді, коли урочистості почнуться з Бабиного Яру. Коли президент разом з іноземними делегаціями покладуть вінки пам’яті у Бабин Яр, а потім у Парку Слави”.
Тому передусім, згадуючи Другу Світову Війну, варто пом’янути військовополонених, які вмирали не зі зброєю в руках; єврейське населення, які вмирали лише за те, що вони євреї; жінок, які мали зносини з німецькими військовими, щоб прогодувати своїх дітей та батьків; жінок, яких знищували за те, що їхні чоловіки потрапили в німецький полон; дітей, які, не маючи змоги виїхати за межі району бойових дій, потрапляли у вир бомбардування міст чи сіл; усіх, хто загинув від голоду.
Говорячи про війну, ми відкидаємо дві важливі складові цієї проблеми: Голокост і сталінізм. Та й сталінізм ми розуміємо однобічно, як боротьбу “червоних кривавих” павуків між собою, та якісь сухі цифри замордованих людей. Якось вони, цифри, нас не зачіпають за “живе”, це не ми, не наші родичі і навіть не сусіди.
Проте, чи думали ми колись про нереалізовану силу втрачених поколінь? Скільки ґенерацій ми втратили? Одне, два?.. Чому ж тоді дітей 1970-80-х рр. в Україні також називають втраченим поколінням?
Говорячи про нацизм, як абсолютне зло, ми забуваємо, що він не був би можливий без підігрування сталінізмом. І війна не закінчилася 9 травня, бо сталінські табори свого чисельного піку досягли у перші повоєнні роки. Туди потрапили військовополонені, остарбайтери, ті, хто опинився по інший бік лінії фронту, бійці націоналістичного підпілля, УПА, поляки, євреї. Усі вони поповнили табори ГУЛАГу.
Війна йде і зараз. Просто ця жахлива потвора затуляє собою інших, не менш жахливих – корупцію, наркоманію, проституцію, алкоголізм, низькій рівень освіти та медицини... Усе, від чого ми відвертаємося, і не бажаємо вирішувати, забирає силу наших поколінь.
Зараз ми можемо бачити, як усе більше та більше українців наполегливою працею втілюють Шевченкове бачення України. Що ж, не закопуймо своїх талантів у землю. Потрібен кожний! Перед нами стоять багато викликів, які ми можемо і повинні подолати, які зроблять нас сильними та непереможними.
Хай Україна славитиметься своїми природними, економічними та інтелектуальними багатствами , а українці – добротою та мудрістю. Нехай достатку в Україні вистачить, щоб допомагати бідним та знемагаючим від голоду країнам. Хай українські школи та університети будуть зразком якості в цілому світі.

Віра ДЯЧОК

Уроки Другої світової війни. Щоб не повторилася.

Уроки Другої світової війни.
Щоб не повторилася.