Запали в серці іскру добра
О, Боже мій!
Хочу любити Тебе не тому, щоб осягнути вічне небо,
і не тому, щоб оминути пекло;
люблю Тебе саме тому, що
Ти – мій Господь,
Ти – моє все;
дозволь мені воздати Тобі, і не чекати нагороди;
боротися за Тебе, і не дивитися на рани;
працювати для Тебе, і не чекати зарплати, в тім переконанні, що служу Тобі, мій Боже.
Сім діл милосердя для душі
- Грішника навернути.
- Навіжену навчити.
- У сумніві порадити.
- Сумного потішити.
- Кривду терпеливо зносити.
- Образу з серця прощати.
- За живих і померлих молитися.
Сім діл милосердя для тіла
1.Голодного нагодувати.
2.Спраглого напоїти.
3. Нагого зодягнути.
4. Подорожнього в дім прийняти.
5. Недужому послужити.
6. В’язня відвідати.
7. Померлого похоронити.
З серця людини походять її вчинки, бо чим наповнене наше серце, тим насправді живем. Як запрограмували себе, те понесемо в суспільне життя, родинне коло чи просто передамо один одному. У світі змодернізованому нелегко робити добро, бути справжнім практикуючим християнином.
Чому? Або ти станеш «білою вороною», з якої кепкуватимуть, у ліпшому випадку подумають, що ти «дивак» і походиш з іншої планети. Тоді як же бути зі вчинками милосердя? Як і щодо кого їх застосувати? Чи все-таки варто спробувати, не боячись відчути себе недоладним. Чужим... Христос аж ніяк не переймався тим, чи буде зрозумілим Його вчинок, Він робив, і був певним, що робить добре! У чому секрет його успіху? Просто Його серце наповнене любов’ю. Тому Христу не потрібно ламати голову над такими дрібницями. Він любить, а хто любить, у тому зло не живе. Душа, сповнена добра, приносить рясні плоди.. Милосердя Ісуса безмежне. Хоча багато горя, образ зазнав від тогочасного суспільства, та не припинив свою діяльність, а навпаки, ще з більшою відданістю служив людям, за що заплатив смертю.... Знаючи людську натуру, приймав здебільшого все. Христова опіка, лагідність, розуміння неперевершена. До кожного конкретного випадку підходить з турботою люблячого батька: оздоровляє, воскрешає, просто піклується, є уважним до проблеми і ніколи не відмовляє. Серце, в якому горить вогонь любові, перемагає смерть, випромінює світло, веде до життя вічного.
На перших порах здається важко та спробувати варто б.
Христос навчає: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших - ви Мені зробили».
Нагороду від Господа одержить тільки той, хто прожив свої літа на землі в любові до Бога й ближнього. Мати-церква християнам подає сім діл милосердя для душі та сім діл милосердя для тіла. Особливо зараз, в часі Великого Великоднього посту, наголошує на вчиненні справ милосердя щодо ближнього. Папа Франциск 2016 рік об’явив роком Милосердя . Відкриваючи двері милосердя, немов би закликає нас відкрити очі на біду ближнього, спробувати розділити з ним, як горе, так і успіх. У книзі Сираха сказано: «Бо для Господа ж легко за дня кончини відплатити людині за її вчинками»(Сирах ,26).
1.Грішника навернути
Тут мова йде про духовну сліпоту людини. Я, котрий веде життя у Бозі, пробую навернути заблукану душу ближнього, як своїм власним прикладом, так добрим словом, молитвою, постом, тобто добротою вказую ближньому на його недоліки, й аж ніяк не докоряю йому, критикую чи ґаню. У випадку замовчування гріха я стаю його спільником.
«Хто докір ненавидить, той слідує за грішником, хто ж страхається Господа, той навернеться серцем» ( Сирах, 6-7)
2.Навіжену навчити
«А що довше чоловік не дбає про те, щоб опір робити, то більше з дня на день у серці слабне, а ворог проти нього бере силу» (Наслідування Христа 1 книга)
Тож нехай не буде між нами так, як між поганами, мовляв, я нічого не знаю – моя хата скраю. Світло Христа світімо повсякчасно, особливо там, де панує пітьма. Що може кращого бути за те, коли спасається душа хоча б одного з нас? Навіженим вважається кожен, хто дбає тільки про світське, спокушується гріхом і не може зупинитися. Коли йде за Христом, любов’ю тоді усе гаразд, однак гонитва за світом – навіженство. Бути досконалими, то є місія кожного зокрема. «Над мертвим плач: він утратив світло; і над дурним плач: він утратив розум...» . Христос не боявся напоумляти, черпаймо сміливість від Нього.
3. У сумніві порадити
Віра дає людині стійкість і не дає засохнути душі. В хвилини сумніву приклади з життя праведних людей нехай навертаються нам на уста. «Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я – Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю» (Ісая, 41,10).
Надлишок сумніву завжди походить від незнання, обезсиленості, тому в такі хвилини добре звертатися до Святого Духа, джерела мудрості, він обов’язково підкаже, поведе так, як того хоче Бог. Християнин, який просвітлений ласкою Божою, сумнівного зарадить доброю думкою, підтримає в вірі, попробує спрямувати до святості, зважити на плоди Святого Духа, вони додадуть мудрості. Господь милує того, хто приймає його навчання, подає певності та обіцяє вести за руку, якщо Бог обіцяє – сумніватись немає сенсу. У такі хвилини підставмо братнє плече, відчуваючи підтримку – легше вирішуємо проблеми.
4.Сумного потішити
«О безталанний, бурею киданий, безутішний! Ось я кладу основи твої на малахіті, підвалини твої на сапфірі» ...
«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха», - каже Господь ( Матвій 6,34). Стараючись увійти в серце людини, співтерпіти в гіркі хвилини, збудити в душі сумного надію на краще, загоїти біль душевний та звернути на радість в Святому Дусі, саме такої поведінки чекає мати-церква від вірних, коли один з нас потрапляє в стан сумуючого, невтішного, прибитого горем. Попри все, піднімімо свої очі вгору, відчуймо присутність Божу та зрозуміймо, що насправді усе гаразд. Багато святих турботи життя здебільшого переживали радісно, це та прикмета християнства, яка відрізняє від невіруючих. «Христос завітає до тебе і потішить тебе, коли в серці приготовиш для Нього достойне привітання.» (Наслідування Христа)
(Далі буде)
