Рубрика Мандри
Тиждень у Мішкольцтопольці
Мішкольцтопольца. Ось те місце, куди відносно близько поїхати відпочивати як з Угорщини (200 км. з Будапешта), так і з України (200 км. з Чопа). Це – те місце, де цікаво відпочивати і влітку, і взимку. Куди можна поїхати лише на вихідні, або залишатися тижнями.
Поїзди з Будапешта на Мішкольц ходять щогодини. Тож зі Східного вокзалу за 2 год. я з сім’єю добралися у Miskolc-Tiszai. На фасаді вокзалу вибиті три дати: 1859, 1901 і 2003 роки. Вони означають наступне: у 1859 р. почалося його будівництво, у 1901 р. Будівництво завершено і у 2003 р. зроблено капітальний ремонт, під час якого максимально зберегли його оригінальний вигляд, але пристосували для інвалідів, поміняли вікна, покриття.
Чим ближче до Мішкольцтопольца, тим більше відчувається свіжіше повітря, ширші вулиці, менше машин, безпечні велодоріжки, Тesco i Lidl, лабази на деревах, а між ними натягнуті шнури. Дальше – приватна забудова, на огорожах або будинках інформація про оренду кімнат, гарячий обід. Це вже власне – Мішкольцтополца.
У місті є багато дорожніх знаків, більшість з яких вказують на принади місцевості. Один з них завів нас до Каплиці Ісусового Серця. Каплиця знаходиться на вулиці Брашшівській. Продовбана в печері у 1935 р. з ініціативи монаха францисканця Пія Сабо.
У наступні дні більшість часу ми проводили в печерній купальні Озерна печера. Вода в ній вапняно-воднево-вуглекислого типу. Вона містить велику кількість брому, йоду, кальцію, радону, метакремнієву та метаборну кислоти. Температура води, що заповнює озера великих і малих печер, пов’язаних між собою підземними коридорами, цілий рік 29-31°С.
З нічної кімнати підземною річкою перепливаємо у римську кімнату. У повітрі витає запах ароматичних свічок. Звідси річка веде до басейну, в якому глибина все ж не більша 145 см. Це – найстаріша ділянка печери. Над басейном є місток, з якого у певні години стікає у басейн вода. Місток веде до кімнат з сауною, солярієм, масажем та іншими супутніми додатками. З басейну виходимо і, повернувши вліво, потрапляємо до водоспаду з мутною білою водою, м’яким теплим туманом, зарослою вапняком плиткою на підлозі. Тут по-особливому легко дихати. Цей туман багатий на мінеральні елементи, у ньому відсутні хвороботворні бактерії.
З цього печерного отвору слідом за водою мандруємо по підземній річці, де час від часу включають течію, завдяки якій можна поплавати з підвищеною швидкістю по лабіринту печери. Світлові ефекти, природні діри і заглибини у стінах і стелі створюють особливу атмосферу затишку і забуття. Випливши з печер, потрапляємо у відкритий маленький басейн, де теж можна плавати, або розім’яти шийні м’язи під водяним струмом або в джакузі.
Є в купальні ще дві кімнати з басейнами. В одній вода – 35°С і глибина 145 см. І другий – 33°С з глибиною 150 см.
У басейні з температурою води 35 °С є крісло для інвалідів. Також є ванні кімнати та переодягальня для інвалідів.
Є місця з лежаками, де багато людей тут просто сплять або читають книжку, а я досліджувала стіни і знайшла цікавий напис: “Készült 2001.x.17 én Galambos László Ácsorgó” ( зробив 17 жовтня 2001 р. я, Галамбош Ласло Ачорго).
З нього я знаю, що ремонт у купальні робився у 2001 р.
Сучасна купальня побудована у 1959 р. Але про цілющу силу повітря і води у печері знали ще в турецькі часи. У далекому 1711 р. лікарям було наказано вивчити властивість води, після чого почалося будівництво перших трьох басейнів. З того часу й почалася історія курорту.
Перед басейном є т. зв. Парк пригод. У ньому є дитячий майданчик, озеро, в якому плаває безліч качок і один лебідь. Посередині озера б’є фонтан. Південніше розташований острівець. Вода в озері завжди тепла. У цьому ж парку живуть ручні білочки.
По головній вулиці міста їздить туристичний поїзд на колесах.
Але моя сім’я віддає перевагу пішим мандрівкам. Тож ми вирушаємо в гори.
Віра ДЯЧОК
