«Свою Україну любіть»
12 березня в Будапешті широко відзначали День Тараса Шевченка. Представницька депутація з числа керівництва ДОСУУ, ТУКУ, активістів української громади, українських дипломатів і прихильників української культури розпочала свято з покладання квітів і вінків до пам’ятника Кобзареві на площі Тараса Шевченка у ІІ районі Будапешта.
Затим велелюдний захід продовжився у Болгарському центрі культури. Зі святом гостей привітали Голова ДОСУУ Юрко Кравченко, речник української меншини в парламенті Угорщини Ярослава Хортяні та Тимчасовий повірений України у справах Угорщини Михайло Юнґер.
У першій частині святкового концерту виступили учні Недільної школи. Зі сцени прозвучали шевченківські поезії та пісні на його вірші. Присутні також мали змогу послухати поетично-музичну композицію у виконанні Вікторії Петровської, Ірини Барти і Гараї Роберта (художнє читання), Романа Меденці (вокал) та ансамблю "Українські мелодії", який виступав у скороченому складі - Уляна Зан (скрипка) та Надь Ева Цецілія (фортепіано). Власні музичні композиції на шевченківську тематику прозвучали у виконанні гітаристів і композиторів Михайла Вігули та Ференца Берната.
Відтак перед публікою виступили учасники Національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія». Високий професійно-мистецький рівень цього колективу глядачі оцінили бурхливими оплесками і вигуками «Браво».
Після концерту головний балетмейстер ансамблю Іван Курилюк, народний артист України, розповів про деякі визначні штрихи з біографії очолюваного ним колективу:
- В ансамблі я особисто почав виступати з 1971 року, а на посаді балетмейстера працюю понад 20 років. Ансамбль заснували у 1939 році, а вже за рік він почав свою концертну діяльність. Маємо дуже великий мистецький багаж і робимо нові концертні програми, у тому числі танцювальні та вокально-музичні композиції. Поповнюємо свій репертуар із невичерпної народної творчості нашого Покутського краю і Коломиї. За час існування ансамблю наші творчі попередники і ми дали понад 10 тисяч концертів в Україні та поза її межами. На моїй пам’яті, це коли ще я був танцюристом, в Угорщині ми виступали двічі – у 1980-му і 1989- му роках.
- Ми бачили тут фрагменти вашої розкішної програми про Олексу Довбуша...
- Це – вже оновлена мистецька версія на сцені. А недавно ми поставили окрему танц-оперу «Ола, Довбуш!» із часовими вкрапленнями про наш край у ХІІІ, ХVIIІ століттях, де танці і фольклор підпорядковані цій народно-героїчній темі про опришків і їхнього ватага Олекси Довбуша. Ми детальніше розвиваємо на сцені сюжет його особистого життя і навіть сьогоднішнє сприйняття цієї фігури у наші часи.
- Не часто доводиться бачити на сцені, як грають в українських Карпатах весілля.
- Так воно і є: це – натуральне верховинське весілля з села Жаб’є, центра Гуцульщини. Ми дуже раді, що ви нас запросили на Шевченківське свято, бо цю постать шанує вся Україна. Сподіваємося, що у цьому світлі наш мистецький подарунок припаде до серця українцям на Мадярщині.
В.П.
