Українці в Європі теж проти російської агресії
У Парижі, Римі, Афінах, Лісабоні, Берліні, Мадриді, Талліні та в інших містах Європи пройшли марші протесту українців проти агресії Росії. Таким чином українська громада прагне донести до Європи послання про агресивність політики Росії та наголосити на потребі більш жорсткої позиції, ізоляції та продовження санкцій щодо Російської Федерації країнами ЄС.
«Протести проти путінської агресії – це найменше, що ми можемо робити, перебуваючи за кордоном. Це наш вклад у спільну перемогу. Це наш обов’язок», - повідомляє Олесь Городецький, координатор оргкомітету Євромайдану в Римі.
Незважаючи на несприйтливі погодні умови (лив сильний дощ), на римській площі Есквіліно, звідки розпочинався марш, зібралось кілька тисяч людей. Перед ними виступили організатори маршу та свідки бойових дій в Україні, а також було відправлено молебен про мир в Україні.
Після цих подій, скандуючи: «Крим – це Україна!», «Україна – це Європа!», «Вільна Україна!» - маніфестанти вирушили до площі Венеція, де і закінчилась хода виконанням державного гімну України.
Кореспондент «Громади» мав нагоду поспілкуватись із деякими учасниками ходи.
Ганна Книш з Київщини 7 років проживає і працює в Римі. Належить до спільноти УГКЦ святої Варвари і Сергія.
- Чому ви сьогодні тут, у чому бачите свою місію?
- Молодь збирається щонеділі, але сьогодні – це особливий день. Ми беремо участь у ході, щоб виразити протест проти агресії Росії в Україні. Молодь нашої церкви має за честь нести 12-ти метровий прапор України. Ми багато часу приділяємо розвитку культури, збереженню мови, традицій нашого народу тут – на території Італії, намагаємось розширювати коло учасників нашої церкви.
- Яка Ваша роль у допомозі Україні?
- Кожна діаспора є камінчиком, з яких вимощується шлях у життя усього українства. Якщо кожен з нас буде жити за принципом «Моя хата – зкраю, я нічого не знаю», тоді ми нічого не досягнемо. А всі разом ми – сила.
Бронеслава Тулевич з Бердичева:
- Сьогодні тут зібрались люди з різних куточків України – з Тернопільщини, Рівненщини, Чернігівщини, Львівщини, Волині. Трагічні події в Україні об’єднали нас всіх тут – далеко від нашої Батьківщини. Ми глибше відчули, що таке Україна, що таке Батьківщина, наша рідна материнська мова, як важливо її берегти, як важливо любити нашу рідну землю. Ми – небагаті люди, у всіх нас є діти, онуки, старенькі батьки, яким ми повинні допомагати, але кожен з нас усвідомив, що маленька допомога бійцям за незалежність України – це є дуже важливо на даний час.
Сергій з Тернополя:
- Волонтери відіграють важливу роль у допомозі солдатам, пораненим, дітям, батьки яких загинули в АТО. За нашої теперішньої влади без волонтерської допомоги армія не досягла б таких результатів.
- У чому конкретно полягаєо ваша допомога?
- Збираємо медикаменти, одяг, взуття, фрукти, відправили автомобіль швидкої допомоги разом з медичним обладнанням. Наша допомога дуже різнобічна.
Мар’яна Тріль, організатор національної ходи:
- Упродовж двох років відбуваються щотижневі збірні маніфестації, де ми інформуємо про події в Україні. Майже щотижня відправляємо по 400-500 кг гуманітарної допомоги від різних громадських організацій українців у Італії
- Ведете облік, яку саме допомогу надали?
- Точно сказати нереально. Допомога йде і від приватних осіб, окремих сімей, від різних спільнот українців по всій Італії, а нас тут – багато. Допомога йде для шпиталів, для дітей, для сімей переселенців.
Сьогодні під час ходи сподіваємось зібрати кошти на позашляховик особливого призначення. Це автомобіль з медичним обладнанням, що взмозі надати першу невідкладну допомогу і перевезе поранених до найближчого польового шпиталю. Це вже третій автомобіль для наших бійців, середня ціна яких – 4 тис. євро.
Переживаючи події такого масштабу, усвідомлюєш, що Україна має перед собою велике майбутнє, що її доля не байдужа пересічним українцям, які здатні змінити хід історії. Вони можуть побудувати краще майбутнє для нових поколінь. А коли подібні події відбуваються і за кордоном, розумієш, що українців не подолати.
Підготувала Ліля ГЕМБІК
Використані матеріалу часопису “Credo”, Радіо Свобода.
