Гурт “Гайдамаки” в Будапешті
4 березня в Будапешті з концертом виступав український рок-гурт “Гайдамаки”. Після концерту співаки дали інтерв’ю “Громаді”. Основним нашим співрозмовником був Олександр Ярмола. На деякі запитання відповідали також інші учасники групи.
- Разом зі мною тут присутні хлопці, з якими ми граємо з 2012 року. Вийшло так, що цей склад групи брав участь в історичних подіях нашої країни на Євромайдані, їздили в зону АТО. Разом зі своїм народом ми проходимо через ці зміни і перетворюємося з усією країною.
- Що означає назва гурту?
- Ми – гайдамаки. У ширшому сенсі – вільні люди. Ми – незаангажовані ніким. Що відчуваємо – те передаємо своєю творчістю.
- Як виникла ідея здійснити турне по Європі і чому саме в цей час?
- Ми хотіли зробити весняний тур, яким охопили б багато міст, країн, репрезентуючи нову українську культуру.
- На якого глядача розраховані ваші концерти?
- На усіх, хто бажає і готовий слухати. Дуже хочемо бачити українців, але ставимо також собі завдання передати іншим націям сучасну українську культуру; через наші пісні – інформацію про те, що відбувається в Україні. Хочемо бачити усі покління, починаючи від дітей. Наша музика – це не просто рок, це – українська душа.
- Які думки виникали під час концерту в Будапешті?
- Перший концерт цього туру ми провели в Ужгороді. Концерт в Будапешті – це перший виступ за межами України у цьому турі. А перший концерт за кордоном завжди перемикає на те, що в Україні глядачі розуміють тексти і знають нас, як “Гайдамаки”, яку музику виконуємо, чим цікавимося. На концерті за кордоном, де українську мову не всі розуміють, треба більше грати, щоб театрально дати зрозуміти, про що йдеться у пісні.
- Чи вдаєтесь на ваших концертах до політичних тем?
- Політика – це театр і певна суспільна психологія. А ми – гайдамаки, вільні люди. І в своїх піснях передаємо те, що думають прості люди. Поширена така тендеція – змішувати політику і соціальну активність в одному флаконі. На мою думку, це помилково. Ми спеціальних промов на наших концертах не робимо. Все, чим хочемо поділитися – закладемо у наших піснях.
- Хто пише тексти і складає музику?
- Тексти пишу я, а музику – вся група. Одного разу, викопуючи бруківку на Майдані у Києві під час Революції Гідності у 2014 році, народилася у нас пісня. Для її створення пішло 15 хв. Через дві години ми вже грали її на концерті. Це — пісня “Дерев’яні щити”.
- Слова ваших пісень є глибокі за змістом. А як меседж пісні ви доносите до іноземців?
- У музиці закладене те ж послання, що й у словах. Люди, слухаючи нашу музику, відчувають її текст. Якщо органічно побудована пісня – так воно і є.
- Як часто ви буваєте в Угорщині і, зокрема, в Будапешті?
- Двічі ми були на фестивалі “Сігет” і час від часу включаємо Будапешт до наших закордонних турів.
- Якої думки про Будапешт, Угорщину?
- Будапешт – красиве європейське місто. Угорцям трохи більше поталанило, ніж українцям в тому, що з соціалістичного табору вийшли разом з іншими Східно-Європейськими країнами, а Україна ще й досі бореться за відокремлення. Звичайно, в Україні не є життя настільки стабільним і захищеним, як в Угорщині, але воно є насиченим і цікавим, бо ми самі будуємо свою країну, у нас є шанси побудувати щось нове, своє.
- Наскільки вам близька тема війни на Сході України?
- Ми не професійні військові, а музиканти, художники. Якщо буде потреба, ми готові взяти зброю і з нею захищати Україну. А зараз ми інформаційно та психологічно допомагаємо Україні, співаючи і підтримуючи хлопців, які воюють; передаючи їх переживання, їх свідчення про реальні події на інші терени України та за кордон.
- Чи після Революції Гідності щось змінилося для вас?
- Змінилося. До Революції у нас був певний песимізм відносно нашої ролі в історії України, бо одиниці мало що могли змінити. Під час Революції Гідності ми побачили, що нас таких багато. І це був момент єдності. Це була мить, коли ми повірили в свої сили. Кожен з нас є зрозумілий іншими і може вплинути на ситуацію. І ми почали працювати. Наприклад, багато змінилося в інформаційному просторі: з’явилися можливості для ротації кліпів і ротації пісень на радіо. І ми почали над цим працювати. Раніше цього не було. Ми знали, що ми так званий неформат, робили від душі неформатні речі і думали, що нас ніколи не крутитимуть по радіо і показувати по телебаченню. А тепер люди, які нас раніше не слухали, зможуть нас почути.
- Чи прораховували ви можливість провокацій, ворожих акцій на своїх концертах?
- Їдучи в Європу, ми здійснюємо культурну місію для України. Разом з тим ми усвідомлюємо, якою потужною є російська пропаганда. Україна такої прогаганди не веде. І тому все, що ми можемо зробити, - це проїхатися концертним туром і показати, якою є Україна сьогодні. На тих людей, які нас чують, це діє. А щодо провокацій чи ворожих акцій, то ми є свідомі, що це може статися. В цій ситуації важливо вийти переможцями, не піддавшись на провокації.
- Яке повідомлення ви б хотіли залишити українцям на еміграції?
- Ви трішки відірвані від української реальності. А вона міняється дуже швидко. І навіть ми, живучи в Україні, не завжди встигаємо за цими змінами. І думаю, що вам було би корисно спілкуватися з нами, тими, хто приїхав з України, підходити після концертів, питатися. Не все, що пише інтернет, є правда. І ще – не просто будьте українцями на еміграції, а їздіть в Україну. Лише там ми, українці, можемо відчути її всім своїм єством.
Віра ДЯЧОК
