№4(132)
жовтень - грудень
2015 року

ПРОЗА
РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Чому добро спить,
або Знову про янгола тьми

Продовжуючи тему небесного війська – ангелів, не можна залишити поза увагою зло, що ходить поміж нас, зводячи на манівці не одну душу. Звідки його стільки набралося на нашу голову?
З біблійного опису знаємо про бунт сатани та скинення його до пекла – місця темноти та відчаю. Та чи покарання Богом диявола залишило за собою двері пекла зачиненими? На жаль, ні. Тоді для людини питання вічності вирішувалося б просто: ми, котрі живемо на цій землі, автоматично відходили б до раю.
Однак за вічність потрібно боротися і то неабияк. Тому в книзі Йова написано: «Життя чоловіка на землі, то досвічуваня» (Йов 7,1) І тільки той, хто витримає до кінця, дійде до перемоги. Якщо місією ангелів-охоронців є охороняти людей, дбати за їх добробут, то злого духа ціль зовсім протилежна – остаточний відчай та занапащення її душі.
Коли диявол наважився спокушувати самого Христа підступом та обманом, пропонуючи самому Богу покуштувати зло та огиду брехні, то що ми, непостійні, зламані грішною природою люди, можемо казати?! У Біблії читаємо: « ... Тоді Дух повів Ісуса в пустелю, щоб диявол спокушував його... Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: «Коли ти Син Божий, кинься до долу». (Мт 4;1-5) І так кілька разів сатана приступає до Христа. Подумати тільки, це ж треба мати скільки нахабства, щоб спокушати того, ким був створений. Лукавий не може заспокоїтись, тому шкодити стало його місією. Христова реакція на спокуси сатани однозначна: «Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати». (Матей 4.10)
Рішучість у хвилини спокус повинна бути твердою, немов гранітна скеля. Призивання Божого імені, перед яким схиляється все на землі і на небі, має брати гору у ці хвилини. Бачимо, диявол пропонує, обіцяє дати людині те, чого найбільше прагне, аби тільки пішла за ним. Силоміць він нічого не може зробити, тільки посилає злі думки, які іноді нам здаються добрими. Проте там, де проявляє свої підступи сатана, про добро не може бути й мови.
Як боротися проти спокус? Найперше приходить думка, що коли ідея чи помисел добрі, то вони від Бога, тоді все гаразд, слід їх прийняти і зреалізувати. Але якщо думка несе у собі хоча найменше зло, тобто її пропонує диявол (Бог дав йому таке право), тому найкраще у такі хвилини потрібно свій розум переключити на щось гідне, себто миттєво зреагувати, відкинувши її від себе, не дати місця розвинутися далі, адже потім набагато важче з нею боротися і є загроза послуху злому нашіптувачу.
Є дуже грубою помилкою роздумувати над нею, вчать отці церкви. У таких випадках легко попадаємо у блуд, тому реагувати потрібно рішуче: так, ніби вели машину, бачачи перед собою перешкоду наїзду на перехожого чи ще іншу. Тоді водій діє рішуче, не роздумуючи, звертає в інший бік, адже не зреагувавши належно, наражає на небезпеку життя своє та перехожого. Так і нам слід негайно замінити грішні думки на добрі, тобто подумаймо про щось інше, таким чином здолаємо спокусу й аж ніяк – не леліємо, не затримуємося на ній!
У Наслідуванні Христа про спокуси знаходим таке.
«Ніхто не є такий праведний, ані святий, щоб не мав часом спокус: та й ми не годні бути так зовсім уже свобідними від них... Всі святі перебули чимало прикростей та спокус і дійшли до більшої праведности... А ті, що не вміли перемогти спокус, відпали від Бога і пропали.»
Далі зазначено: «Хто тільки поверхнево ухиляється від спокус, а не видирає їх з корінням, той не багато вспіє; навпаки, вони тим скоріше ще повернуться до нього і він ще гірше буде себе мати» (глава 13)
Бог ніколи не дає людині випробувань понад її силу. Якщо посилає прикрість, то знаходить засіб, як її пережити. Сатана ж приходить із брехнею, обіцянками на завтра, облесністю, хибними порадами, мовляв, це нормально, спробуй, нічого страшного у даній ситуації немає, бо всі так чинять. Або нашіптує: «Заспокойся, ти молодий ... скільки того життя, бери користуйся, не докладай праці, адже світ такий багатий – усе ж твоє, не соромся. У лукавого немає слова «ні», у нього завжди все «можна», і коли ми це «можна» приймемо хоча б раз, наступного разу для людини це стає нормою.
Якщо попервах наша совість волала до нас, щоб ми цього робили, то згодом вона буде спати. Так, свиня попоївши, шукає в холоднечу теплого місця, комфорту, а під час спеки лізе в багнюку, що стає для неї правдешньою периною. Отак і з нами діється, бо вдольнивши бажання злого, купаємось у грязюці, твердячи собі, що розкошуємо в молочній купелі.
Аби з нами цього не сталося, шукаймо поради в мудрості Божій Приповідки вчать: «Звірся на Господа всім своїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього, і він твої стежки вирівняє. Не гадай собі, що ти мудрий, бійся Господа і від зла ухиляйся, і це буде здоров’ям для твого тіла, й оновою для костей твоїх. Шануй Господа тим, що ти маєш, та першоплодами всіх твоїх прибутків, і твої клуні будуть ущерть повні, твої витоки вируватимуть...»
Де запанує зло, там чути плач, кояться негаразди, приходить смерть, вбивство, брехня, сльози, війни, руїна, – такими якостями наділений злий дух. Але не забуваймо, що спочатку часів він був створений добрим, розумним ангелом, проте гординя увійшла в нього, прийнявши її, він заслужив пекло. Зло настільки оволоділо ним, що довело до самознищення, адже міг і покаятися ...
Та не зробивши щирого каяття, зупинитися не може. Знаючи, що людина має право здобути вічність, бере слуг тьми і всякими правдами та неправдами хоче довести людину до такого стану, в якому перебуває сам. Заздрісна думка, що Бог любить людину наскільки, що не жаліє свого Єдинородного Сина, посилаючи на відкуплення роду людського, не дає спокою сатані, і він не впадає в дрімки, а вдається до своїх підступів, щоб у свої сіті загребти хоча б одну невинну душу. Тоді тріумфує у своїй тьмі, шукаючи нові душі. Та не все так страшно насправді, як він собі малює, хоча страх – це теж одна з його основних заслуг. Будьмо сміливі, бо коли побачить хрест чи почує найменше зітхання з уст людини, звернене до Бога, матері Марії чи святих, зразу стає немічний, жалюгідний, тікаючи до пекла, призначеного за непослух.
Бо Господь каже: «Мій сину! Бережи розум і обачність; нехай не зникають зперед очей у тебе, і вони будуть життям душі твоєї, окрасою твоєї шиї. Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, і нога твоя не спіткнеться. Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, коли лягатимеш, сон твій буде солодкий. Не бійся ні переляку раптового, ані напастей злих, коли нагряне, бо Господь буде безпекою твоєю і збереже ногу твою від пастки». (Приповідки 3,21)
Сатана, переможений Христом, бореться з Його послідовниками; боротьба проти сил темряви триватиме до останнього дня, за словами Господа. Протягом цього часу кожна людина перебуває у стані боротьби, тому що земне життя є пробою на її вірність Богові.
Тому віряни повинні бути стійкими проти засідок диявола, ставити опір у день несприятливий, перемагати страх молитвою, добрими справами забезпечувати собі вічність, бо до того покликані і нехай ніякі змови злого духа не будуть страшними для тих, хто разом зі святим Архангелом Михаїлом твердить: «Хто, яко Бог».
Тільки скріплені святим Духом, доходять до перемог. Долаймо перешкоди, нехай пекло тремтить, коли разом озброюємось сильною вірою і в один голос скажемо, що ми слуги Бога живого, геть сатано! Св. Тереза від Ісуса коли одного разу побачила пекло так мовила:
«Якщо Господь такий могутній, як знаю і бачу, і, якщо злі духи є Його невільниками, у чому віра не дозволяє мені сумніватися, що злого можуть мені зробити, коли я ‒ служниця цього Царя і Господа? Чому ж мені мало забракнути відваги до боротьби навіть з цілим пеклом? Я брала в руки хрест і насправді Бог давав мені відваги. В один момент почулася такою зміненою, що не побоялася кликати їх усіх на боротьбу: «Виступіть усі тепер, щоб я, служниця Господня, побачила, що зможете мені зробити!»
Таж насправді швидше вони мене боялися, бо я була зовсім спокійна.
Тому просім в Ісуса вистояти в доброму до кінця. Нехай буде так, як того хоче Бог.

Марія ВТЕРКОВСЬКА,
релігієзнавець, психолог