Євромайдан. Два роки по тому
Восени 2013 р. кабінет міністрів України на чолі з Миколою Азаровим призупинив підготовку до підписання угоди про асоціацію із Євросоюзом. Замість Європи українців штовхали у тісні обійми митного союзу на чолі з "дружньою" Росією. Ця подія призвела до низки невідворотних подій, головною з яких був Майдан. Його початок – приблизно 22-га год. 21 листопада 2013 р.
Першим учасником Євромайдану стала журналістка “5 каналу” Інна Неродик, яка прийшла на Майдан Незалежності разом зі своєю подругою. Паралельно журналіст Мустафа Найєм через Facebook закликав прийти та висловити свій протест рішенню Кабінету міністрів. Цей заклик підтримало чимало журналістів, студентів та інші, в основному молоді жителі Києва, до яких поступово долучалися однодумці з інших місцевостей України та опозиційні політики. Загалом Майдан Незалежності у першу ніч вмістив за різними підрахунками 1-2 тис. протестуючих. Того ж вечора у соціальних мережах хтось із учасників вперше використав слово "Євромайдан". Цей хештег майже одразу потрапив у тренди Twitter. До 22 листопада його використали понад 21 000 раз.
Того ж вечора народилося гасло: "Україна – це Європа!". Мітингувальники пройшли колоною до Адміністрації президента, однак вулиця Банкова виявилася перекритою автобусами з силовиками. Після цього мітингувальники повернулися на Майдан. Лідери опозиції закликали людей розійтися на ніч по домівках і вийти наступного вечора, але мітингувальники вирішили залишитися на ніч. Арсеній Яценюк закликав людей вийти в парк Шевченка 24 листопада на мітинг. На Майдані з трибуни виступає "голос Помаранчевого Майдану" 2004 року Євген Ніщук. Починають звучати заклики до революції.
Крім того, з 21 листопада демонстрації за відновлення підготовки до підписання Угоди відбулися в Івано-Франківську, Львові, Тернополі, Вінниці, Кіровограді, Луцьку, Чернівцях, Ужгороді, Житомирі, Рівному, Хмельницькому, Харкові, Донецьку. За словами Мустафи Найєма, 21 листопада приймається рішення збиратися щодня аж до Вільнюського саміту 28-29 листопада, під час якого планувалося підписати Угоду про асоціацію. Увечері 21 листопада Окружний адміністративний суд Києва у відповідь на звернення Київської міської держадміністрації постановив заборонити під час проведення мирних масових акцій встановлення на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та на Європейській площі малих архітектурних форм: наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, з 22 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року.
Наступного дня, 22 листопада, кількість людей на мітингу в Києві сягнула 5 тисяч осіб. В обласних центрах і районних містечках люди також збираються на мітинги. Проте всі розуміють, що головні події відбуваються у Києві. Тому з першого ж тижня Євромайдану люди покидають навчання і роботу та їдуть у Київ. 24 листопада 2013 року у Києві відбулася багатолюдна хода і мітинг на Майдані Незалежності. Колона мітингувальників заповнила весь Хрещатик від бульвару Тараса Шевченка до Європейської площі. Організатори заявили, що кількість протестувальників перевищила 100 тисяч осіб. За відомостями МВС, на Майдан прийшло до 50 тисяч осіб.
На мітингу було оголошено про початок безстрокової акції протесту. Перед присутніми виступили Арсеній Яценюк, Юрій Луценко, Володимир Кличко, а також Євгенія Тимошенко, яка зачитала звернення Юлії Тимошенко, яка на той час знаходилася у в’язниці.
Незважаючи на плани організаторів щодо відсутності партійної символіки, на мітингу зафіксовано велику кількість прапорів опозиції: "Удару", "Свободи" та "Батьківщини". Тим часом на Михайлівській площі відбувається мітинг під гаслом "євро=гомо", а в Маріїнському парку збираються люди без будь-якої символіки, розпізнавальних знаків або вимог. У підземних переходах стоять підрозділи "Беркута" та "Барса".
Після мітингу частина демонстрантів спробувала пройти до центрального входу будівлі Кабінету міністрів і заблокувала проїзд урядових автомобілів. Біля входу розташувалися кілька сотень бійців спецпідрозділу "Беркут", з якими в окремих маніфестантів почалися зіткнення. У їх перебігу міліціонери застосували кийки та сльозогінний газ; протестувальники також розпорошили газ і кинули кілька вибухових пакетів. Одному зі співробітників МВС розбили обличчя металевою трубою.
За межами країни мітинги проходять у Мюнхені і Берліні (Німеччина), Женеві (Швейцарія), Парижі (Франція), Лондоні (Англія), Осло (Норвегія), Стокгольмі і Мальме (Швеція), Будапешті (Угорщина), Вільнюсі (Литва), Тбілісі (Грузія), Відні (Австрія) і Торонто (Канада).
У понеділок, 25 листопада, під час пікетування кабміну сталася чергова бійка; міліція знову застосувала сльозогінний газ.
До вечора на Євромайдані та Європейській площі кількість людей збільшується до кількох тисяч. На Трьохсвятительській вулиці демонстранти починають штурмувати затонований мікроавтобус, з якого, за підозрою активістів, ведеться прослуховування; з автомобіля витягують одну людину в цивільному одязі. Трохи пізніше активісти повідомлять, що в мікроавтобусі було виявлено апаратуру для прослуховування і шляховий лист від СБУ . Через штурм автомобіля починаються сутички мітингувальників і міліції. Демонстранти відтісняють правоохоронців, проте мікроавтобус з трьома людьми у ньому все-таки їде.
27 листопада збільшується кількість студентів, що беруть участь в акціях Євромайдану. На Майдан Незалежності вирушають колони студентів НауКМА, КНУ ім. Шевченка, КПІ, університету ім.Богомольця, Національного лінгвістичного університету, Педагогічного університету ім. Драгоманова, КНЕУ та Авіаційного університету. З’являється інформація, що керівництво деяких вишів чинить тиск на студентів та у різні способи перешкоджає їхній участі у масових акціях. Ввечері колона з 15 тис. студентів відправила до Адміністрації президента лист Віктору Януковичу. Студенти стають найактивнішою і найчисленнішою частиною Євромайдану.
Того ж дня віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов проводить у Київському національному економічному університеті зустріч з приводу подій Євромайдану.
28 листопада починається Вільнюський саміт, технічне парафування договору про асоціацію з ЄС завершують Грузія і Молдова. Протягом дня ведуться розмови про можливості підписання угоди Україною, увечері на саміт Східного партнерства прибуває Віктор Янукович.
29 листопада близько 10:00 стає відомо, що Угоду про асоціацію Янукович не підписав. Трохи пізніше на пленарному засіданні президент України пропонує підтримати формат тристоронніх переговорів Україна-ЄС-Росія і просить фінансової допомоги у ЄС, проте глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявляє про неприйнятність переговорів у запропонованому Януковичем форматі. Віктор Янукович без пояснення причин скасовує підсумкову прес-конференцію у Вільнюсі.
У ніч на 30 листопада сталася одна з найбільш неоднозначних подій революції. Саме вона вдихнула життя у протест , який вже затихав. Ввечері з Майдану прибрали всю апаратуру, розібрали сцену. Акція добігала кінця, адже Янукович так і не підписав Угоду про асоціацію, і що робити далі – було неясно. Але 30 листопада близько 4:00 співробітники "Беркута" силою розігнали акцію протесту біля стели Незалежності на Майдані. В результаті розгону були травмовані десятки протестувальників. Після цього євроінтеграція відійшла на другий план, і головною темою стала особиста безпека людини.
Вдень 30 листопада на Михайлівську площу без жодних закликів вийшло близько 30 тис. осіб. Розгнівана юрба вимагала покарання винних у побитті дітей. На площі цілий день лунали заклики: "Україно, вставай! Києве, виходь!".
До мітингувальників прийшли посли десяти країн ЄС і голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський. На мітингу були озвучені вимоги опозиції, головна з яких – відставка президента Януковича, а також притягнення до відповідальності міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та керівників низки обласних спецпідрозділів "Беркута", який застосував силу проти мітингувальників. Під час виступу на мітингу Арсеній Яценюк закликав створювати страйкоми для оголошення загальнонаціонального страйку з метою домогтися дострокової відставки президента та уряду України.
Євромайдан наповнився додатковою силою і ввійшов в новий етап: зимовий, жертовний і результативний.
З часу початку Євромайдану минуло два роки. Слідство майже закінчилося, Генеральна Прокуратура нарешті оголосила про підозру багатьом особам, які давно уже переховуються в інших країнах; і правоохоронним органам, судам залишається безліч нерозв’язаних питань. Багато людей почуваються розгубленими, знаходяться під впливом інформаційної війни з різних сторін, не знають, що робити. Але Євромайдан – чудовий приклад того, що нову країну для нас не зробить ніхто: не цар, не король, не мій сусід. Лише кожен з нас, коли поставить собі за ціль щось прекрасне зробити і почне діяти, – тоді будемо мати порядок на вулицях, справедливу і дієву правочинну і судову системи, відповідальних політиків та інші цілі, за які стояв Майдан.
Дячок В.
(Gyácsok V.)
