Рівно 1000 років тому, 26 листопада 1015 року, великокняжий стіл у Києві посів Ярослав Мудрий ‒ син Володимира Великого, внук Святослава Хороброго. Великий князь, який змусив світ схилити голови перед Києвом ‒ не від страху, а від поваги до справді передової держави Європи. Правителі інших країн вважали за честь породичатися з сильним і розумним князем. Тому й називають Ярослава Мудрого “тестем усієї Європи”.
Ярослава Мудрого називали “тестем Європи” через укладення низки династичних шлюбів. Сам Ярослав взяв за дружину шведську принцесу Інгігерду, сина Ізяслава одружив з донькою польського князя Мешка II, сина Святослава ‒ з дочкою німецького графа Леопольда фон Штаде. Доньки князя Ярослава стали королевами Франції (Анна), Угорщини (Анастасія), Норвегії та Данії (Єлизавета).
За польського короля Казимира вийшла заміж сестра Ярослава Доброніга. Ворожнеча між Руссю і Константинополем закінчилася миром, скріпленим шлюбом Всеволода Ярославовича та візантійської принцеси, батьками князя Володимира Мономаха.
За правління князя Ярослава Мудрого була укладена “Руська правда” ‒ перший письмовий звід права, в якому прописувалися права на власність та заходи в разі її порушення.
Князь Ярослав Мудрий призначив (близько 1051 року) митрополитом київським слов’янина Іларіона, а не грека, як велося до того, що послабило візантійський вплив на Русі.
1037 року князь Ярослав розбив печенігів під Києвом. Із цього часу вони не тільки не нападали на Русь, а й зникли з історичного обрію. На знак цієї перемоги було зведено собор Святої Софії ‒ Мудрості Божої.
Він збудував і другий величний символ держави ‒ Золоті ворота (1037 р.), у верхній частині яких було зведено церкву, присвячену Благовіщенню Богородиці, щоб те привітання, з якимангел звернувся до Діви, рповернулось до міста: “Радуйся, благовірний граде, Господь з тобою”.
Наша найперша бібліотека була заснована Ярославом на території Софійського собору. Є припущення, що книги її не загинули, а зберігаються або в печерах, або навіть у Межигір’ї.