З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Що тоненька голочка для сорочки,
А ще тонший в дівчини голосочок.
Вишивала дівчина, вишивала,
На полотно білеє душу клала,
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитку брала.
Що та чорна ниточка — розставання,
А червона ниточка — то кохання.
що та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.
Я піду в неділеньку на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься —
Будеш ти носить її коло серця.
Рідна мати моя,
Ти ночей не доспала
I водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Слова Андрія Малишка
Вишиті сорочки та рушники – культурне надбання українського народу. Вони з великою любов'ю оспівані в піснях. Вони випромінюють тепло й душевність. Вони зберігають родинну пам'ять. В їх візерунках закодовані давні українські символи-обереги. Вони – рідні й дорогі серцю кожного небайдужого українця. Це – наша історія, наше багатство, наша слава.
По наших традиційних рушниках і вишиванках нас впізнають далеко за межами України. Вишиванки стають популярними. Вони – не лише традиційний історичний одяг українців, а й сучасне модне вбрання.
Особливе місце в Україні посідає вишитий рушник. Рушник – це символ України. Він є неодмінним атрибутом народного побуту, весільної обрядовості, традиційною окрасою житла, чудовим подарунком. Рушник супроводжував українців протягом усього життя – і в радості , і в горі. Він завжди виступає символом гостинності – на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль.
Можливо, вже незабаром на українця, який у своєму гардеробі не матиме жодної вишиванки, дивитимуться з подивом, незалежно від регіону, в якому він проживає.