Вечір, присвячений Тарасу Шевченку та Національному святу Угорщини в Комаромі

14 березня в Комаромі за участю хору Святого Єфрема відбувся вечір, присвячений Великому Кобзарю Т. Шевченку та Національному святу Угорщини.
Свято було організоване місцевим самоврядуванням українців м.Комарома за сприянням мера міста Аттіли Молнара, саморядування міста та Державного самоврядування українців Угорщини.

Святковий вечір пам'яті Тараса Шевченкав в Сеґеді

23 березня 2012 року у Будинку культури району Алшоварош м. Сеґеда за підтримки та сприяння Українського самоврядування м. Сеґеда, Почесного Консульства України в м. Сеґеді відбувся традиційний святковий вечір, присвячений пам'яті українського поета Тараса Шевченка. Гостем вечора цього року стала Національнa заслужена капела бандуристів України імені Г. Майбороди (м. Київ). Саме з Сеґеда вони розпочали своє турне Угорщиною.
Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г.І.Майбороди – один з найбільш відомих і найстаріших музичних колективів України: його заснували ще у 1918 році.
Бандура – суто український інструмент. Власне, не просто інструмент, а символ України, душа і слово українця, де б він не жив. Жанровою ж особливістю колективу є те, що всі його артисти співають і одночасно грають на бандурах.
Оригінальне, самобутнє мистецтво бандуристів знають і люблять в усіх куточках України та за її межами. З великим успіхом проходили концерти капели у Болгарії, Польщі, Німеччині, Сербії, Канаді, Японії, Франції, Іспанії, Росії.
Хоровий спів у супроводі ніжного сріблястого тембру бандур, театралізація кожної пісні створюють незабутнє враження, полонять серця і душі всіх, хто хоч раз доторкнувся до джерел української пісні у виконанні Національної заслуженої капели бандуристів України.
В творчому доробку цього колективу українські народні пісні, старовинні та сучасні думи, твори українських та зарубіжних композиторів, духовна музика.
На концерті у виконанні солістів колективу, квартету бандуристів, оркестрової групи капели та усієї капели прозвучали уривки з поем Т.Г.Шевченка, з української оперної класики та українські народні пісні.
На вечорі угорською мовою було продекламовано поезію Тараса Шевченка «Маркевичу» (Markevicshoz) у виконанні студентки Сеґедського університету Чіли Гусар.
На заході були присутні другий секретар Посольства України в Угорщині Дмитро Керечанин, консул Посольства України в Угорщині Іван Лукачук, аташе з консульських питань Посольства України в Угорщині Галина Треп'як, а також депутати Сеґедської міської ради, Голови та члени національних меншин м. Сеґеда, представники засобів масової інформації.
З вітальним словом до присутніх звернулась голова Самоврядування yкраїнської меншини м. Сеґеда пані Наталя Шайтош-Запоточна та пан Дмитро Керечанин.
Вже так повелось кожного року, що в березневі дні вся Україна, українські громади за кордоном вшановуюсь пам'ять Великого Кобзаря, який все своє життя та творчість віддав за свою Україну, за її волю та незалежність.
Тарас Шевченко – це український Шандор Петефі. Обидва поети жили і творили в одну історичну епоху, хоча і в різних державах. Пережили революції і соціальні потрясіння, утверджували свої нації у світі і стали для свого народу виразниками національної ідеї.
Півтора століття тому Тарас Шевченко сказав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!». Майже так само звернувся до угорців і Шардор Петефі: «Нині Бог один у світі – воля!». Українці й угорці пізнали цю велику істину, ми вибороли це право для своїх народів.
Ян Неруда, якось сказав, що у чудової, вогняної угорської нації немає більш величного сина, ніж Петефі. І в неї не було більш щасливого дня, ніж день, коли народився Петефі…». Такі слова із впевненістю можна сказати і про українського поета – для України теж не було більш щасливого дня ніж день, коли народився Шевченко.

Шевченківське свято в Варпалоті

10 років Самоврядуванню українців Варпалоти і протягом цих років незмінно вшановують Великого Кобзаря Тараса Шевченка. На ювілейний вечір українців Варпалоти завітали їхні угорські друзі, прихильники української культури, котрі насолоджувались грою на бандурі та українськими народними піснями у виконанні солістів Національної заслуженої капели бандуристів ім. Г. Майбороди.

Заступник мера м. Варпалоти Чаба Катона висловив свої враження від побаченого: «Нам зрозумілі українські народні мелодії та пісні, тому що кожного року на святкування дня Шевченка, ви українці, щиро доносите до нас своє справжнє національне єство».

Вечір відкрила голова самоврядування українців Варпалоти Ярослава Сабо, яка прочитала вірш Т. Шевченка «Заповіт» та передала слово для привітання голові ДОСУУ Ярославі Хортяні. Голова Державного самоврядування українців в Угорщині у своєму виступі наголосила, що вірить у європейську спільноту, де кожна нація повинна плекати, розвивати та зберігати свою національну ідентичність, без цього Євросоюз не зможе довго існувати. Ярослава Хортяні користуючись нагодою вручила пам'ятну відзнаку Добсаі Йожефу від імені першого посла України в Угорщині пана Д. Ткача та Державного самоврядування українців в Угорщині. Українці Варпалоти вдячні цій людині за те, що більше ніж два десятиріччя він підтримує нашу громаду, допомагає їй зберігати свою культуру та мову.

Ювілейне святкування у Варпалоті відбулося за підтримки Державного самоврядування українців Угорщини.

Свято Кобзаря в Мішкольці

Вже десятий рік українська громада і угорські шанувальники української культури м.Мішкольця зібралися, щоб відзначити 198-му річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Відзначаючи Шевченкове свято на угорській землі, ми особливо пишаємось тим, що угорці дуже добре сприймають і глибоко розуміють поезію Тараса та його значення для нашого народу. Перед влаштуванням цьогорічного шевченківського заходу в Мішкольці його організатори виходили зі скромних фінансових можливостей, але літературно-музичний вечір пройшов дуже добре.
Вечір почався зі вступного слова голови місцевого самоврядування українців Марії Іґнац. Вона привітала українських та угорських гостей, серед яких були присутні гості: референт у справах меншин Жужанна Шандор, голови і депутати національних меншин та представники місцевої преси. Після звучання гімнів України і Угорщини господиня вечора в своїй промові підкреслила, що зоря надії і таланту того пам'ятного березневого вечора 1814-го року таки зазирнула у вікно на те маленьке дитя, так рясно обдароване Богом і так жорстоко обділене тогочасним суспільством. Але смілива чутлива натура майбутнього поета, борця і мрійника водночас не зламалась, не зігнулась під тягарем повсякдення, жорстокої реальності кріпосного ладу, а навпаки, яскравіше заблищала чистим, незаплямованим світлом правди як серед простого люду, так і в колі вчених та митців. Вона наголосила, що Тарас Шевченко чудово малював, писав вірші, став вільним і освіченим юнаком, який жив у Петербурзі серед митців і дворян. Він міг би обрати спокійне, затишне існування, без боротьби так мук, що випали на його долю в казармах і на засланні. Але він не міг забути своїх земляків, що ходили «чорніше чорної землі», не помічати жорстокої системи тогочасних суспільних цінностей, де «людей запрягають у тяжкі ярма, орють лихо, лихом засівають».
Тарас Григорович Шевченко був Кобзарем українського народу, що звертався до людей не лише своєї доби, але і до нас, теперішніх українців, щоб берегли Україну, як свою неньку! На закінчення своєї короткої промови пані Марія сказала, що сьогоднішнє свято Кобзаря – це підтвердження того, що український і угорський народи мали і мають глибокі та близькі українські корені, що прагнення наших народів були спорідненими – стати вільними, вибороти незалежність, будувати власну державу. Такими ж спорідненими вони залишаються і сьогодні.
Після цього гостям було запропоновано літературно-музичний концерт, програму якого дуже вдало склав відомий в Мішкольці і в багатьох українських громадах Угорщини гітарист Михайло Вігула. Концерт відкрила пані Катерина Рущак уривком з поеми Шевченка «Причинна», який був прочитаний українською та угорською мовами. В програмі взяли участь восьмирічна сопілкарка Дороття Олах, її брат десятирічний гітарист Шома Олах, Корнелій Сабадош (гітара), поезію Т.Шевченка на угорській та українській мовах декламувала Жофія Ріцко. Бурхливими оплесками публіка привітала гарне декламування поезії кобзаря Іштваном Балажом та Каролем Концом. З їхніх вуст прозвучали: «Заповіт» у двох різних перекладах та мовою оригіналу (у виконанні М.Вігули), «Не для людей, тієї слави…», «Мені однаково…», «Не нарікаю я на Бога» в перекладі на угорську мову Шандора Вереша. На закінчення програми концерту М.Вігула виконав власні варіації для гітари на тему «Така її доля» та оригінальну композицію «Спогади про Т.Г.Шевченка». Емоційною кульмінацією вечору було виконання пісні «Така її доля» спільно з публікою. Після закінчення концертної програми всіх гостей запрошено на святкову вечерю, під час якої відбувся обмін вражень від подій свята Кобзаря.