ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

У суботу, 24 березня, естафета урочистого святкування Шевченківських днів в Угорщині від Комарома (14 березня) і Сеґеда (23 березня) перейшла до Будапешта, де у ІХ районі (Болгарський Дім) відбувся великий ювілейний, уже двадцятий захід. Уперше угорські українці вшанували пам’ять великого Кобзаря у Будапешті 24 березня 1992 року.
Поточної весни на 20-ті роковини проведення Шевченківських днів біля пам’ятника Тарасу Григоровичу в Будапешті зібралися сливе три покоління наших краян, адже в деяких засновників української громади з того часу повиростали діти і народилися внуки і навіть правнуки (найстаршому членові Товариства української культури в Угорщині виповнився 91 рік).
Старші започаткували традиції, а молодші їх успішно продовжують. Одна з них – покладання вінків до пам’ятника Кобзареві на вул. Фьо, 88 у Буді. Незмінна учасниця усіх двадцятьох заходів п. Ярослава Хортяні, Голова ДОСУУ і ТУКУ, привітала гостей зі святом:
– Останні п’ять років ми збираємося на цьому рідному для нас місці, щоб схилити голову перед скульптурним образом українського генія Тараса Шевченка. Існує кількасот або й більше пам’ятників Кобзареві у світі. Але цей монумент нам – найдорожчий. І не тому, що він стоїть у гарному місці в Будапешті – навпроти міністерства закордонних справ Угорщини. А через те, що цей пам’ятник нам дався нелегко. Я хочу подякувати пану Дмитру Ткачу, першому Послу України в Угорщині, за цю скульптурну композицію. Він обіцяв і все-таки довів справу до логічного кінця разом з українською громадою в Угорщині – давно омріяний нами пам’ятник Шевченку стоїть у Будапешті. Тому зараз наші оплески вдячності і визнання цієї важливої заслуги ми адресуємо особисто панові Дмитру. Також я дуже тішуся з того, що угорці святкують цей день разом із нами, тому що Тарас Шевченко – це та особа, яка універсальним чином поєднує наші думки і серця. Великий Кобзар є тим містком, через який пройдуть до глибшого розуміння української душі, взаємоповаги, дружби і культури наші діти й онуки. Подібно до того, як в угорців Шандор Петефі є символом відродженої нації, так і Шевченко – символ невмирущого українства.
Опісля з короткою промовою виступив чинний Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Юрій Мушка:
– Шановні друзі! Я щиро вітаю вас із ювілейним двадцятим Шевченківським святом на угорській землі. Заходи зі вшанування пам’яті Тараса Григоровича стали доброю культурною традицією серед угорських українців. Дуже радий бачити усіх вас тут не лише сьогодні. Сподіваюся, так буде і на тридцяту, і навіть сорокову річницю... Пані Ярослава добре сказала 9 березня, що, можливо, нас не буде, а пам’ятник Шевченку залишиться для українців Угорщини як символ безперервної духовної сили поколінь. Тому дозвольте ще раз привітати вас із цим незабутнім ювілейним святом. Я думаю, ми довго пам’ятатимемо про нього.
На Шевченківські дні до Будапешта з Києва приїхав перший Посол незалежної України в Будапешті Дмитро Ткач. Він пригадав перші кроки зі створення Посольства України в Угорщині рівно 20 літ тому:
– Звичайно, було дуже важко це робити. Йшла шалена протидія посла СРСР, а потім Російської Федерації. Попервах ми працювали у надзвичайно складних умовах – практично у стані підпілля. Але ми свою справу зробили, і я окремо ще про це скажу сьогодні на ювілейному зібранні української громади в Болгарському Домі. З пам’ятником Шевченку в Будапешті теж було не все так просто. Передусім йдеться про організаційні справи – вибір ділянки під монумент нагадував підкилимну боротьбу. Слава Богу, нас підтримав колишній мер Будапешта Ґабор Демський, мерія ІІ району угорської столиці. Я хочу теж подякувати і пані Ярославі, і Товариству української культури в Угорщині, Державному самоврядуванню українців, львівському скульптору Івану Микитюку, який виготовив пам’ятник, українським ливарникам за їхню важку і вкрай відповідальну роботу, меценатам із підприємства «Дунафер», які оплатили роботу і закупку необхідних компонентів для монумента. З України сюди привезли наш найкращий граніт – лабрадорит. Його в Угорщині взагалі нема. І справжню ціну йому тут визначити важко, тому угорці дуже дивувалися, коли цей напрочуд стильний і величний у своїй красі граніт привезли з України замість італійського мармуру. У цьому проекті зі зведення пам’ятника Кобзареві в Угорщині брала участь велика кількість людей. Це наш спільний успіх і колективна перемога. Тому цінуймо їх належно, ніколи не применшуючи значення цих речей. Дай Боже, щоб традиція покладання вінків, започаткована 5 років тому, жила і розвивалася наступними поколіннями угорських українців.
Також слово для виступу надали і представнику меморіального комплексу „Gloria Victis” (Слава переможеним, - Ред.).
На підніжок монументу Т. Шевченка лягли вінки і квіти від Центрального органу самоврядування українців в Угорщині, українських національних самоврядних осередків з регіонів, Посольства України в Угорщині, урядових установ Угорщини, консульства України в Ніредьгазі, українців південно-німецького міста Інгольштадт, національно-патріотичної спілки угорських ветеранів 1956-го року, Товариства «Чіллаґфалу» і приватних осіб.

Урочисте зібрання в Болгарському Домі

Ювілейний мистецько-культурний вечір відбувся в Болгарському Домі, де серед інших, взяли участь Ю.Мушка, Д.Ткач, Каталін Силі, колишня голова парламенту Угорщини, Марія Шмідт, директор Музею терору в Будапешті, Янош Товт, колишній посол Угорщини в Україні, Каталін Любка від міністерства Угорщини з адміністративних питань, Мікловш Сунаї, гендиректор ЗАТ «Екоцентрум», Олег Кратт, представник громади українців м. Інгольштадт, Юрій Кравченко, голова Угорсько-українського бізнесового клубу та ін.
Ярослава Хортяні привітала усіх гостей на 20-му ювілейному вечорі Тараса Шевченка:
– Перший наш вечір у 1992 році нам активно зривали і перешкоджали його проведенню у колишній радянській споруді на вул. Семмелвайса. Але ми пережили ті часи. 20 років живе українська громада і дотримується традиції вшанування великого Кобзаря. Я хочу подякувати усім нашим побратимам, що увесь час були разом з нами, нашим угорським друзям, які допомагали громаді не дивлячись на жодні перешкоди наших північних сусідів, які не хотять бачити Україну вільною. Тараса Шевченка недаремно люблять українці усього світу. Він прожив усього 47 років: із них 34 його літа припадають на неволю – 24 роки він був кріпаком, а 10 літ провів у засланні. І лише 3 роки Шевченко жив на волі, але цього часу йому вистачило, щоб зрозуміти, що без свободи нація не може мати майбутнього, а волю треба здобувати у боротьбі. Його пророчі слова актуальні для нас і по сьогодні. Він закликав українців відкинути комплекс меншовартості, позбутися хохольського нутра. Вже 20 років Україна є незалежною державою, і ми бачимо, як тяжко посувається вона до тих цінностей, які свого часу проголосив Кобзар і його послідовники. Але помиляються ті, хто думає, що український народ знову дасть надіти на свою шию тоталітарне ярмо, зрікшись демократії заради ситого і благополучного життя. Українці пам’ятають заповіти Шевченка, який кликав своїх братів до єдності, злагоди і любови, щоб скинути кайдани неволі. Шевченко проторював нам шлях до свободи, показуючи особистий приклад нескореності обставинам і долі, палко люблячи свій народ і його культурну спадщину. Невже в Україні хтось думає повернути колесо історії назад, виношуючи плани і проекти введення російської як другої офіційної мови? Ми не дамо цього зробити! Кажу це тут від імені всього світового українства. Через те ми ще більш ревно повинні плекати наші національні традиції, передаючи їх своїм дітям й онукам. Однією з них є Шевченківське свято непорушності українства. Слава Україні! Слава Угорщині! Честь і хвала усім, хто дбає про нашу справу, у тому числі і нашим друзям, розвиваючи і збагачуючи її щоденною працею!
Посол України в Угорщині Ю.Мушка відзначив у своїй короткій промові, що ювілейне святкування Шевченківських днів в Угорщині збіглося з іншою круглою датою – 20-літтям відкриття Посольства України в Угорщині, яке було першим дипломатичним представництвом України за кордоном. Так само першим іноземним посольством в Україні стало Посольство Угорщини в Києві. За цей час, сказав Юрій Мушка двосторонні стосунки між двома держави активно розвиваються і мають дружній характер. Українська двостороння дипломатія почалася саме тут, в Угорщині, наголосив Посол України. Він висловив упевненість у тому, що українські дипломати і надалі розширюватимуть русло двосторонньої співпраці на благо українського та угорського народів. На завершення Юрій Мушка побажав усім приємного вечора, який на його думку, подарує присутнім справжню естетичну насолоду. Також Посол України зачитав зі сцени вітального листа громаді від міністерства культури України.
Перший Посол України в Угорщині Дмитро Ткач згадав завершені успішні справ в Угорщині, у тому числі і зреалізовані спільні проекти з українською меншиною. Користуючись нагодою виступити перед численними гостями, Дмитро Ткач вручив пам’ятні медалі, виготовлені власним коштом й особисто спроектовані з нагоди 20-ї річниці створення Посольства України в Угорщині, деяким присутнім у залі угорським діячам політики, дипломатії, культури, освіти і бізнесу.
З поезіями Тараса Григоровича Шевченка перед зібранням виступили учні української Недільної школи, з якими займаються вчителі Ярослава Меденці та Світлана Хуґерт. Відтак концерт продовжився святковою програмою митців Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.І.Майбороди з Києва.

Василь ПЛОСКІНА