Княгині Київської Русі в історії Угорщини
Серед династичних зв'язків, укладених нащадками династії Арпадів перше місце належить шлюбам династії Рюриковичів. Таких було 15! Король Бейла IV, у свій час, вважав приниженням свого королівського авторитету той факт, що доньок Анну та Констанцію змушений був видати до руських князів.
Перший такий шлюб з нащадком династії Рюриковичів уклала донька угорського князя Такшоня, приз віще якої, на жаль, не збереглося. Фактично шлюб став запорукою союзу між угорцями та варягами проти болгар. Вона одружилася з великим князем Святославом (помер в 972 році). З історичних джерел дізнаємося, що від цього шлюбу народилися сини – Ярополк та Олег. З другого шлюбу великого князя походив хреститель Київської Русі Володимир Великий, який помер в 1015 р.
Другою пов'язуючою ланкою двох династій була Предслава, донька великого князя Володимира та полоцької княгині Рогнеди, яка стала дружиною герцога Вазула – двоюрідного брата та спадкоємця угорського короля святого Іштвана. Таким чином, Вазул став швагром великого князя Ярослава Мудрого. Після придушення повстання, що виникло в Угорщині проти короля святого Іштвана, Вазула осліпили, у вуха залили свинець. Подібна доля могла спіткати і його синів, тому вони були змушені покинути Угорщину. Багато істориків запитують: чому втікачі знайшли притулок саме в Києві?
Відповідь на таке запитання проста: їх дядько відомий в усій Европі великий князь Ярослав Мудрий забезпечив їм надійний захист. Мабуть, у Києві хрестили і угорського короля Ендре, якого назвали іменем покровителя Київської Русі – апостола Андрія Первозванного. На думку пейчського історика Марти Фонт, про київське хрещення короля свідчить і те, що в угорській історії його називають то Андрашем (Андрієм), то Ендре. У роки середньовіччя ці імена вживалися поперемінно, але сьогодні вони стали різними. Варіант «Ендре» можна вивести з імені «Андрій» слов'янського походження тільки останню приголосну «й» в угорській мові згодом було випущено, а перша голосна «а» трансформувалася в «е».
З метою дальшого зміщення сімейних зв'язків Ендре після охрещення одружився з Анастасією – донькою Ярослава Мудрого та шведської княгині Інгегард. Від шлюбу угорського короля Ендре та Анастасії народилися король Шаламон, герцог Давід та герцогиня Анделгейд. Королева Анастасія відіграла важливу роль в угорському королівському дворі. Зокрема, вона домоглася того, щоб наступником престолу замість швагра короля став її неповнолітній син. Після братовбивчої війни вона разом з своїми дітьми знайшла порятунок у Священній римській імперії при дворі цісаря Генріха IV (Шаламон одружився з сестрою цісаря Юдітою, що мало послужити запорукою раніше укладеного перемир'я). Після нещасного випадку, що трапився з Бейлою I (на національних зборах, проведених у Демшеді, на короля обвалилася стеля престольного залу), Анастасія повернулася в Угорщину з німецькими військами і певний час правила країною від імені неповнолітнього сина. Під час її правління один з найцінніших скарбів казни короля – меч Аттіли – вивезли за кордон. Королева у винагороду за підтримку сина подарувала його баварському князю Отто Нордейму (нині цей меч є одним з найцінніших коронаційних атрибутів Священної римської імперії).
В угорських літописах після зайняття престола Шаламоном відсутні будь-які відомості про королеву Анастасію. Дивним є і те, що замість своїх рідних молодий король прислуховувався до думок різних порадників, особливо ішпана Віда з роду Гуткеледів. Хоч можна припустити, що її мати, так само, як і сестра, французька королева Анна, отримали високу монастирську освіту. Саме тому Шаламон не задовольнився королівською владою, своїми військами напав на двоюрідних братів, які володіли третиною країни. Але бойове щастя покинуло його. За допомогою польських та моравських військ князі біля Модьоровда нанесли нищівну поразку військам короля. Шаламон разом зі своєю сім'єю переховувався у Мошонському замку, розташованому на західному кордоні Угорщини. Його швагор, цісар Генріх IV певний час ще підтримував його, але пізніше сам змушений був виступити на захист своєї корони проти папи Григорія VII.
Угорський літопис "Кипеш кроніка" саме в цей час згадує королеву Анастасію останній раз. В ньому мова йде про те, що Шаламон часто вступав у двобій з солдатами князів, які зупинялися під замком. Одного разу його суперником був герцог Ласло, який перебував тут інкогніто. Шаламону довелося відступити. Свою злість хотів відвести, напавши на рідну сім'ю. Коли його мати, королева Анастасія сказала, що відповідальність за його долю лягає тільки на нього та порадників, Шаламон підняв руку на матір, тільки втручання дружини Юдїти врятувало королеву від побоїв.
Анастасія після поразки сина залишалася в Угорщині, останні роки життя провела у заснованому нею монастирі Василіян.
Після смерті Ярослава Мудрого почалося роздрібнення Київської Русі. У наступних частинах згаданої вище праці Марти Фонт ми зустрічаємося з кількома київськими князями, більшість з них були братами або двоюрідними братами. Причиною цього було те, що Ярослав Мудрий, наслідуючи традиції династії Рюриковичів, поділив країну між синами. Кожний отримав свої землі і користувався своєрідним суверенітетом. Єдність країни мали символізувати звання великого князя та зв'язаного з ним князівства з центром у Києві, володарем яких був завжди старший з нащадків. За існуючим тоді законом спадкоємства після смерті старшого брата великокнязівський престол наслідував старший за віком брат або двоюрідний брат. Таким чином, після смерті кожного наступника династії Рюриковичів почалося своєрідне "переселення народів". Цьому хаосу великому князю Володимиру II (Мономаху) вдалося протягом певного часу покласти край, але після його смерті занепад Київської Русі продовжився. Поки умови спадкоємства залишалися незмінними, країна продовжувала дробитися на невеликі князівства. Тільки галицький та волинський князі зберегли централізовану владу, але боярам вдалося у значній мірі обмежити їх права.
Наступну ланку міждинастійних зв'язків з великим східним сусідом започаткував угорський король Бейла I, який видав свою доньку Ілону за князя Ростислава, внука Ярослава Мудрого, засновника першої династії галицьких князів. Ростислав підтримував в Угорщині своїх шуринів, за що йому його дядько великий князь Ізяслав відомстив, вигнавши з волинського князівства.
Великий майстер шлюбної дипломатії угорський король Калман (Книжник) видав заміж доньок свого дядька Ласла. Пірошка стала дружиною візантійського цісаря Алексія, друга донька – волинського князя Ярослава, внука вищезгаданого Ізяслава. Після того, як київські князі прогнали його зі своїх земель, він за допомогою угорських та польських військ повернувся на Батьківщину, але під час облоги Володимирського замку був смертельно поранений.
У роки правління угорського короля Калмана бере свій початок втручання королів династії Арпадів у внутрішні справи Київської Русі. Однією з причин цього було те, що його молодший брат князь Алмош одружився на Предславі, доньці великого князя Святополка, сестрі згаданого вище волинського князя Ярослава, У противагу цьому Калман, втративши свою жінку, також почав шукати дружину в Київській Русі. Його вибір випав на Євфемію, доньку великого князя Володимира Мономаха та англійської принеси Гітти (її батько загинув у бою під Гастінгсом). В угорському королівському дворі королеву звинувачували у невірності своєму чоловікові й прогнали її. Євфемія народила сина Бориса в князівському дворі свого батька. Борис кілька разів намагався оволодіти угорським престолом. Хроніки, написані в роки владарювання Алмошів, вважають Бориса позашлюбним сином угорського короля, але у Священній Римській імперії та Візантії не погоджувалися з цим. Цісар Іоан (Комнен) навіть видав за нього свою доньку, визнавши таким чином його право на престол.
Галицький князь Володимирко з династії Ростиславичів одружився на доньці короля Калмана. Він, опираючись на допомогу шурина, угорського короля Іштвана II, успішно об'єднав галицькі землі. Пізніше, під час правління Гейзи II, знову конфліктував з угорцями. Згідно з тогочасними літописами, це призвело до його смерті, адже він дав фальшиву клятву на хресті угорського короля Святого Іштвана.
Від шлюбу Володимирка та угорської княгині народився галицький князь Ярослав (Осмомисл).
Гейза П, щоб примирити київську великокнязівську сім'ю та не допустити підтримки Бориса, який претендував на престол, в 1146 році одружився на Євфросинії, доньці великого князя Мстислава, двоюрідній молодшій сестрі Євфемії. Євфросинія стала другою після Анастасії найбільш видатною королевою Угорщини київського походження. Вона народилася біля 1130 року, була донькою київського великого князя Мстислава Великого (1076-1132 рр.) та шведської княгині Христини. Від шлюбу, укладеного з угорським королем Гейзою П, народилися королі Ішітван Ш та Бейла III і герцог Гейза. Угорський король став шурином молодшого двоюрідного брата візантійського цісаря та грузинського царя.
Амбіціозна королева Євфросинія відіграла значну роль в укладенні союзу між угорським королем та Андроніком Комнином, спрямованого проти візантійського цісаря Мануїла. Коли цісар не зумів поставите на коліна Угорщину, намагався укласти з нею договір. Прагнучи віддячити Мануїлу за визнання королівства, Іштван Ш за порадою матері та естергомського архієпископа Лукача погодився з тим. щоб його молодший брат, герцог Далматії та Хорватії Бейла переїхав до Константинополя як зять та наступник цісаря. У Вїзантії герцога Бейлу охрестили під іменем Алексія і присвоїли звання деспота.
У цісаря незабаром народився син, тому він позбавив Бейлу права на престол і замість доньки видав за нього свою шуринку Агнессу Щатіллон, В особі високоосвіченого Бейли Візантійська імперія втратила надзвичайно талановитого діяча, який ставши цісарем, міг би перешкодити розпаду держави.
У 1172 році Іштван III помер, не залишивши нащадків. Отже, право на угорський престол мав Бейла, Але. ні його мати, ні архієпископ Лукач не хотіли цього. Кандидатом на посаду короля вони висунули Гейзу. Бейла повернувся в Угорщину, користуючись підтримкою угорських аристократів та візантійських військ. Архієпископ Лукач не хотів його коронувати. За вказівкою папи Олександра Ш цей ритуал виконав калочайський архієпископ (про дипломатичну інтуїцію короля свідчила видана ним грамота, в якій він заявив, що право коронування і надалі залишається за естергомським архієпископом). Брата та матір, які намагалися підняти проти нього повстання, він утримував під вартою, в належних їх сану умовах. Та коли вони знову почали організовувати бунт, Євфросинію ув'язнив у баранчський монастир василіан. Вона померла в 1175 році.
Наступний і останній зв'язок з династіями Київської Русі припадає на період панування угорського короля Бейли IV, він був започаткований між угорським королем та чернігівською і галицькою гілками династії Рюриковичів.
Чернігівська гілка бере свій початок від Олега, внука Ярослава Мудрого. Його нащадком у п'ятому поколінні був новгородський, галицький та луцький князь Ростислав, який у 1244 році одружився з Анною, донькою короля Бейли IV. Після нашестя татар тесть хотів повернути Ростислава на галицький престол, але він у 1245 році під Ярославом зазнав поразки. Тоді Бейла IV у 1245-1251 роках призначив його березьким та земплінським ішпаном (управляючим жупою), а в 1251 році присвоїв йому звання бана Боснії. Адміністративно Ростиславу були підпорядковані всі землі, розташовані за рікою Сава. 3 його іменем пов'язана організація кучівського, шовшського та озорівського банств. Від шлюбу, укладеного з Анною, народилося кілька дітей: Мігаль став правителем Боснійського, Бейла – Мачовського банства та князем Штирії, Кунігунда – дружиною чеського короля Оттокара II, Агриппіна – дружиною польського князя Лешка, Маргарита – монашкою. Княгиня Анна залишила своє ім'я в угорській історії. У 1270 році після смерті Бейли IV, прихопивши з собою скарбницю короля, вона поїхала у Прагу до свого зятя. Оттокар П навіть після тривалих переговорів не повернув країні королівську скарбницю, в тому числі й цілий ряд історичних реліквій, зокрема, меч Святого Іштвана.
Бейла IV, намагаючись зміцнити галицькі зв'язки та охорону кордонів країни, видав заміж доньку Констанцію за Лева, сина галицького князя Данила.
Поки Данило жив, союз між двома державами залишався міцним, але його син кілька разів укладав договори з татарами, більше того, забезпечив допоміжні військові сили для їх походів на Польщу. Галицькі князі, завдяки своїм шлюбним зв'язкам, пред'явили право на князівський престол Литви. Син Данила Шварн одружився з донькою литовського князя Мінгвода. Його шурин Войсельк у 1264 році поступився йому престолом литовського князівства. Другий син Данила Роман одружився з княгинею Гертрудою Бабенберг і, таким чином, став претендентом на престол австрійського князя. Але його війська зазнали поразки від чеського короля Оттокара II і вернувся в Галич.
Сина Лева та Констанції Юрія після вимирання династії Арпадів угорська аристократія висунула претендентом на престол, але його війська потерпіли поразку від Кароля Роберта.
В 1301 році зі смертю короля Ендре Ш династія Арпадів припинила своє існування. Галицька гілка династії Рюриковичів вимерла в 1304, остання, московська, – у 1598 році.
Марта Фонт (Печ, Угорщина)
