АРХІВ
ГРОМАДИ

№1(125)
січень - березень
2014 року

Празник Стрітення Господнього у Будапешті

У неділю, 16 лютого, панотець Дам’ян Габорій відслужив Божу літургію в Центрі української культури й документації на честь празника Господнього Стрітення. На цій літургії зібралося до 30 вірян, починаючи від старших і закінчуючи малими дітьми. Було помічено також багато молодих українських родин.
Отець Габорій привітав присутніх із нагоди цього великого християнського празника, традиції святкування якого беруть свій початок ще в другій половині IV століття по народженні Христа. Тому й атмосфера літургії була врочиста і сповнена великого духовного змісту, позаяк, згідно зі свідченнями євангелистів, 40-го дня по народженню Христа Йосип і Марія принесли Ісуса до єрусалимського храму. Також вважалося, що породілля для ритуального очищення мала принести до храму жертовне ягня або голуба чи горлицю, якщо жінка не була вельми заможною.
У своїй проповіді о.Дам’ян говорив про духовне оновлення християн. Занчив також, що мало-помалу в Угорщині формується невелика, але дружня релігійна громада українців. На його думку, віряни охоче беруться за духовні співи і мають охоту брати діяльну участь у церковному житті. Отець Габорій запропонував оформити релігійну громаду організаційно та юридично, а для цього, наголосив він, слід для початку утворити об’єднання бодай із десяти парафіян, які матимуть певні доручення, щоб новоутворена церква належно функціонувала, оскільки йдеться не лише про випадкові літургії, але й організацію хрестин, шлюбного вінчання тощо.
На чужині наші краяни мають особливу потребу в діяльності своєї релігійної громади, тому до церкви з часом потягнеться ще більше людей, адже духовне єднання через рідну мову та культурні традиції предків все-таки найбільше відбувається у сильній вірі та усвідомленні відомої і дуже важливої істини Ісуса Христа, коли він сказав, що Царство Боже всередині вас є. По суті, цей вислів є ключовим у всьому вченні про християнство. А духовні отці християнської церкви додають: «Царство Боже в людині є перебування Бога всередині люблячої Його людини».
Людині іноді заважають беззастережно і безумовно любити Господа якісь мирські проблеми, внутрішні страхи і перестороги, і через це нею оволодіває неспокій, непевність у собі чи близьких людях, вона впадає у гнів, не може здолати у собі гордині, не має ні до кого довіри чи кляне «це каторжне земне життя» або звинувачує у своїх помилках інших... Це і є направду тим, що в народі має вислів «зректися Бога». Тому варто ще раз і ще раз перечитувати перше послання Івана, розділ 4, де він пише у 8-му вірші: «Хто не любить, той не пізнав Господа, тому що Бог є любов».
Християнська церква має величезний ресурс богословської мудрості, в її лоні здобули праведність в очах Бога і перейшли до сонму святих великі мужі віри Христової. Церква, звісно, не має індивідуальних рецептів спасіння для кожного з нас і не набивається в посередники, щоб потім затребувати свої відсотки, як деякі гендлярі. Церква є скорше порадником і розрадником для зневірених душ, вона засвічує перед паствою маяки у непроглядній темряві, де на вашій дорозі можуть трапитися і густі чагарі, і гори, і глибокі рівчаки з водою, і туман, і страшні провалля людського духу... Церва закликає нас до жертовності заради ближніх, громади, своїх дітей, просить і благає ділитися своєю любов’ю з тими, хто її потребує. І коли в релігійній громаді є таке розуміння, то кожна нова людина з вулиці відчує в такому храмі справжню Божу благодать, єднання з Творцем, якого їй так бракує у сірих і непроглядних буднях. Церва вчить нас долати страх. Тому що, цитуючи апостола Івана, «В любові нема страху, але досконала любов виганяє страх, тому що в страсі є мука. Хто ж боїться, той недосконалий у любові».
Либонь, не даремно перед освяченням членів громади та стрітенських свічок отець Габорій закликав вірників відкрити свої серця Богові, щоб зустрітися з Його великою ласкою і милосердям.

Василь ПЛОСКІНА