ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Якщо немає слів - говорить серце, промовляє по-різному, у радісні хвилини сміється, в гіркі – плаче, у горі розривається, а іноді просто мовчить.
Розум диктує , а воно відчуває... іноді лине туди, де розум забороняє, і навпаки… серце забороняє, а розумом бачимо інше. Апостоли Христові, які вдень і вночі перебували з Учителем, слухали науки, були свідками чудес Христа, бачили Його на постійній молитві. Христос, який є правдивим Богом, стає навколішки і молиться... Молиться гаряче ... кривавий піт виступає на чолі, прилюдно та в самотності звертає своє серце до неба. Напевно, не один раз ті ж самі учні були приємно здивовані вчинками свого Учителя, не в одного з них виникало питання навіщо, для чого Христос так чи по-іншому чинить, адже Він немає гріха, не зробив жодного злого вчинку і, будучи самою досконалістю, молиться? Христос не тільки словами а здебільшого прикладом власного життя вчив апостолів. Молячись, Ісус заохочує нас до наслідування, тому і виникло прохання: « Учителю, навчи нас молитися...»
А він до них промовив: « Коли ви молитесь, кажіть: Отче , нехай святиться твоє ім’я, нехай прийде твоє Царство. Дай нам кожного дня наш хліб щоденний. І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному , хто нам винен, і не введи нас у спокусу… »
Отож кажу вам : Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють... (Лука 11.9.10)
В Христових словах сумніватися не варто, адже, запевняючи , Він знає про що йдеться. Не тільки обіцяє, але бере відповідальність за обіцяне. В книзі Наслідування Христа читаємо... Господь - «Послухай , сину, моїх слів, вищих за все знання філософів і мудреців цього світу Слова мої , то дух і життя (Йо.6, 64), і не годиться брати їх на людський лад, не годиться обертати їх собі на пусту вподобу, але треба слухати їх у мовчанню і переймати їх у глибокій покорі з великою любов’ю (Глава 3). Мовчання та покора два чинники яких найбільше цінує Христос у людині… Молитва - розмова з Богом, так окреслює молитву св. Августин. Тобто, молячись, співрозмовником стає сам Бог, саме з ним ведемо розмову, коли духом підносимося над світом. Як часто, перебуваючи на молитві, наші уста шепочуть механічно завчені слова Господньої молитви «Отче наш» чи «Богородице Діво »? Чи коли звертаємось до святих в ту хвилину не завжди розуміємо , що біля нас Бог, адже до нього закликали , Він сам у своїй невидимій сутності перебуває з нами. Часто послуговуємося розмовою. Розмова дитини зі своєю матір´ю завжди мила і для дитини і для матері. Вона ніколи не томить, бо це розмова любові. Любимо говорити з людьми добрими, чесними, святими, бо тут чеснота і святість... Цінуємо розмову з ученими і експертами, бо тут мудрість і знання. Коли розмова з людьми буває така мила, то що сказати про розмову з Творцем, найбільшим Добродієм? ... В книзі о. Юрія Катрія «Господи навчи нас молитися» ( яка є опорою під час написання) знаходжу такий приклад, св. Іван Віяней, парох в Арс у Франції бачив як простий робітник щодня по роботі ввечері заходив до церкви. Він довго клячав і дивився на кивот, де є утаєнний Ісус Христос. Не було видно щоб він ворушив устами. Одного разу цей святий священник його питає: « Що ви робите цілий час, бо не бачу щоб ви устами рухали?» , а він каже: « Дивлюся на Ісуса, а він - на мене» . Правда зворушливо? Розчинитися у Богові, у Його присутності, приклад досконалої молитви. Постає питання, яка молитва є найбільшою ? Церква вчить, Служба Божа є найбільшою молитвою, на якій важливим моментом є жертва . Ісус приносить себе в безкровну жертву за наші гріхи, сам Син Божий молить Творця, свого Батька, про відкуплення, прощення наших гріхів. Опісля, під видами Хліба і Вина під час Святого Причастя приходить до наших сердець ... Тому Служба Божа вважається найдосконалішою, найбільшою з молитов. Приходячи на Службу Божу, ми не тільки переступаєм поріг храму разом з Христом, Богородицею та цілим небесним військом , а й хвалимо, дякуємо Богові.
Всемогутньому в Тройці єдиному за дари благодаті, тобто все, чим переповнене серце, вкладаємо у молитву Святої Літургії. Св. Августин писав
« Той вміє добре жити, хто вміє добре молитися».
Коли людина молиться, диявол кричить і пекло шаліє… Небо сміється і Ангели співають Осанна Богу, мир людям доброї волі... Таку силу має молитва. Вона відриває людину від гріха, вчить ненавидіти зло. При молитві злучені з Богом наші найкращі власті: розум, воля, серце. Розум думає про Бога, воля бажає Бога, серце готове до любові Бога. Молячись, не тільки ми підносимось до Бога, але сам Бог сходить до нашої душі . Тільки збагнімо це, сам Господь йде до нас зі своєю Божою благодаттю, любов’ю і спокоєм . Медики стверджують – людина, яка перебуває ввесь час на молитві, рідше хворіє, спокійніша, веселіша ніж та, яка не молиться чи взагалі невіруюча тому це є такий лік, за яким не потрібно іти до аптеки, платити гроші та думати допоможуть чи ні. Будьмо певні саме молитва гоїть найболючіші рани, лік який лічить миттєво, віримо ми в це чи ні. Цар Давид тяжко згрішив, і де знайшов він прощення свого гріха і спокій душі ? У ревній, щирій молитві. Творення псалмів та молитов стає ліком душі. Переблагання за скоєне вилилося розкаянням, таким способом земний цар Давид благає помилування в Царя над Царями , тобто Богові доручає справу. Псалми Давида неабиякі твори, в них знаходимо прославу , каяття, покору, тобто розуміння Бога, прийняття Його слова вповні. Чи можна знайти ще кращий приклад дружби Бога і людини?
Справжній християнин має святий обов´язок кожного дня, хоча б одну годину, перебувати з Богом. Три умови повинні ми виконувати, щоб дістатися до неба:

зберігати Божі Заповіді,
не впасти в духовній боротьбі,
витримати в Божій ласці аж до смерті.

Без ревної молитви це неможливо. Сам Христос остерігає нас перед перешкодами говорячи: « Чувайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Ма26.41) І щоб неміч подолати потрібна праця, важка, щоденна , як фізична так і духовна. Постійність та витривалість обов´язково допоможуть нам у цій справі . Св. апостол Павло добре знав людську безсилість, у власних немочах казав: « Я все можу в Тому, Хто мене укріпляє » (Фил.4,13) Де є постійна молитва, там - рівновага, спокій, безстрашність, правильне розуміння цілі в житті, правд віри. Прослідковуючи життя святих, не має жодного, хто молитву не ставив би на першу сходинку фундаментом духовного зросту, саме завдяки постійному перебуванні в Божій присутності. Апостоли мужньо йшли на муки , Марія перемогла диявола (найбільше зло людини), Св. Ілля, старозавітній пророк, був взятий з тілом до неба, ізраїльтяни отримали Обітовану землю… прикладів наведено безліч, всі вони зводяться до одного - молитва, саме вона є запорукою щастя, подолання перешкод , осягнення небесної домівки. Без молитви людина сохне, в´яне, наче трава під час посухи. То навіщо пропадати якщо уже тут можна відчувати себе щасливим Христовим приятелем? Не потрібно багато, тільки молитва... Який розмаїтий вибір молитов св. Церква пропонує кожному зокрема. Молитви на Вервиці, Акафісти, Молебні, різного роду Набожества до святих та мучеників, розважання, читання св. Письма, роздуми, пісні, перелічити й годі. Св мужі натхненні ласкою Святого Духа, які знали Бога і любили перебувати у Його присутності, пропонують християнам усіх поколінь цей спасенний лік душі - розмову Бога і людини - молитву. Постійне взивання Господнього Імені одразу дає душі спокій, а тілу бадьорість. На кожне взивання Ісусової молитви « Господи Ісусе Христе помилуй мене ( нас) грішну, грішного», Христос відповідає - прощаю.
Будь-якого роду молитва має єдину ціль –Бога. Чи то є молитва прослави ( в якій прославляємо Творця), молитва подяки ( мета подякувати Богові за дари, ласки), молитва перепрошення ( має мету перепросити Бога за скоєні провини, гріхи), молитва прохання ( має на меті прохання різного роду ласк для душі чи тіла). Надзвичайно важко перерахувати усі роди молитов . Та коли скажемо: « За все хай буде Богові честь і слава», дозволимо прийти до наших домівок та наших сердець тоді забезпечимо собі добро та мир, якого так потребуємо у мандрівці до вічності. «Щоденник Любові» св. от Піо унікальний твір:
«Болонь, 9 квітня 1968
Сьогодні мені виповнилось сорок два роки. Уже північ. Я все ще відчуваю близькість до кожного серця, до серця Бога. Це Він побажав мені всіх благ на мій день народження . Він добрий і ласкавий до мене, Він хоче, аби я залишився поряд з Ним.
Я збентежений і розгублений, сам не знаю чому.
В тиші слухаю биття Божого Серця, що переповнене Любов’ю до мене. Знаю, що недостойний такої великої любові, але впевнений, що не спокушаюсь.
Це Він, направду Він: Він дивиться на мене, пропонує мені Своє товариство. Я не почуваю себе самотнім, навпаки: в житті не було в мене такої твердої впевненості ,що я нічого не потребую.
Сьогодні вночі я усе маю в своєму серці.
Що ж воно таке, моє серце, серце, що б’ється в мені? Це - Бог, якому відоме моє тяжіння до Нього, моє бажання до Нього приблизитися.
Без Нього я залишився б сам-на-сам зі своїми багатьма турботами і, напевне, засумував би. Але все сталося по-іншому, коли я почув Його голос, що підбадьорив мене, нагадав, що я повинен довіряти Йому: Він і завтра подарує мені добро.
Ось і наступило завтра, а мені здається,що я повернувся у минуле. В минуле,яке я сам забув, та яке назавжди залишиться теперішнім у Його Серці. У Серці Бога існує лише «тепер».
Там записані моє дитинство і юність, і зрілий вік, з Ним я бачу знову і переживаю кожну мить.
Я забув лише ті хвилини, коли ухилявся від Нього, я втратив згадки про ті численні випадки, коли не був Йому вірним.
Як же це так, чому я не згадую про свої гріхи? Може,це Його воля, подарунок,котрий Він приніс мені на день народження? Тільки Він може зробити такий щедрий подарунок: помогти мені забути те погане,що я зробив. До того ж з’єднуючись з Його Серцем, Я чую заклик набратися мужності,я повний довір’я та впевненості, що Він усе виправить.
Чого ж чекає від мене Серце Бога?
Воно нічого не просить від мене. Воно поряд, щоб нагадати: я повинен любити так, як тільки можу, маю силу,і як наслідок-все більше відчуватиму Його присутність. Воно навчить мене впізнавати і ті місця, яким воно дає перевагу. Завтра я відкрию Його в тому місці, яке Йому приємне. Із ласки до мене Воно стане знову відчутним,а може навіть видимим.
Воно втомилося ховатися, Воно хоче вийти на світ, щоб його побачили,тому й побажало прийти до мене.
Я не смію відповісти Йому,я відчуваю свою неспроможність. Воно переконало мене,що Йому приємно бути разом зі мною. Його образить моя відповідь: я ж не почуваю себе гідним такої великої честі. Я беру Його Серце в обійми і притискаю до грудей, ніби улюбленого друга ...
Серце Його – друг, котрого я шукав усе життя і ніде не знаходив, тепер у мене є Воно, у мене є все,адже друг мій-сам Господь.»

Бог-це любов! Молитва в´яже нас з Богом , закличемо до Нього. Він неодміно прийде!

ВИБИРАЙ РАДШЕ...
Любити ніж ненавидіти
Поважати ніж пліткувати
Будувати ніж руйнувати
Оздоровляти ніж ранити
Давати ніж забирати
Усміхатися ніж сумувати
Робити зразу ніж відкладати
Прощати ніж проклинати
Вірити ніж впадати в розпач
Молитися ніж панікувати

Вибір завжди за нами, нехай же він співпаде з Божими планами, приготованими для кожного зокрема.
«Будеш молитися за інших, а за тебе все небо буде клопотати» св. Пр. Іоан Кронштадський.