Путінські погрози
Виступ Володимира Путіна на молодіжному таборі Кремля на весь голос говорить про наміри цієї загрози 21-го століття щодо глобальної безпеки. Сам Путін зробив найсильніше з усіх можливих попереджень для Заходу: «Краще не зачіпатися з нами», розмахуючи при цьому ядерним потенціалом Росії. «Я хочу нагадати вам, що Росія є одною з провідних ядерних держав», – наголосив Путін.
Якщо президент США Барак Обама відчував під час виборчої кампанії 2012 року, що Росія є просто регіональною загрозою, то Путін, безумовно, виправив американському президентові це помилкове уявлення. Росія є серйозною світовою небезпекою, що випливає як з її міжконтинентальних можливостей, так її ворожості, будь то раціональної чи ні.
По-перше, і, мабуть, щонайменше, принаймні враховуючи історію неефективності ООН та її структур, коли Росія тримає вето в Раді безпеки, зауваження Путіна повинні бути сприйняті як серйозна ядерна загроза. У 4-му пункті Будапештського меморандуму від 1994 року вимагається від держав підписантів, таких як США, Великобританії, Франції та Китаю, щоб «домагатися негайних дій Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй з надання допомоги Україні, як держави, що не володіє ядерною зброєю.., якщо Україна може стати жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї». Питання агресії Росії проти України було предметом цілої низки сесій Ради безпеки ООН, починаючи з лютого, цього року. На цей раз, однак, за дебатами повинні слідувати конкретні прохання про дію Ради безпеки ООН, але не Україною, а чотирма постійними членами Ради, троє з яких можуть відразу приступити до виконання цих дій, навіть якщо Китай не дотримається своїх зобов’язань.
По-друге, санкції, як особисті, так і відносно членів путінського режиму та, навіть, галузеві, котрі впливають на російську економіку, виявилися ефективними. Тим не менш, вони не змогли утримати диктатора, який, мабуть, ірраціональний та втратив чуйність до незручностей та страждань інших, навіть якщо це його власні люди. Це навряд чи щось ненормальне для російських диктаторів. Сталін не хотів влаштувати обмін полоненими навіть для свого власного сина, а радянський солдат був для Сталіна лише гарматним м’ясом. Тим не менш, Сталін страшенно, до параної, переймався своєю особистою безпекою і благополуччям. Санкції мають бути направлені проти Путіна особисто та членів його «сім’ї», за умови, що Путін більш прихильно ставиться до своїх дітей, ніж Сталін. Обмеження на в’їзд до Європи і / або США створять незручності найближчим родичам Путіна. Заморожування активів, безумовно, матиме вплив. Процес повинен починатися символічно, з розірванням ФІФА контракту на проведення Кубку Світу 2018 року в Росії , якщо Путін не піде з України, Грузії та Молдови.
По-третє, і найбільш нагальне, НАТО повинно почати постачати зброю, як летальну так і нелетальну, медичне обладнання та навчання для України. Крім того, сили НАТО повинні бути розташовані на всіх кордонах України з союзниками по НАТО і бути в стані готовності. Одночасно Україні повинно бути надано прискорений план дій, щодо членства в НАТО. Прем’єр-міністр України минулого тижня висловив бажання України до вступу в Північноатлантичний альянс. Народ України сьогодні підтримує членство в НАТО. Чесно кажучи, ідея членства назріла давно, починаючи ще з Бухарестського саміту НАТО в 2008 році, коли Україна висловила бажання про ПДЧ, Сполучені Штати підтримали прагнення України і тільки Німеччина і Франція з егоїстичних причин заблокували вступ України. Тим часом, президенту Обамі слід визнати Україну важливим союзником не членом НАТО з усіма витікаючими звідси перевагами, починаючи з передачею в Україну, відповідно до програми ленд-лізу, американського профіциту воєнного озброєння, що знаходиться а Афганістані і все одно має бути вивезене звідти або знищене.
Політичний філософ 18-го століття ірландського походження Едмунд Берк писав: «Єдине, що необхідно для тріумфу зла – це хорошим людям нічого не робити». Роблячи трохи в політичному напрямку та трохи у військовому – рівносильно нічого не робити. Це забезпечує ступінь задоволеності для діяча, та лише ілюзію надії для жертви. Справа в тому, що Путіна повинні сприйняти дуже серйозно, а не віднестися до нього, як до божевільного, такого собі Жириновського, котрий є, насправді, путінською лялькою, створеною для того, щоб Путін здавався поміркованим. Їхню схожість видно яскравіше, ніж їхні відмінності. Сполучені Штати і НАТО не можуть дозволити собі грати роль психолога Путіна чи Росії. Подібно як Ісламська держава Ірак та Сирія характеризуються президентом Обамою як ракові пухлини, Росія та Володимир Путін є раковою пухлиною, яка повинна бути ліквідована або, принаймні, нейтралізована. Крім того, час тепер став важливим фактором. Чим далі, тим більше російська агресія буде рости, як рак. У певний момент стане занадто пізно.
– колишній голова Світового конгресу українців, юрист
