«Ми з тобою, Україно!»
24 серпня на майдані Тараса Шевченка у Будапешті відбулася громадянська акція на підтримку народу України в день 23-ої річниці Незалежності Української держави. Біля пам’ятника Кобзареві зібралися угорські українці кількох поколінь, у тому числі дипломати Посольства України, угорські друзі України. Багатьох можна було бачити у вишиванках, на одежі майоріли українські стрічки, дорослі і діти тримали наші національні прапорці.
Голова ДОСУУ і ТУКУ п. Я.Хортяні почала свою промову після хвилини мовчання на честь загиблих українських патріотів, що полягли за рідну землю, захищаючи її від внутрішніх ворогів та російських агресорів під час подій на Майдані-2 і при вторгненні збройних загонів РФ в Україну. Після поминання убієнних Небесної сотні та інших українських героїв пані Ярослава прочитала головну молитву християн «Отче наш» як душеврятувальну вправу тих, хто прагне Божого Царства, де влада всякого зла буде переможена.
Відтак усе товариство для укріплення патріотичного духу заспівало Гімн України «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Також лунали вже відомі на весь світ гасла нескореного українського народу: «Слава Україні!» - «Героям слава!», «Слава нації!» – «Смерть ворогам!», «Україна понад усе!»
А вже за хвилину до зібрання угорських українців вийшла неодноразова переможниця та лауреат конкурсів художнього читання «Джерело» Ліля Гембік, щоб продекламувати «Заповіт» Тараса Григоровича Шевченка, програмний вірш великого Кобзаря до сучасників і нащадків. Цей безсмертний твір водночас є і своєрідним гімном визвольної боротьби українського народу, який із часу написання 25 грудня 1845 року не втратив своєї актуальності і по сьогодні. На превеликий жаль... «Заповіт» набув такої великої популярності в Україні та поза її межами, що його перекладено 150-ма мовами світу і став основою багатьох музичних творів. Це, либонь, один із небагатьох творів Тараса Шевченка, на честь якого у 2008 році на базі історичного музею (колишня садиба Андрія Козачковського) у Переяславі-Хмельницькому відкрили Музей «Заповіту». І тому коли його ще раз і ще раз декламують у людних місцях серед українців і не тільки на історичній Батьківщині та в діаспорі, в умах і серцях людей відбувається ціла духовна українська визвольна революція. Цей бойовий заклик поета до боротьби знаходить особливий відгук у душах українців у ці буремні дні нашої багатостраждальної України
Чого вартують лише такі Кобзареві рядки: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте...»? «Згадувала полум’яні рядки з Тарасового «Заповіту»: «...І вражою злою кров’ю волю окропіте...»
Ліля Гембік удостоїлася щирих оплесків краян. У великій задумі стояли люди, утворивши велике півколо побіля Кобзаря. Щойно стихли аплодисменти, до людей знову звернулася Ярослава Хортяні. Її голос тремтів від ледве стримуваного ридання:
- Як ви бачите, пророчі слова Шевченка збулися: тече Україною ворожа кров, але ллється кров і українських захисників... Падають, убиті ворогом, наші бійці і плачуть українські матері... Плачуть діти воїнів-героїв, тому що ворог переважає силою, зброєю, умінням вести підступну гібридну війну, незнану досі у світі, не припиняє інформаційну війну, виливаючи потоки брехні на українців... Вони померли за Україну. Вони зробили все за покликом свого серця, і ми маємо шанувати їхню пам’ять. Вони – і на Майдані, і на полі бою – вмирали з гаслом Шевченка «Борітеся – поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая». Я вірю, що мій народ переможе з цим гаслом із поеми Шевченка «Кавказ». Із цим закликом усі ми, як учасники Майдану, так і його симпатики у всьому світі, пройшли Революцію гідності і зараз боремося з підступним агресором. Тому я закликаю усіх вас покласти вінки і квіти до пам’ятника нашому поетові-пророку Тарасу Шевченку, який будить у нас чесність, гідність і любов до України.
Незабаром підніжок постаменту Тарасу Шевченку вкрив килим квітів і вінків від головних організацій українців Угорщини – ДОСУУ і ТУКУ, Посольства України, некомерційної організації «Чіллаґ фалу» та приватних осіб. Любов до України, її національних пророків, рідної мови і культури не годні згасити жодні вороги, як би вони не силувалися. Цю любов неможливо знищити, бо кожен свідомий українець усотав із молоком матері чи ж набув через власний життєвий досвід сутність українську. Це не тільки слова і ментальні символи, але і переконання, що Україна живе в кожному з нас і буде жити. Тому у всьому світі українці не припинять співати нашого національного Гімну, «Реве та стогне Дніпр широкий», захищати наші національні скарби і боротися за правду і волю, не шкодуючи життя. Адже герої не вмирають! Тому українці обов’язково переможуть!
Ярослава Хортяні угорською мовою подякувала друзям України в Угорщині, коли вони приходили не раз висловити свою солідарність із українським народом, адже справжні друзі пізнаються в біді. Надалі вона продовжила українською: «360 років Росія мучить нас своєю «любов’ю». Але ми маємо сказати сьогодні: ми не хочемо вашої любові через кулемети, «Гради», міномети та артилерійські обстріли, не прагнемо вашої примусової любові до Митного союзу. Залиште нас у спокої – просто лишіть! Поводьтеся, як усі нормальні сусіди. Поважайте нас, і тоді ми будемо шанувати вас. Але вони ніколи цього не зроблять. Я мушу це сказати: поки Росія буде нашим найбільшим ворогом, вона ніколи не змириться з нашою незалежністю. Може прийде до управління Росії нове покоління. Там все-таки є нормальні люди, які з нами солідарні сьогодні, але їх мало, а решта населення цієї країни зомбується державною пропагандою в тому сенсі, що Росія визволяє Україну від якихось фашистів та жидо-бандерівців. Але ми не повинні забувати наших героїв минулого і сучасності, що боролися за нашу свободу, але повірили брехливим обіцянкам Московії. Наш обов’язок пам’ятати про колосів української культури – Шевченка, Драгоманова, Франка, які не зброєю, а словом боролися проти ворожої навали. Не забуваймо і січових стрільців, які рівно 100 років тому захищали Європу від Російської імперії і гинули за Україну. І якби не січові стрільці на горі Макіївці у 1915 році зупинили навалу російської армії, то вона гуляла би вільно Будапештом. Наступного року ми обов’язково вшануємо їхній подвиг. Але не забуваймо і про Голодомор, яким нас морила більшовицька влада і мільйони його жертв. Не забуваймо українських повстанців, які піднялися на боротьбу не тільки з Москвою, а боролися проти фашистської окупації. Саме вони пришвидшували наступ Червоній армії, бо там вже німці відступали. І коли світ вже давно забув про українських повстанців, ці молоді хлопці виходили боротися з військами НКВД-МҐБ за свободу українського народу і вірили у визволення. І нам так треба вірити. Ніхто б не подумав, що у ХХІ столітті ми переживемо ще одну велику трагедію українського народу... На наших очах українська молодь, що виросла у мирних умовах незалежної України, жертвує собою на Майдані і в боях із агресором на Донбасі. З ними повсюди незримо присутній Шевченко. У 1914 році царська влада заборонила святкувати столітній ювілей Кобзаря, бо так сильно боялася його словесної зброї. Росія забороняла нашу мову валуєвськими указами. Але ми живі, мова наша живе, хоча і не всюди. В Україні кожен має пам’ятати, що російська мова є іноземною. Чому 10-мільйонна Угорщина, невелика країна в слов’янському морі, зберегла свою мову. Вона вижила попри усі страшні трагедії минулого, бо не зрадила свою мову і культуру. Так і з Україною – найбільше бояться нашої мови і незламного козацького духу. Ми переможемо не тому, що кращі чи сильніші від інших народів Європи. У наших людей, особливо у молоді, непереможний український дух! За нами правда. Зараз Україна захищає не тільки свою території, вона відстоює і свободу Європи, так, як колись у 1956 році Угорщина захищала від радянської навали демократичну Європу. Але їй не допомогли. Угорський народ півтора століття перебував під пануванням османської Туреччини, але навіть турки не забороняли угорської мови і не відбирали християнські храми. Я щиро вірю у молодь України, яка зможе оновити державу... Дорогі українці! Я вам щиро вдячна за те, що ви прийшли сьогодні сюди. Тримайте нашу Україну у своєму серці, а вона має пам’ятати про великий людський скарб у діаспорі – про 20 мільйонів закордонних українців.
І вже Тимчасовий повірений у справах України Михайло Юнґер звертався до присутніх словами Шевченка про любов і примирення між братами, про єдність, якої особливо потребує у цей важкий час наш український народ.
Акція у неділю продемонструвала, що угорські українці солідарні в боротьбі нашої нації за свободу і незалежність рідної держави. І хоча нерівні сили з ворогом, що вдерся на квітучу і мирну Україну і, щоб насаджувати рабство, анексувати чужі території, вбивати патріотів, знущатися над нашими національними святинями, грабувати і плюндрувати нашу землю і брехати на весь світ, що це не так, український народ переможе, бо на його боці правда. Такими були підсумкові слова керівника української громади в Угорщині п. Ярослави Хортяні, яка пообіцяла, що закордонне українство ніколи не змириться з таким станом речей, як не мирилося під час радянської окупації України.
Наш кор.
