Подія Божого Різдва

При слові «родина» в кожного з нас усередині щось ворушиться, низка почуттів охоплює серце, відтак заповнює розум. Саме з родинного джерела починаються витоки нашого життя. Сім'ї ми завдячуємо своїм найбільшим даром – приходом на світ.
Свята Родина на чолі зі Св. Йосипом а також у складі його дружини Марії, Ісусика є взірцем досконалої сім'ї для християн. Щороку в зимовий морозний час на Святвечір 6 січня та на Різдво Христове (7 січня) відбувається надзвичайна подія для свідомих християн – народжується маленьке дитя, Ісус; сам Бог у вигляді людини сходить на землю.
У пісні дев'ятій канону Утрені йдеться: «Таїнство бачу я дивне й преславне, небом стає вертеп, престолом херувимським Діва, оселею ясла, в яких лежить неосяжний Христос Бог. Його оспівуючи, величаємо».
Що ж це за таємничо-чудесна подія, яка охопила увесь світ своєю красою? Адже Різдво – одне зі свят, сповнених радістю, неповторністю, має свою історію, глибокий зміст і навіть свій запах. Як його розуміють українці?
Різдво – це особливе свято з молитвою, запаленими свічками, родинною вечерею із 12 страв як символ 12-ти апостолів, вертепом, колядою, дідухом в українських родинах – бідних чи багатих, щасливих і не дуже.
Прихід малого Ісуса поміж люди ніби зачаровує все довкола. Але це не ворожбитська магія. Це містика Божої Любові, що подає надію на краще і веде до спасіння людських душ. У день народження Спасителя відбувалися незвичайні речі. Дивне яскраве світло небесної зорі показувало дорогу трьом волхвам, що вирушили поклонитися Цареві царів, народженому в яслах. Зірка зупинилася над хлівом, освітлюючи природу, звірят, що спішать поклонитися Богові-Сину. Янголи сходили з небес, сповіщаючи Благую Вість, що Діва-Марія породила дитя, яке отримає ім'я Ісус.
Євангеліст Лука так описує цю подію: «Аж ось ангел Господній їм з'явився, і слава Господня їх осіяла, й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь»».
Опівночі в українських церквах починається відправа всенощної Служби Божої і перший раз у році розкотисто і гучно лунає пісня: «З нами Бог: розумійте, народе, і поклоняйтеся, бо з нами Бог!». Вона не залишає байдужих до цієї новини. Це час застанови над прожитим, час оновлення, не тільки прибирання домівок, покупка дорогих подарунків, організація гучних забав. Все це радує око і добре є само по собі. Але чи лише у такий спосіб слід розуміти празник Різдва? Чи не варто подумати про нашу людську душу? Чи не обділяємо ми її чимось? Вона ж є спрагла до Любові Господа і менше всього потребує інших утіх.
Три волхви спішили до дитяти, несучи з собою дари: золото, ладан і миро. Ці мудреці подолали важку й небезпечну дорогу до Вифлеєму, потерпаючи від холоду, недосипання і втоми тільки для того, щоб зустрітися з правдивим Царем-Богом і на власні очі побачити диво. Якими ж щасливими виявилися наші мандрівники, зустрівшись із Святим Йосипом, Дівою-Марією та немовлям Ісусиком. Вирісши, він буде байдужим до політичних інтриг, відмовиться від світської влади. Ісус обрав для свого приходу у світ убогий хлівець, просту і смиренну обстановку. Хоча міг би й по-іншому явитись людям – із тисячами ангелів у розкошах, золоті та із земними почестями. Але Христос обрав інший шлях: від самого народження він учить нас покорі, стриманості, миру й любові. Бог відкриває цю істину доброму серцю, яке мали як прості пастушки, так і мудрі волхви.
Аби глибше усвідомити суть Різдва Хоистового, поцікавмося перебігом життя Ісуса. Ми не знаходимо жодної певної хронології не лише щодо його біографії, але й стосовно всесвітньої історії, бо не знайшлося ні дня, ні року народження Ісуса Христа. І лише приблизно знаємо, коли він почав своє місіонерство і скільки воно продовжувалося. Невідома історикам і точна дата його смерті.
Два євангелісти, Іван та Лука, описують події в більш-менш хронологічному порядку. Лука пов'язує згадані вище події зі всесвітньою історією. Євангеліст Іван хоче уточнити факти, які не описали інші євангелісти, подаючи багато подробиць із життя Ісуса в точнішій хронології. Відомо, що Христос народився раніше, ніж помер Ірод Великий, тобто раніше від кінця березня, початку квітня року 750 від заснування Рима.
Одна із прикметних обставин євангельської оповіді від апостола Матвія: володар юдеїв наказує знищити всіх хлопчиків у віці до двох років (а це 30 тисяч немовлят), народжених у Вифлеємі. Жорстокий Ірод, який мав руки по лікті у крові, сподівався, що серед винищених дітей опиниться й новонароджений Ісус. Сильний володар налякався безневинної дитини! Як це схоже і на сучасних людей.
Саме прихід мудреців дає підстави Іроду для такого нелюдського вчинку, адже він добре знав те місце зі Старого Заповіту, де написане пророцтво про прихід царя, царство якого не з цього світу.
Отож волхви зустріли Ірода ще в Єрусалимі. Хворий і старий монарх переїжджає до Єрихону, де й помирає. Цей переїзд здійснювався на почутку зими, що нею закінчився 749 рік від заснування Рима, тобто чотири місяці від Іродової смерті.
Послідовність подій була такою:
– прихід волхвів до Єрусалима;
– наказ убити народжених від двох років;
– переїзд Ірода до Єрихону;
– смерть Ірода в квітні.
Щоб вирівняти хронологію в період між народженням Ісуса Христа і смертю Ірода, потрібно включити 2 роки, визначені декретом Ірода, додати 4 місяці від смерті монарха, включити проміжок часу від виїзду волхвів із Єрихона і додати проміжок часу народження Ісуса і прихід волхвів. Цей період, за нашими підрахунками, не може бути коротший за 40 днів очищення (мати приносила хлопчика в храм для викупу). Адже кожен первородний син, згідно з древньою традицією, належав Господу, як і взагалі все, що першим приходило на світ. Дотримуючись цього закону, Йосип не віддав би на смерть Ісуса в Єрусалимі, де на немовля чатувала небезпека на кожному кроці. Однак і цей проміжок часу не міг бути довшим за 40 днів. Отже Ісус народився за неповні 2 роки раніше від смерті Ірода, наприкінці 748 року від заснування Рима.
Євангеліст Лука оповідає: «І як вони виконали все згідно із законом Господнім, повернулися в Галілею, до Назарету, свого міста. Хлоп'я ж росло й міцніло, сповнюючись мудрістю, і Божа благодать була на ньому».
Тому подія Різдва Ісуса Христа є реальністю, а не вигаданим міфом, історичним фактом, який заперечити неможливо. Через це і ми поспішаймо до храму, щоб разом із ангелами прославити Господа, заспівати величну колядку, обійняти один одного, розцілувати з мирним наміром, радісно проголошуючи: «З нами Бог!»
Новий Рік нехай кожному приносить дари царів, а зло оминає. Просім у новонародженого спасіння всього світу, наших родин, неньки України, де так щиро моляться наші родичі, сподіваючись кращої долі, ліпшого майбуття. Не забуваймо приходити до Пречистої Діви-Марії, матері Ісуса Христа, будьмо з ними поруч, бо вони близько коло нас. Не біймося ні холоду, ні пітьми, бо промінь вифлеємської зорі завжди вкаже добрий шлях до Ісуса.

З колядою Різдво
В кожну хату йде,
З колядою прийшло,
А з щедрівкою піде.

З колядою за рік
Знову прийде до нас,
Щоб для всіх принести
Світлий радісний час.

І так буде повік,
Буде свято Різдво
І маленький Ісус,
І любов, і добро.
М.В.

Містерія під таїнством зорі

Вечір... Із стайні вбогої вже чуть
Замилування янгольського трепет:
«В ім'я любові славте таїну!
Співайте на землі! Співайте в небі!»

Благая вість прискорить серця зліт,
Це – свято, що залишиться назавжди.
Ти, Господи, зійдеш в долину сліз,
Щоб ми могли пізнати сонце правди.

Це – сходження обранців до зірок,
Впокорення сердець, що бачать ясла,
В смиреннім дусі йде до нас пророк,
Благословен вовіки будь. Осанна!..

Волхви і вівчарі, і я між них,
Осіяна небесними дарами,
Це – найніжніші, ще дитячі сни,
В яких веде малу до Бога мама.

Це свічечка знайома на столі,
Це татова молитва й тиха сповідь,
Це серця осяйного вічний хліб,
Сотворений із паростків Любові.

Казкова мрія – вічна і жива,
Вікно морозне міниться в узорах,
Тут найчистіші сльози і слова,
Блаженні й чисті серцем бачать Бога.

Містерія під таїнством зорі –
Йду поклонитись імені Твоєму,
Все, врешт, минає: трони і царі,
Лиш сяє в небі зірка Вифлеєму.

Століття мчать під крильми янголів,
А світ не перестав сприймати Диво,
І той, що мирну ніч благословив,
Очима сина позирав на Діву.

Христос народився! Славімо Його!

Марія ВТЕРКОВСЬКА,
релігієзнавець, психолог