Пласту - 100 років

12 квітня 1912 року у славному місті Львові перші пластуни склали їхню першу присягу. Ця дата вважається днем заснування Пласту. Відтоді минуло 100 років.
В українській скаутській організації «Пласт» за 100 років її історії змінилося вже декілька поколінь. У кожного з них – своя пам'ять, своя історія та навіть своя правда, проте є спільний обов'язок – вірність Богові й Україні. З 2012 року для «пластунів» розпочнеться новий відлік часу, починаючи зі ста. Погодьтеся, вік, що мимоволі викликає повагу. Проте перед цим відліком залишилося чимало здобутків, історій та вражень, того, що вже не повториться, адже це вже сталося.
Що ж таке пласт?
«Пласт» – скаутська організація України, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і на провідників українського суспільства.
Саме слово «пласт» було використано як аналог англійського слова «скаутинг» (англ. scouting – розвідка). Слово походить від назви кубанських козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську. Взагалі-то дата заснування «Пласту» – осінь 1911 р. та 12 квітня 1912 р., першу пробу на ступінь «учасника» здали та прийняли Пластову присягу на вірність Богові та Україні близько 40 осіб, цю дату і вважають офіційною датою заснування «Пласту». Насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 р., який об'єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Протягом 1912-1914 рр. пластові гуртки поширились по всій Галичині. Австрійська влада ставилася прихильно до створення спортивних молодіжних організацій і тому підтримувала діяльність «Пласту».
Кількість пластунів станом на 1914 р. становила близько 800 осіб, а осередки організації поширились по всій Галичині, Закарпаттю та Буковині. Та з початком Першої світової війни кількість пластунів збільшувалась і більшість з них зголосилися воювати в лавах Січових Стрільців. В їхні лави увійшла без спеціальної пропаганди вся пластова молодь від 16-го року життя. Разом з нею – більшість її провідників: Іван Чмола, Петро Франко, Іван Коссак та ін. Всі вони згодом утворили кістяк Українських Січових Стрільців, а також мали безпосередній стосунок до формування найдієздатнішого корпусу армії Симона Петлюри, який називався «Київські Січові Стрільці». Загалом, до Січових стрільців зголосилося близько 2,5 тис. людей з організацій «Сокіл», «Січ» та «Пласт». Саме тоді «Пласт» витримав свій перший великий іспит у найважливішій ділянці, там, де йшла гра про найвищу ставку жертви для Батьківщини – жертви особистого життя.
Під час визвольних змагань за українську державу (1917-1919) Пласт розвинувся і поширив свою діяльність на центральні та східні частини України. Найбільшими пластовими осередками стали Біла Церква, Кам'янець-Подільський та Чернігів. Перший юнацький пластовий курінь на Наддніпрянській Україні був створений у Білій Церкві. Засновником цього куреня був колишній інструктор «Бой-скаутів» Євген Слабченко. Офіційною назвою українських пластунів в Білій Церкві була «Українські Бой-скаути» (УБС). Розвитком пластових гуртків займались різні установи УНР. Протягом 1918 року за підтримки гетьмана Павла Скоропадського було створено пластові гуртки при кожній українізованій гімназії. Таким чином «Пласт» пожвавлює діяльність в таких містах як Фастів, Катеринослав, Київ, Вінниця, Канів. Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Україна не зберегла свою незалежність. З початком 1920-их років, Східна Україна стала частиною Радянського Союзу. Більша частина західної України попала під польську владу, а менша – під чеську, румунську і згодом угорську. В радянській частині (СРСР) Пласт був заборонений, а на західних землях Пласт пожвавив свою діяльність – розвивався в Галичині, на Закарпатті, Волині і Пряшівщині. З часом Пласт з'явився також серед української еміграційної молоді в країнах Західної Європи.
Отак, переживаючи розквіт та падіння, підпілля та визнання організація «Пласт» продовжує свою діяльність і до наших часів, та не лише на українських землях а й далеко за її межами. Нині «Пласт» – найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу (Між ними Пласт у США, Пласт в Аргентині, Пласт у Канаді) та об'єднує пластунів України й української діаспори. В Україні кількість пластунів становить 6 000 осіб. Діє організація у 24 регіонах України. Через роки свого існування Пласт виховав багатьох українців, що своєю працею прислужилися українському народові та суспільству. А саме – Степана Бандеру, Олексу Гасина, Романа Шухевича, Олега Кандибу (Ольжича), Льва Ребета, Данила Скоропадського, Любомира Романківа, Юрія Старосольського, Ореста Субтельного, Миколу Колессу, Ростислава Волошина, Федора Черника та багато інших.
Як і кожна організація, «Пласт» має свою символіку, в якій відображено її основні ідеї і цінності. Гербом, або емблемою Пласту є український тризуб і біла трилиста лілея, символ скаутського руху, сплетені в одну гармонійну цілісність. Цей герб став символом ідейної єдності цілого пластового руху – на рідних землях та поза їх межами. Гімном Пласту є пісня «Цвіт України», перший куплет якої склав Олександр Тисовський, а інші два запозичені з поезії Івана Франка «В дорогу». І звичайно, не можна не згадати про Пластові символи: Сильно- Дуб, Красно – Калина, Обережно – Мухомор та Бистро – Блискавка. Ці символи використовуються також на пластових відзначеннях а перші букви слів Сильно Красно Обережно Бистро є гаслом «СКОБ». Вітання «СКОБ» сформулював О.Тисовський зокрема, маючи на увазі українського степового орла (скопа або скоба), який споконвіку ширяв над Дніпром.

Ярослава Меденці