Нова вистава українського театру

25 жовтня в Українському центрі культури та документації відбулося цікаве театральне дійство. Український національний театр в Угорщині порадував глядача новою постановкою вистави «Обережно, жінки!» (автор Андрій Курейчик).
Ось що розповіла про п'єсу керівник Українського театру в Угорщині та голова національного самоврядування українців ІІ району столиці п.Олександра Корманьош (роль маркізи Марісабель):
– «Обережно, жінки!» – це вже дев'ята вистава, здійснена нашим театром за час існування. До цього часу в театрі був тільки класичний репертуар. Ми поставили 8 вистав за творами великих українських драматургів-класиків, зокрема І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Старицького, М.Кропивницького, І.Нечуя-Левицького, І.Франка, О.Кобилянської. Я дуже люблю класику, але театр – це життя в розвитку, в дії. І сьогоднішній глядач потребує сучасного трактування, а сьогоднішні проблеми перекликаються з минулим.
Ловеласи на взір Сержа Дюбуа були завжди і в будь-якому суспільстві. Це – люди, які не гребують жити за рахунок інших. У нас була вистава «Банкрот», її інша назва «За двома зайцями». І це подібна тема, але події в ній розгортаються ще до революції. «Обережно, жінки!» – тема, яка виходить за рамки часових і територіальних кордонів. Але жінки в цій п'єсі не тільки слабка стать, якими легко заволодіти і розум котрих легко засліплюють ревнощі. Як у виставі говорить Марісабель, "прем'єр-міністр тільки думає, що країною керують чоловіки, а насправді це роблять жінки". Ми, жінки, здатні відстояти себе, свої права, свою гордість і честь. Ми любимо, поважаємо і віримо вам, чоловіки. Будьте гідні.
Пані Олександру доповнив актор Закарпатського музично-драматичного театру Михайло Фіщенко, активний учасник постановок Українського театру в Угорщині:
– Цю п'єсу написав сучасний драматург Андрій Курейчик, за походженням білорус, який останнім часом проживає в Україні та Росії. Цей автор дуже популярний сьогодні. Його постановки йдуть у Києві, Харкові, Ужгороді... Чому ми зупинили вибір на його п'єсі? Це був такий собі експеримент – відірватися, довівши самим собі і нашому глядачеві, що можемо працювати не тільки з класичним репертуаром, а спробувати висвітлити і деякі цікаві й кумедні аспекти життя наших сучасників. З іншого боку, не слід забувати, що театр повинен не тільки засмучувати, а й радувати глядача, доносити до нього гумор. Через те тема сучасного донжуанства і походеньок сьогоднішніх казанов є дуже доречною у цьому сенсі. Але цього не треба автоматично переносити на особу актора, який грає Сержа Дюбуа чи Свирида Петровича Голохвостова, бо в житті я білий і пухнастий. У мене прекрасна сім'я – маю дружину, доньку. Я – сім'янин, я актор-професіонал, а це означає, що можу зіграти злодія, лиходія, ловеласа чи позитивного героя. Звідки брали стільки сонячної енергії, динаміки в такий похмурий і сльотяний день? Звичайно, від таких чарівних жінок, які сиділи в залі і оточують зараз. Коли ви є, ми здатні на неймовірні вчинки, справжні подвиги, на божевілля і на все інше так само. Звідси й енергія.
Актриса Наталя Засухіна з Ужгорода розповіла про свою роботу над роллю барменші Жаклін:
– Мені було важко, бо роль такого плану в Закарпатському музично-драматичному театрі я не граю. Але коли Михайло запропонував мені взяти участь у постановці п'єси «Обережно, жінки» в Українському театрі Угорщини, я радо погодилася, і сьогодні отримала колосальне задоволення від цієї ролі і вистави. Я думаю, глядач теж. Чи є я такою грубуватою і безцеремонною в житті до чоловіків? Відносно останніх? У такому плані ні. Але жорсткою, впевненою і сильною доводиться бути, адже дуже багато завдань береш на себе: жінки це добре знають із власного досвіду і в Україні, і в Угорщині... А наші чоловіки, ну, ми не будемо конкретно показувати пальцем, – вони трошки слабкіші за нас. Що мене так «завело» на сцені сьогодні в позитивному плані? Мені здається, що працювати з таким колективом, коли йде творча взаємовіддача, підтримка партнерів, завжди цікаво і саме тоді й приходить сценічне натхнення і задоволення від ролі.
Своїми враженнями від гри на сцені поділилася також і Ніколета Хортяні, яка зіграла роль молодої студентки факультету філології Лулу:
– Для мене це вже не перша роль у нашому театрі. Граю вже третій або четвертий раз. Виступала в п'єсі класика української драматургії Михайла Старицького «За двома зайцями». Мій типаж був трохи схожий до сьогоднішнього: треба було зобразити сексуальний імідж моїх героїнь. Для мене було певним плюсом те, що я вже бачила, як в Ужгородському театрі грають цю п'єсу. Акторка, що грає Лулу, дуже натурально змалювала цей образ на сцені. Я чинила за її прикладом, але пропускала через себе. Я теж була студенткою, але не такою, як Лулу. А тепер я вже мама, але в пам'яті все одно ще залишилися свіжі спогади про безжурну пору студентства. Ми не мали багато часу працювати над твором, але старалися, бо п'єса дуже життєва й органічна, одне слово, жива – дає багато енергії, веселого запалу, змушує акторів грати написаний матеріал дуже інтенсивно.