Дезидерій Задор – особистість, що надихає
(до 100-річчя з дня народження)

З плином часу приходить чітке розуміння особливої ролі творчої постаті Дезидерія Євгеновича Задора у розвитку професійної музичної культури Закарпаття та України. Д. Задор – визначний музичний діяч, концертний піаніст і видатний композитор, талановитий педагог і відомий фольклорист. Разом із Іштваном Мартоном заснував закарпатську професійну композиторську школу. Д.Є.Задор залишив творчу спадщину, яка вивчається і надихає наступні покоління музикантів.
У середині ХХ століття Д.Задор був найфаховішим музикантом краю. Він – перший закарпатець з аспірантською музичною освітою, піаніст європейської величини, продовжувач багатих традицій органної і хорової школи Закарпаття, один із перших професійних композиторів краю, провідний музикознавець-фольклорист і композитор «Подкарпатского Общества наук». В радянський час Д.Задор – перший композитор від Закарпатської області у Спілці композиторів УРСР, перший директор Ужгородського державного музичного училища, перший професор-закарпатець на кафедрі композиції Львівської державної консерваторії.
Він народився 20 жовтня 1912 року в Ужгороді. Початкове музичне виховання Дезидерій Задор отримав від своїх музично-освічених батьків. Закінчивши угорську народну школу (1919-1924), навчання продовжував у реальній гімназії. Після закінчення реальної гімназії восени 1932 р. Д.Задор поступив до Празької консерваторії по класу фортепіано, яку закінчив у червні 1936 р. З великим успіхом у стислий термін – Д.Задор на «відмінно» закінчує одразу три факультети Празької консерваторії – фортепіанний, органний, диригентсько-хоровий, і його призвіще викарбуване на консерваторській дошці кращих випускників.
Перший публічний виступ молодого піаніста Задора в ефірі відбувся на кошицькому радіо 14 липня 1934 р. – він виконав «32 варіації до-мінор» Л.Бетховена та «Серйозні варіації» Ф.Мендельсона-Бартольді.
Самостійні концерти на Закарпатті Д. Задор здійснив в Ужгороді, Берегові, Мукачеві, Хусті (13, 18, 20, 21 жовтня 1936 р.) та на кошицькому радіо 23 жовтня 1936 р.
У 1936-37 рр. він навчається в аспірантурі по фортепіано, композиції у професорів Яна Кржічки, Вітезлава Новака, Алоїза Хаби, одночасно відвідує лекції по музикології в університеті Карлових Вар у проф.Зденека Неєдли, що мало значний вплив на молодого перспективного музиканта.
В 1937 році на міжнародному радіоконкурсі ім. Ф.Шопена Д.Задор серед 67 претендентів виборює почесне ІІ місце і звання лауреата, як піаніст успішно виступає в різних містах.
Дезидерій продовжує вивчати місцевий фольклор та популяризує його композиторською творчістю, листується з Б.Бартоком. Утверджуючи розвиток місцевого виконавства, Дезидерій Євгенович багато концертує як піаніст і неодноразово виступає у престижних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського та Кошицького радіо, диригує хором жіночої учительської семінарії, успішно виступає в дуетах.
У 1946 році в Закарпатті було відкрито Ужгородське музичне училище – перший професійний музичний заклад в області. Першим директором училища був призначений Дезидерій Євгенович Задор (1912-1985) – фундатор практично усіх основних напрямів професійного музичного мистецтва повоєнного Закарпаття.
У 1946 році Д. Задора приймають до Спілки композиторів УРСР. Це зобов'язувало до активізації композиторської діяльності. На жаль, в цей час йому довелося повністю припинити фольклористичну діяльність. Однак, все рівно у 1949 році за недоліки ідеологічної роботи (тобто за захоплення музикою європейських композиторів!) Дезидерія Євгеновича знімають з поста директора училища. А з «хрущовською відлигою» у 1953 році призначають керівником Закарпатського народного хору, а вже у 1954 році художнім керівником Закарпатської філармонії.
На Закарпатті Д.Задор інтенсивно працював і творив до 1963 року, і практично в кожному напрямку музичного мистецтва Закарпаття залишив глибокий слід. Останній період його життя (1963-1985) був пов'язаний зі Львовом, де паралельно на двох кафедрах: спеціального фортепіано та композиції Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка, у Львівському відділенні Спілки композиторів СРСР його дуже поважали, любили, він мав численних учнів і шанувальників. Але творчих зв'язків з Закарпаттям Д.Задор не переривав, при найменшій можливості зустрічався і спілкувався з музикантами Закарпаття, давав поради, підтримував, надихав.
Д.Задор добре володів французькою, німецькою, чеською, угорською мовами, що створило абсолютно неповторний властивий тільки Задору акцент.
Композитор писав багато, у різних жанрах, загальна кількість творів перевищує 300. Серед визначних творів Д.Задора – Концерт для фортепіано з оркестром, Концерт для цимбал з оркестром, кантата «Карпати» на сл. Ю. Гойди для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру, фантазія «Тиса» для оркестру народних інструментів, симфонічна поема «Верховина», «Біля колиски» для мецо-сопрано, баритону і струнного оркестру, сюїта «Полонинські картинки» в 4-х ч. для струнного тріо, фантазія «Карпатська веселка» для фортепіано і камерного оркестру, фортепіанна соната, численні майстерні обробки закарпатських народних пісень для голосу з супроводом та різних складів хорів. ТвориД.Задора друкувались музичним видавництвами Москви, Києва, Львова, Будапешта, виконувались і продовжують виконуватись в Росії, Україні, Австрії, Італії, Німеччині, Франції, Угорщині, Чехії.
На прикладі життя і творчості Д. Задора можна виявити благодатний взаємовплив культур різних народів, що віками проживають пліч-о-пліч на території Закарпаття, і перш за все української, угорської, чеської. І це логічно – Д.Задор вдома виховувався на угорській мові. Високопрофесійну музичну освіту отримав у Празі, знав і любив чеську, угорську культуру.
В останні роки життя прийшло визнання і нагороди. Д.Задору було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України (1972), обрано у члени правління Львівської обласної організації СКУ, а з 1980 р. – у члени правління СКУ, нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, «Пошани».
Помер Дезидерій Євгенович 16 вересня 1985 року. По його останній волі похований на рідній землі в Ужгороді, на Кальварії.

* * *

Саме з нагоди 100-річчя цього видатного музиканта в Ужгороді відбувалися ряд урочистостей. В державному музичному училищі, засновником якого став Дезидерій Задор й ім'я якого нині гідно носить цей заклад, пройшло урочисте погашення маркованого конверту до 100-річчя ювіляра і відбулася Міжвузівська конференція, присвячена дослідженню творчості високопрофесійного музиканта.
Учасниками наукової конференції під назвою «У діалозі з музикою» були гості, представники музичних та громадських організацій з Будапешта, Львова, Ужгорода, Мукачева з доповідями виступали викладачі Ужгородського державного музичного училища імені Д.Є.Задора; діяла молода секція з участю студентів Ужгородського державного музичного училища. Почесним гостем став син композитора – Іштван Задор, який виконав на віолончелі твір улюбленого батькового композитора Бейли Бартока та поділився з присутніми спогадами про видатного батька. А ввечері 20 жовтня 2012 року в Закарпатській обласній філармонії відбувся урочистий і яскравий концерт. Серед почесних гостей вечора були присутні Іштван Задор з сім'єю, консул Угорщини, заступник Державного секретаря Угорщини.
Ідея організувати такий концерт належить співаку, члену Спілки композиторів України Роману Меденці. Все почалось з того, що він задумав написати твір, присвячений пам'яті Дезидерія Задора до 100-річчя з дня його народження. Та, розглядаючи творчий доробок музиканта, він загорівся ідеєю влаштувати концерт, присвячений вищезгаданій події. Склавши програму концерту, порадившись і залучившись організаторською підтримкою голови Закарпатського регіонального осередку композиторів Віктора Теличка, зв'язавшись з сином Задора, який, до речі, живе в Дебрецені і є віолончелістом Дебреценського симфонічного оркестру, Роман знайшов спонсора, запросив музикантів – так почалась робота над твором і над організацією концерту. Було вибрано чудову дату, саме день народження Дезидерія Євгеновича. Далі вже до концерту у В.Теличка долучилась ідея про Міжвузівську конференцію «У діалозі з музикою».
Програма концерту була цікава, різноманітна, насичена. Того вечора лунали вокально-хорові, камерно-інструментальні твори і обробки народних пісень Дезидерія Задора та відбулася світова прем'єра Концерту-фантазії пам'яті Д.Задора для фортепіано, цимбал та симфонічного оркестру «Карпати» Романа Меденці (Солісти – заслужений працівник культури України Леонтій Ленарт (цимбали), Олександра Баганич (фортепіано).
Твори та обробки пісень виконували солісти – народний артист України Петро Матій (баритон), народна артистка України Марія Зубанич (сопрано), заслужений артист України Ференц Томич (кларнет), Роман Меденці (тенор), Ференц Бернат (гітара), Беата Буркало, Олександра Баганич (фортепіано), заслужений академічний Закарпатський народний хор, симфонічний оркестр Закарпатської філармонії.
Вшановуючи пам'ять видатного земляка, кожен із солістів майстерно, на професійному рівні виконали його твори і заслужили багато схвальних відгуків. Був і такий твір, останній із творчого доробку композитора, написаний для цимбал, який Бернарт Ференц переклав для гітари і віртуозно виконав його.
Справжньою прикрасою і завершальною нотою ювілейного концерту став твір Романа Меденці Концерт-фантазія «Карпати». Слід відзначити яскраву колористичність почутого, різнобарвний тембр цимбал і мелодійність фортепіано, які відтворювали голос автора і самих Карпат. Оркестр та солісти з блискучою технікою передали всі відтінки особливої, неперевершеної сили карпатської мелодики, краси та індивідуальної манери композиції твору.
Концерт пройшов на високому рівні. Не дивлячись на більш ніж двогодинну тривалість концерту глядачі проводжали артистів бурхливими оваціями та захопленими вигуками «Браво!». Все це разом відтворило живий образ Дезидерія Задора, допомогло осягнути велич і значимість його творчої спадщини – багатої і різнопланової, пронизаної пізньоромантичними тенденціями та великою любов'ю до рідного краю.
Залишається побажати усім причетним до цієї події музикантам подальшої творчої наснаги й невичерпного натхнення на довгі роки, щоб колись і їх творчість надихала наступні покоління музикантів.

Ярослава Меденці