ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Будапешт відомий на цілий світ своїми купальнями. Та не всі знають, що в ХІХ ст. купальні в Будапешті будували просто-таки на річці Дунай. Перша така купальня-басейн була відкрита у 1810 році для військових. У 1829 році купальню на Дунаї з пляжем та спорудами на потреби роздрібної торгівлі було відкрито для цивільного населення. Вона знаходилася у місці, біля якого через 20 років побудували Ланцюговий міст. Про те, хто побудував купальню, як виник задум її побудови, як з цього скористалося місто і її господар, читаємо в наступній легенді.

Жив у першій половині ХIX ст. в Угорщині чоловік на ім’я Дьордь. Був він заможного роду, батьки дали хорошу освіту. Покинувши “батьківське гніздо”, Дьордь мріяв стати найбагатшою і найвідомішою людиною в Будапешті.

Він заснував кораблебудівний завод. Його кораблі плавали по всій Європі. Але грошей багато не буває – Дьордь хотів більше. Він вдавався до різних авантюр, від чого постійно був напружений, стурбований, не відчував задоволення від життя.

А його кораблів “росло” на Дунаї, як грибів після дощу в лісі. Будапештцям це не подобалося, бо не звикли вони ходити в турецькі лазні – це задоволення для багатих, – а купалися містяни літом в Дунаї. Тепер же місце в воді треба було ділити з пароплавами.

Та й конкуренція у кораблебудівній галузі зросла. У Дьордя скоротився прибуток.

Йшов Дьордь одного літнього вечора берегом Дунаю, заглибившись у свої думки. Тихо було, тепло. Вирішив скупатися просто зараз, просто у річці, як простолюдин. Вода була тиха, прозора. Поки Дьордь перебував у воді, поряд проплив пароплав, пахкаючи плавцю. Збиті хвилі приємно протяглися всім рядом до Дьордя, погойдуючи його, тримаючи на плаву та ласкаючи...

Наступного ранку Дьордя бачили у магістраті Будапешта. А після обіду рознеслася звістка, що Дьордь Маєр побудує для цивільного населення басейн на Дунаї на зразок такого, як майже 20 років назад побудували для військових.

Через рік, у 1829 році на Дунаї поблизу сучасної площі Іштвана Сечені і Ланцюгового моста за кошти Дьордя Маєра було побудовано купальню. Ціни у ній були такими: одна окрема ванна коштувала 8, а ванна на двох – 12 крейцарів; сімейна – окремі басейни – з одної людини 24 крейцари, а з 6 осіб – 1 форинт 20 крейцарів; місячний квиток – 2 форинти 30 крейцарів. Державі ж за користування узбережжям Дьордь Маєр платив орендну плату всього 20 форінтів на рік.

Сучасники писали, що ціни на купання були вельми скромними, тож у спекотне літо 1829 року купальня Маєра була переповнена людьми. Пишуть, що того літа щодня першим купався в басейні сам Дьордь. Повідомляли, що він став веселішим, розслабленішим, добрішим; його бізнесові справи пішли добре; він почав робити благодійні проекти. Серед них – на прохання вчителів Пешта – у купальні Маєра безкоштовні уроки плавання для хлопців.

Ось так Дьордь Маєр став і багатим, і відомим мешканцем Будапешта.

Віра ДЯЧОК.