№2(138)
квітень - червень
2017 року

ЛІТОПИС УГОРСЬКОГО УКРАЇНСТВА
ПАМ'ЯТНІ ДАТИ І ПОДІЇ
РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

«Як парость виноградної лози, плекайте мову»

25 квітня цього року, в університеті м. Ніредьгаза в урочистій обстановці було анонсовано відновлення роботи кафедри української мови, культури і русиністики, яка працюватиме в рамках Інституту славістики. З ініціативи голови самоврядування українців в м. Ніредьгаза Юдіт Софілканич відкриття поєднали зі встановленням меморіальної дошки видатному вченому-славісту Іштвану Удворі.

Як зазначив присутній на події уповноважений уряду Угорщини Іштван Ґрежа, ініціював відкриття кафедри особисто прем’єр-міністр країни Віктор Орбан. «Оскільки угорська мова викладається в Україні, українська мова так само має викладатися в Угорщині», – зазначив І. Ґрежа у своїй вітальній промові.

НАЦІЯ ЖИВЕ У МОВІ

Кафедра української та русинської філології працювала в теперішньому університеті Ніредьгази з 1992 року. Її незмінним керівником був професор-славіст Іштван Удворі, кот­рий залишався на цій посаді аж до своєї смерті в 2005 році. Згодом у процесі реорганізації та переходу університету на Болонську систему вищої освіти українське відділення було закрито. Теперішнє відкриття кафедри поєднали зі встановленням на фасаді будівлі університету меморіальної дошки І. Удворі, вшанувати пам’ять котрого прийшли офіційні представники уряду Угорщини, Консульства України в Ніредьгазі, народний депутат України Василь Брензович, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, керівництво мерії міста, представники самоврядувань у Ніредьгазі, а також вчені та науковці університету.

Кафедра вже має керівника – це доктор філософії Вікторія Штефуца, яка народилася в Закарпатті і ще в дитячому віці разом із батьками переїхала до Угорщини. По закінченні навчання в Сеґедському університеті працювала ведучою на телебаченні та займалася науковою діяльністю, є автором підручників із вивчення в Угорщині української мови.

Головні завдання новоствореної структурної одиниці університету – науково-дослідницька діяльність, навчання студентів, художній переклад творів угорської та української літератури, розвиток і поглиблення двомовних зв’язків. Пані Вікторія зазначила: «Після завершення процесу акредитації ми будемо навчати студентів фаху філолога-перекладача та продовжимо започатковану професором І. Удворі наукову роботу – займатися перекладами літературних та історичних праць. Здобувати освіту на кафедрі буде 15 студентів. У планах – тісна співпраця з Ужгородським національним університетом, Берегівським угорським інститутом ім. Ф.Ракоці ІІ, та Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова».

Керівник Консульства України у м. Ніредьгаза Аркадій Гупало розповів, що у місцевій гімназії Яноша Араня діє факультатив з українсь­кої мови. Учні, котрі там займаються, – потенційні вступники до університету на нову спеціальність. Також консул відзначив надзвичайно великий вклад у відкриття кафедри української мови і культури представника українців у парламенті Угорщини Ярослави Хортяні та колишнього ректора університету в Ніредьгазі др. Чаби Андера.

Під час церемонії презентації І. Ґрежа наголосив, що ця подія є прикладом піклування влади потребами національних меншин плекати свою мову від наймолодшого віку і до здобуття професії, бо, за влучним висловом графа Іштвана Сечені (видатного угорського політика і громадського діяча ХІХ ст., письменника, засновника Угорської Академії наук) «нація живе у мові. Бо якщо не там, то де?». Голова Закарпатської ОДА Г.Москаль подарував кафедрі української мови і культури художнє полотно, настінний годинник з Тризубом і синьо-жовтим стягом та комплект книг про Україну і Закарпаття, у тому числі й «Кобзар» Т.Шевченка.

Тепер україністика буде присутня у трьох вишах Угорщини – Будапештському, Сеґедському та Ніредьгазькому університетах.

УКОРІНИТЕЛЬ УКРАЇНІСТИКИ В УГОРЩИНІ

Як вже зазначалося, презентації відродженого науково-освітнього підрозділу передувало уро­чисте відкриття меморіальної дошки ініціатору зас­­нування та першому керівнику кафедри україн­сь­­кої і русинської філології, професору, д-ру Угорської Академії наук Іштвану Удворі, автору фун­да­мен­тальних наукових праць – великого 6-томного угорсько-українського словника та двотомного українсько-угорського словника. За словами нардепа В.Брензовича, сьогодні ми повинні завдячувати професору І. Удворі за те, що він своєю подвижницькою працею укоріняв україністику у Ніредьгазі.

Іштван Удворі народився в с. Торньошпалца Соболч-Сотмар-Берегської області. У 1975 р. отримав диплом про вищу освіту в Дебреценському університеті Лойоша Кошута за спеціальністю «історія і російська філологія». По закінченні працював учителем гімназії в м. Кішварда, а починаючи з 1978 р. – у Ніредьгазькій Вищій школі.

У 1987 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Ділова писемність карпатоукраїнців (русинів) у 18 столітті». У1995 р. отримав ступінь габілітованого доктора з історії слов’янських мов і став приват-доцентом Сеґедського уні­вер­ситету, ще через два роки – доктором Ака­демії наук Угорщини. Багата наукова творча спадщина Іштвана Удворі посідає особливе місце в угорській славістиці. Вчений займався переважно тими науковими проблемами, які пов’язані з історично угорськими територіями.

Внаслідок науково-організаторської діяльності І. Удворі Ніредьгазька Вища школа здобула репутацію своєрідного центру славістичних досліджень. А почав учений свою діяльність у цьому навчальному закладі викладачем російської мови та літератури. Згодом організував і підготував до успішної акредитації кафедру української і русинської філології, яка завдяки плідній роботі професора з 2000-го року була акредитована як університетська в складі Ніредьгазької Вищої школи (тепер Ніредьгазький університет), де тривалий час залишалася єдиною такого високого рівня.

Таким чином І. Удворі створив один з найбільших центрів української і русинської культури в Угорщині. Написані під його керівництвом підручники, наукові роботи з етнографії, історії, мовознавства, історії релігії були і залишаються цінним джерелом для підготування спеціалістів з української мови і літератури не лише на заснованій ним і знов відкритій кафедрі, а й у всіх вузах країни.

– Ми згадуємо сьогодні Іштвана Удворі, котрий, випереджаючи час, уже в 1992 році почав будувати міст між угорською і українською націями, – сказала пані Юдіт Софілканич. – Як писав Дюла Германус: «Засобом для духовного зв’язку між чужими націями є мова». Іштван Удворі знав, що у серці Європи залишитися, розвиватися і міцніти можна лише за умови, що знатимемо, вивчатимемо й шануватимемо культуру наших сусідів.

Єва ДЕМЕТЕР.