Олена Полянська
Киянка, поетеса.
Народилася 28 серпня 1969 р. у Києві в родині вчителів. Вірші почала писати з 11 років і вже в старших класах школи зрозуміла, що пов’яже своє життя з літературою. Закінчила КДІК. З 1997 року працює літературним редактором Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України. Окрім ліричної поезії, пише вірші для дітей. Співпрацює з дитячими видавництвами, зокрема з журналом “Малятко” і “Пізнайко”. Одружена, виховує сина.
ВЕЛИКА УКРАЇНА
І кримчани, і сумчани,
Вінничани, і кияни
Кажуть донечці і сину:
В нас держава – Україна!
Донеччани і полтавці,
Харків’яни і луганці,
Запоріжці й чернівчани –
Разом всі – одна сім’я ми!
Мелітополь, Кіцмань, Сміла –
Разом ми – велика сила!
В Сімферополі і Львові
Хай лунає рідне слово!
І одеські, і волинські,
Ви – малята українські!
І бажає вам здоров’я
Прикарпаття, Подніпров’я,
І Полісся, й Буковина,
Вся велика Україна!
ДЛЯ СИНА
Мурашка по доріжці
Своїй кудись спішить,
Не став на неї ніжку,
Мурашка хоче жить.
Ось піднялась травиця,
Радіє, що весна, –
Не затопчи дивися,
Нехай росте рясна!
І деревце маленьке,
І дерево старе
Не нівеч, мій маленький,
Нехай усе росте!
Любить природу вчися,
Свій рідний край люби!
На річці і у лісі
Ніколи не сміти.
Допомагай стареньким,
Не ображай слабких! –
З людьми поводься чемно,
Остерігайся злих.
Шануй книжки – в них мудрість,
Яку нам світ дає.
Учись, рости, щоб люди
Раділи, що ти є!
ДРУЖБА
Чому Оля Нелі
Цукерку дає?
Тому що у неї
Така уже є.
Чому із Тарасиком
Дружить Максим?
Завжди вони разом
І весело їм!
Чому усміхнулась
Маринка,
устрівши Юлю
Й Даринку?
Тому що, тому що,
Тому що
На світі дитяча є
Дружба.
І ти із куточка
Виходь,
І ти собі друзів
Знаходь!
СИНУ
Під твоїми віями
Таємниць насіяно,
Під твоїми віями
Сонечка насміяно!
Сонечка ласкавого,
Сонечка привітного!
Скільки ще цікавого
Усього на світі є!
Люди усміхаються
Весняному сонечку.
І землі співається,
І землі так сонячно!
Спинайся на ніженьки, –
Шепочу я синові, –
Заспіваєм пісеньку
Разом з Україною.
КИЇВ
Київ – місто старовинне,
Це столиця України.
А киянки і кияни –
Українські громадяни.
ЗОЛОТИЙ ДОЩИК
Дощ маленький, дощеня
Сонцю хмари відчиня.
Не сліпий і не грибний…
Добрий дощик, золотий!
Разом з сонечком йому
Веселіш, ніж одному.