Навчальна практика українських студентів в Сегетскому університеті

З 7 по 18 травня 2013 року Інститут славістики Сеґедського університету приймав гостей із Інституту української філології та літературної творчості імені А. Малишка Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Четверо студентів прибули для проходження навчальної практики відповідно до угоди про співпрацю між обома університетами. З організацією культурної програми для українських гостей допомогли Почесне консульство України в м. Сегеді, Самоврядування українців м. Сеґеда та Державне самоврядування українців Угорщини. Українські студенти мали змогу не лише відвідувати заняття з української мови як іноземної та особисто проводити деякі з них, але й ознайомитися з містом, дізнатися багато нового про угорську культуру, поспілкуватися з однолітками в неформальній атмосфері. Враженнями від своєї мандрівки до Угорщини поділилися Наталя Левадська та Софіко Векуа.

Країна гостинності

Це була моя перша поїздка закордон. І вона була незабутня, бо  де б ще я змогла познайомитися з українською меншиною, студентами з різних країн, які вивчають українську, лекторами університету та простими угорцями? Досвід цієї подорожі – на вагу золота. Завдяки йому я переглянула своє ставлення до багатьох речей в Україні та в Європі.
Нашу маленьку делегацію з НПУ імені М. П. Драгоманова приймав Сегедський університет – надзвичайно модерновий великий навчальний заклад, що об’єднує студентів з різних країн та різних спеціальностей. Здивували стосунки між викладачами та студентами: усе будується на взаємоповазі, взаєморозумінні та усвідомленні студентами своєї відповідальності за власні знання. На жаль, в українських ВНЗ досі залишилась радянська модель «керівник-підлеглий» у ставленні до студентів. Та й більшість молоді вчиться заради диплому, а не заради знань. 
Загалом поїздка Угорщиною здійснила революцію в моїй голові: такої подібної до української і водночас несхожої культури я не бачила.
Дивовижним було кінне шоу чікошів. Неймовірно бачити, як могутні та нестримні тварини стають навколішки перед своїми наїзниками. На такому дійстві має побувати кожен, хто приїздить в Угорщину! Звісно, окремої розмови потребує неймовірна угорська архітектура: є що подивитися як у маленьких містечках, так і в столиці. За таке трепетне ставлення до надбань минулого хочеться потиснути руку усім, хто намагається зберегти цю спадщину для майбутніх поколінь.
Ця поїздка відкрила для мене новий світ. Велика заслуга у цьому є представників української діаспори в місті Сегеді. Коли ти на Батьківщині, то важко уявити, чим же саме займаються там, закордоном, українці і хіба в них можуть бути якісь претензії до нашої держави? Виявляється, що популяризація української культури проводиться «по всіх фронтах». На жаль, в Україні не до кінця розуміють значення такої роботи, тому і так мало уваги приділяють проблемам діаспори.
Так, Угорщина – чудова країна, а угорці – надзвичайно гостинні люди! Однак я остаточно зрозуміла, що в Україні, з усіма нашими соціальними, економічними та іншими проблемами, краще за будь-яке інше місце. Бо лише там я вдома.

Левадська Наталя

Повна голова вражень, Або поїздка до Угорщини

Більше двох тижнів тому ми повернулися додому, але спогади про поїздку до Сегеда все ще не дають спокійно спати та викликають позитив. Кожного разу, зустрічаючи дівчат в стінах рідного університету, на обличчі з‘являється лукава посмішка, ніби ми володіємо секретною інформацією. Нам насправді є що пригадати =)
Пам‘ятаю свої враження, коли вперше почула про майбутню подорож, емоції просто вирували: майже два тижні практики не просто в іншому університеті, але і в іншій країні. Пізніше з‘явилося почуття відповідальності, адже треба гідно представити себе, рідний університет та країну, тому почали ретельну підготовку до майбутньої поїздки.
Приїхавши до Сегеда, були вражені. Місто і справді неймовірно красиве та яскраве. Захоплюючі архітектурні споруди, цікава історія  перетворення в студентське містечко та величезна кількість студентів. У моїх голові та серці Сегед залишився молодим, бадьорим, веселим, яскравим та позитивним, мабуть, через веселих та індивідуальних студентів.
Значне враження справив університет своїми масштабами (корпуси розміщені в різних частинах Сегеда), зовсім іншою системою освіти, інакшим ставленням студентів до навчання (головним є якісна освіта, а не набрані на практичних бали), добре обладнаною та зручною в користуванні бібліотекою.
Українська діаспора в Сегеді підготувала нам цікаву на розмаїту програму. Ми відвідували пари з української мови, було цікаво спостерігати за студентами-іноземцями, які обрали її для вивчення. Вони досягли величезних успіхів у вивченні української, у нас не було жодного бар‘єру в спілкуванні, адже дівчата чудово розуміли нас, а ми – їх. Приємним є те, що крім вивчення мови, вони ще й цікавляться та захоплюються українськими традиціями, навіть нашою кухнею: вміють ліпити вареники, варити борщ. Також важливим було те, що студенти розуміють та визнають красу солов‘їної, на жаль, подекуди навіть більше, ніж деякі українці.
Одним з пунктів нашої програми був візит до Почесного Консульства України. Окрім цікавого спілкування, там ми знайшли справжній український каравай (йому вже декілька років), видання українських класиків та портрет Кобзаря.
Захопливим був похід до Будинку меншин,  я ніколи до того не була в подібному місці й тому не знала, чого очікувати, але одразу прийшло відчуття комфорту та дому. Приємним сюрпризом було почути про вечори, присвячені традиціям різноманітних національностей, постійні виставки та навіть функціонування театру.
Українська діаспора в Сегеді робить величезну роботу щодо просування та збереження української культури та автентичності, це і справді варто захоплення, адже зберегти свою національність в умовах іншої держави далеко не просто.
Наступні декілька днів ми просто гуляли містом, воно ніби і невелике, але обійти все (за умов фотографування на кожному кроці) неможливо. Можна зранку вийти з гуртожитку, а повернутись пізно вночі, але при цьому не обійти і половини бажаних місць. Але в нас були чудові гіди, Ірина Віталіївна та дівчата-студенти =)
Ця поїздка принесла нам багато чого: нові враження, емоції, досвід, десь всередині є відчуття того, що щось змінилося, поки не знаю, що, але точно на краще ;)
Хочу ще раз сказати ДЯКУЮ Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, Ірині Віталіївні Багмут, Інституту Славістики, Почесному Консульству України, представникам Будинку Меншин та студентам.

Векуа Софіко