ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Під час зустрічі представників молодіжних українських організацій Європи у Болгарії у період з 27 лютого до 6 березня Голова ДОСУУ і ТУКУ Я. Хортяні побувала на могилі М.П.Драгоманова у Софії. «Я пообіцяла онучці Михайла Петровича пані Наталі Драгомановій-Бартаї, що навіть якщо це не буде заплановано програмою зустрічі, я все одно постараюся відвідати це місце», - пригадує пані Ярослава.
Вона попрохала організаторів включити цей пункт у програму, щоб не тільки одна людина могла побувати на могилі видатного українського мислителя і громадського діяча Михайла Драгоманова, а значно більше осіб – головним чином молодих людей, активних діячів українських молодіжних об’єднань Європи.
Ярослава Хортяні: «Одразу після покладання квітів до недавно зведеного в Софії пам’ятника Тарасу Шевченку ми, всі присутні, поїхали на Центральний цвинтар болгарської столиці. Це дуже шановане болгарами місце, одна з національних святинь. Того дня в місті йшов дуже сильний дощ, місцями навіть із градом. Про себе я подумала, що, можливо, не дуже привітно зустрічає своїх краян Михайло Петрович таким градом... Та і як ми потрапимо на його могилу? Справа в тому, що наші гіди точно і не знали, де похований М.П.Драгоманов. Але коли ми знайшли його могилу, не стало дощу і град припинився одразу. Навіть сонечко визирнуло з-за хмар. Було таке враження, ніби Михайло Петрович почув наші думки».
За словами Я.Хортяні, могила М.П.Драгоманова є добре впорядкованою в порівнянні з деякими іншими не доглянутими похованнями. Поруч лежить Михайло Паращук, відомий український скульптор, який у 1930-х роках проживав у Болгарії. Цими двома могилами опікуються Посольство України в Болгарії та місцева українська громада.
Ярослава Хортяні продовжує: «Коли ми всі зібралися разом біля могил, то поклали туди квіти. Я запитала молодих людей, чи вони знають, де знаходяться? Вони були передусім здивовані тим фактом з моєї розповіді, що в Будапешті проживає онука Великого Українця Драгоманова, двоюрідна племінниця Лариси Косач (псевдонім поетеси Лесі Українки). Їм було цікаво слухати про те, що пані Наталя є одним з фундаторів й активним членом української громади з часу її створення і що вона сама запропонувала назвати видання ТУКУ «Громадою», адже саме так у 1870-ті роки називався альманах її діда, редагований у Швейцарії. З приємністю хочу сказати, що в Софії шанобливо ставляться до особистості Михайла Петровича Драгоманова, його знають і шанують як одного з перших у когорті викладачів столичного університету. Шкода, що в мене не було достатньо вільного часу побувати і в самому університеті. Коли я їхала пізніше в напрямку до міста Бансько, мені показали одне приміське поселення, де колись проживав М.П.Драгоманов і де він не раз приймав у гостях Лесю Українку і що там навіть можна знайти меморіальну дошку на їхню честь».

Наш кор.