№2(100)
березень - квітень
2009 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Володимир Івасюк

«Червону руту» співав увесь світ. Можливо, в ту мить, коли у Брюховецькому лісі, що на околиці Львова згасало його життя, ця незбагненна пісня також звучала в радіо- чи телепередачі, у кав'ярні чи ресторані, в сільській хатині чи в міському парку…
У день поховання митця на Личаківському кладовищі мелодія «Червоної рути» завмерла… Як замерли у місті Лева трамваї та тролейбуси, як завмерло умите сльозами багатотисячне братство, що вийшло проводжати композитора в останню путь.
Смерть Володимира Івасюка й донині оповита легендами, здогадами й плітками, в яких загадково й алогічно переплітаються правда й вимисел. Цьому сприяло опубліковане у пресі за півроку до завершення слідства повідомлення: «Встановлено, що причиною смерті громадянина Івасюка В. М. було самогубство. Поширювані чутки про інші обставини смерті композитора є вигадкою.
Володимир Івасюк народився в містечку Кіцмань на Буковині. Змалку опанував гру на скрипці. За прикладом батька – письменника Михайла Івасюка – записував народні пісні, обробляв їх мелодії. Після сімнадцяти років створив у школі вокально-інструментальний ансамбль, для якого написав свої перші твори – «Колискова для Оксаночки», «Я піду в далекі гори». Писав пісні і навчавсь у медінституті.
Івасюк є ровесником ліверпульскої четвірки, що стала музичним символом другої половини XX століття, - ансамблю «Бітлз», тому беззаперечно прийняв і, як більшість молоді 60-х рр.., сприйняв новітню форму музичення. Будучи натурою з чутко вираженою національною приналежністю, Івасюк увібрав ідеї «Бітлз» творчо, перенісши їх на український грунт, поклавши початок новій, названій молодіжною, музиці в Україні.
Зазвучала «Червона рута», згодом – «Водограй». Ці пісні підхопив увесь світ – їх виконували польські, чеські, грузинські, японські ансамблі. Стало зрозуміло: народилася новітня естрада європейського рівня. У передмові до третьої, найповнішої збірки пісень Володимира Івасюка, виданої посмертно, Софія Ротару – уособлення української естради 70-х рр.. – писала: "Молодий митець був улюбленцем свого покоління. У творах композитора лунала музика, народжена красою людей, чарівністю дібров та синіх гір, які надихали його вразливе серце. Творче спілкування з Івасюком було святом..."
За таке коротке життя Івасюк встиг зробити чимало. Його творча спадщина налічує майже 150 пісень, камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів.
Та успіх композитора сприйняли не всі. Як кожна справді талановита людина, він мав чимало заздрісників і недоброзичливців, які славі Івасюкових пісень намагалися затьмарити скаргами й доносами…
Та час і Бог все розставив на свої місця. Уже посмертно Володимира Івасюка відзначено найвищою нагородою нашої держави – Національною премією імені Тараса Шевченка. Пісня «Червона рута» дала назву Фестивалю молодіжної пісні, котрий живе вже багато років. Дев’яносто відсотків нинішніх естрадних співаків України відкрив цей фестиваль. Серед них – Віктор Мороз, Олександр Пономарьов, Руслана Лижичко, гурти «Брати Гадюкіни», «Кому вниз»

P.S.

Пройшли вже десятки років, як Володимир Івасюк покинув цей світ. Але з нами залишились його пісні, своїм талантом він зробив їх вічно сучасними. Сьогодні ми тільки можемо вшановувати пам’ять Івасюка. У 1989 році «Червона рута» стала назвою однойменного фестивалю. У 1994 році Леонід Кравчук підписує Указ про присудження Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. 4 березня 1999 року в Чернівцях відкрився Меморіальний музей Володимира Івасюка. 18 липня 2001 року на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» Володимир Івасюк був нагороджений у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».
Але здійснити найбажаніше — повернути його до життя — нам не вдасться ніколи…

 (За І. Лепшею).