Український водевіль у «Талії»

Український національний театр в Угорщині вже вп’яте взяв участь у фестивалі «ARCUSFEST”-2009 театрів нацменшин Угорщини, що відбувався з 26 лютого до 6 березня в столичних театрах «Талія» та Театрі ляльок. Будапештці та гості міста мали можливість переглянути 18 вистав 11 нацменшин. Підбиваючи підсумки, журі фестивалю зазначило, що нинішній, 7-й, огляд театрального мистецтва був найцікавішим в сенсі росту професійної майстерності театральних труп та організаційної роботи в цілому.
Український театр цього разу підготував для показу відомий водевіль М.Кропивницького «По ревізії». Комедія на 1 дію, написана в 1882 році, наступного літа вже потрапила до репертуарів театрів тодішньої доби. До речі, лише за життя письменника його твір було перевидано 8 разів! На перший погляд, ця річ є легкою за жанром, наближеною до життя простого народу; тут соковито зображені картинки провінційного життя. Втім, за змістом твір і до сьогоднішнього дня зберігає свою актуальність, тому і користується популярністю у глядачів.
Сюжет водевілю досить простий, немудрящий. Виборний старшина (пияк та гульвіса) повинен упродовж місяця провести ревізію в підпорядкованих йому місцевостях. Проте завжди з’являється якийсь привід відкласти виконання свого службового обов’язку на пізніший термін – то гості завітають, то почнуться релігійні свята... Нарешті настав такий день, коли старшина конче вирішує взятися за проведення ревізії. І щойно він отак налаштувався, як ці його плани знову летять шкереберть... Урядник мусить терміново розглянути позов старої Риндички, який вона подала на молоду сусідку Пріську (Московку). Неймовірно зрадівши побаченню з пріською, в яку давно і таємно закоханий, старшина вже вкотре відкладає в довгу шухляду свої службові справи. Після примирення двох сусідок він зовсім не від того, щоб пуститися в гульки і лише потім готуватися до ревізії...
Корифей українського театру, драматург, режисер, актор і композитор М.Кропивницький, досконало знаючи природу театру, через яскраві, колоритні, гіперболізовані образи саркастично висвітлює проблеми пиятики, безвідповідальності, показує так званих ласунів до життя. Підсилює комедію контрастна сварлива натура старої Риндички, хоча природна добродушність врешті-решт перемагає в ній. Такий вже український водевіль – примушує сміятися крізь сльози...
Аналізуючи сценічні роботи театрів, голова фестивального журі, відомий угорський актор Іштван Маді оприлюднюючи рішення групи театральних експертів-фахівців, сказав, що найкращі акторські роботи продемонстрував український театр. Приємно для нас, що одну з найпрестижніших нагород «Диплом за найкращу чоловічу роль» журі одноголосно присудило михайлу Фіщенко за виконання головної ролі Василя Мироновича (старшини) «По ревізії» М.Кропивницького.
Актор Закарпатського музично-драматичного театру М.Фіщенко, попри основну роботу, є провідним актором українського театру в Угорщині з часу заснування. Його талановита гра безумовно сприяє розвитку нашого театру, його фахового рівня та популяризації українського театрального мистецтва за кордоном.
Глядачі добре пам’ятають створені ним образи на нашій сцені – Петра у «Наталці Полтавці» І.Котляревського, Голохвостого «За двома зайцями» М.Старицького, Михайла Гурмана в «Украденому щасті» І.Франка, Карпа у «Кайдашевій сім’ї» І.Нечуя-Левицького, Улана в «Бой-жінці Квітки-Основ’яненка.
Вітаючи актора з перемогою, бажаємо Михайлу цікавих ролей, натхнення і творчого успіху на сцені та особистого щастя в житті. Також чекаємо на подальшу співпрацю в ім’я розквіту нашої національної культури та здобуття доброго іміджу України в світі.
Високу оцінку угорського журі також здобули: Наталія Засухіна (Риндичка), Станіслав Овдєєнко (сторож при розправі) – актори з України, які водночас є постійними членами трупи нашого театру.
В пластичному малюнку вистави добре працює з нами Дмитро Кирейко (свідок), артист балету Будапештської національної опери. Глядач не раз нагороджував Дмитра бурхливими оплесками за виконання славнозвісного гопака.
Олександр Щур непогано справляється з характерними ролями – Прокопа Сірка «За двома зайцями», війта «Украде щастя». Музичний супровід вистави здійснив Карой Шютев.
В тому, що українці мають свій театр, є чимала заслуга члена українського самоврядування Другого району Будапешта Іштвана Корманьоша. Він професійно вирішує адміністративні питання трупи, виконує різноманітну організаторську роботу щодо забезпечення діяльності нашого театру. Не секрет, що театральне мистецтво синтезує в собі різні види професійної роботи, тому дуже важливо, аби кожен з нас відповідально ставився до виконання своїх завдань.
Високо оцінив нашу роботу директор німецького театру в Угорщині (OBU) Андраш Фрідьєші, який сказав, що український національний театр в Угорщині – найкращий приклад прогресивного розвитку та становлення аматорського театру. Звичайно, перші серйозні успіхи додають нам сил і натхнення плідно працювати в подальшому. Та разом з цим автоматично до нас зростають і вимоги глядачів. Думаю, прийшов час подумати про ускладнення репертуарної програми, її осучаснення та звернути увагу на соціальну проблематичність тем.
У 2008 році ми відзначали 5-ліття українського театру в Угорщині. За цей час поставлено 6 вистав і сім літературно-музичних композицій за творами відомих українських поетів і композиторів. Про нашу працю знають і в Україні завдяки газетним публікаціям і повідомленням в інформаційних агенствах. 21 червня 2008 року часопис «Україна молода» через свого працівника Алу Власову подав про нас таку інформацію: «...І хоча п’ятирічний ювілей для театру, що працює в Україні, навряд чи доречно виводити в категорію особливих подій – у нас і набагато поважніші мистецькі дати святкують не так гучно, як хотілося б, - тут, як кажуть, випадок особливий. Бо підтримувати традиції  української режисури й драматургії за кордоном сьогодні хочуть і можуть одиниці».
Звичайно, ми не забуваємо про свої перші кроки, особливо про тернисті шляхи на початку роботи театру. Та правду кажуть люди: найдорожча дитина та, що народжена в муках. Мені, як художному керівникові театру, дуже часто замість творчої роботи доводилось за рахунок фізичних сил, здоров’я і нервів просто виборювати право на існування власної культури. Я була впевнена, що справа національного театру корисна і необхідна угорським українцям. І в цьому бажанні я ніби відчувала благословення деяких наших українських класиків, що відійшли у вічність. Одного разу у ві сні я побачила Тараса Шевченка. Він показав мені на білий палац, мовивши: «...Іди, на тебе чекають люди».
В театрі, ніби у дзеркалі, відбивається життя суспільства – його мова, мистецтво, культура, історія, побут, традиції, проблеми – все те, що характеризує народ як націю. Етнос, що не має театру є мертвою нацією в сенсі культури.
Сьогодні, коли театр утвердився і має засоби розкриття українського мистецтва для більш широркої аудиторії, ми сподіваємось на подальшу підтримку з боку Державного самоврядування українців Угорщини, ТУКУ, Посольства України, місцевих самоврядувань українців в Угорщині. Добре було б допомогти театру у придбанні автоматизованої системи перекладу, організувати гастрольні поїздки колектива. Прикро, що маючи такий вагомий доробок, наш театр не був ще на жодних гастролях не тільки за кордоном, а й в Угорщині...
Також хочеться привернути увагу Світового конґресу українців, аби СКУ підтримав діяльність українських театрів у діаспорі.
Тішить та обставина, що у 2008 році парламент Угорщини ухвалив постанову щодо державного сприяння театрам країни у цілому. Про це саме йшлося і на черговій конференції з питань театрів національних меншин. Створена Рада діячів національних театрів.
Хотілося б наприкінці подякувати всім, хто взяв участь у фестивальній програмі, кому не байдужа рідна культура, хто вболівав за нас і підтримував морально, фінансово, організаційно – особисто Голові ДОСУУ, заст. Президента СКУ п.Я.Хортяні, Надзвичайному і Повноважному Послу України в Угорщині п. Дмитру Ткачу, головам місцевих самоврядувань українців і, звичайно, наших дорогих глядачів. Завдяки спільним зусиллям, театральний показ української нацменшини відбувся на гідному фаховому рівні.
До нових зустрічей в українському театрі!

Олександра КОРМАНЬОШ