№2(100)
березень - квітень
2009 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

ІВАН ЛАБА, член президії Центральної Ради Союзу русинів-українців Словаччини

Кожна наша робоча зустріч завжди дає учасникам президії ЕКУ багато цікавої і корисної інформації, позитивний заряд до роботи. Ми завжди раді обмінятися думками про те, як посувається українська справа в країнах нашого проживання, адже кожна громада має ціннющий досвід. От, наприклад, нам було цікаво побувати на шевченківському святі в Угорщині. Кажучи відверто, такої прекрасної атмосфери і сприйняття тої програми, яку привезли наші українські побратими з Чехії, ми вже давно не відчувати. Нам також імпонувала та обставина, з яким інтересом поставилися тут в Угорщині до громадської роботи українців.
Дуже актуальним зараз для ЕКУ є, так би мовити, активізація членської бази наших організацій в поодиноких державах. У Словацькій Республіці зараз досить добре активізуються первинні об’єднання українців. Росте інтерес до нашої роботи і культури в молоді. А ми намагаємося насамперед звертати її увагу на ділянці шкільництва. У минулому в Словаччині ми мали понад 250  українських шкіл. Через зменшення кількості дітей в останні два десятиліття впала й  кількість україномовних навчальних закладів.
Прикрим є те, що не всі випускники шкіл після закінчення вузів повертаються працювати в рідний край. Тому хочемо приділити максимальну увагу нашим загальноосвітнім, середнім школам, дитсадкам. Для цього влаштовуємо обміни методичним досвідом на міжшкільному рівні, зокрема, у Великому Березному на Закарпатті та у Снинській частині або на Гуменщині Пряшівського краю. У Пряшеві ми підтримуємо діючі драматичні гуртки молоді при українській гімназії. Минулого року ставили виставу «Наймичка» Тараса Шевченка. Її, до речі, наші діти зіграли в історичному будинку вчителя в Києва за великої участі глядачів, в тому числі й українських політиків та урядовців. Наші діти  показали себе як справжні майстри українського слова. У Фастові Київської області ми ставили літературно-музичну композицію на тему голодомору.
У себе в Словаччині ми все ще відчуваємо вплив політичного русинізму на роботу наших організацій. Фактично він виріс на нашому громадському тілі, в надрах організації. Це була велика помилка дати розростися йому, адже йдеться про антиукраїнську пропаганду. 12 липня 1996 року був підписаний протокол між Союзом русинів-українців та «Русинською обродою» за участю представника словацького уряду пана Калмана, в якому ми визнали, що русин і українець становлять єдину і неподільну націю. Однако прихильники Роберта Магочія не прийняли цей документ, надаля відділяючи русинство від українства.
Словацький уряд виділяє нам певні кошти на підтримання наших культурних традицій. Це передусім фольклорні фестивалі у Старій Любовн, свято народної пісні «Маковецька струна» в Бардієві, фестиваль культури русинів-українців Словаччини у Свиднику (у цьомуроці відбудеться у 55-ий раз), фестиваль драми і художнього слова у Меджилаборцях, фестиваль духовної пісні греко-католиків і православних, конкурс художнього слова серед жінок ім. Ірини Невицької. Варто згадати і про музей української культури у Свиднику на базі краєзнавчого регіонального музею Словаччини. Держава цінує ці культурні скарби українського автохтонного населення Словацької Республіки, а то є дуже цінне.