№2(100)
березень - квітень
2009 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Засідання «Круглого столу» в «Центрі української культури» міста Будапешта на тему - «Київська Русь і Династія Арпадів».

Епоха національного відродження на теренах України, що  бере свій початок від кінця 80-х років ХХ ст.. принесла нам багато цікавих несподіванок. Серед науковців, які займалися питаннями стародавніх героїчних сторінок нашої країни, багато, що з сивої давнини не було секретом, але для широкого кола громадян, деякі історичні факти не те, що були забороненими, але були «не бажаними». Деякі речі історичного замовчування, тодішня державна політична влада пояснювала таким чином, що «не потрібно серед населення збуджувати їх буржуазно-націоналістичні почуття» - такій ярлик, тоді можна було приклеїти до будь-якого питання, навіть може і не до шкідливого питання тогочасній політичній еліті.  Так на всяк випадок – «не бажано» і все, «аби чого не вийшло на зле», навіщо «збуджувати!».
З тих часів відродження «історичної правди», ми багато, що довідались, чого не знали до тих пір, про Скіфів, Гунів, Хазарів, Татар і Хорватів; про часи князівства на Русі – та про правдиве походження наших Князів і їх родинні зв’язки.
Одного разу, наш спонсор «Львівського Камерного Оркестру» Валерій Божко, запросив мене відвідати його приватний кемпінг біля міста Сколе, якій носить назву – «Святослав». На моє запитання – «що означає назва кемпінгу – Святослав?»
Валерій пояснив – «що в тому місці де стоїть його кемпінг», це в Карпатах, між містом Сколе і селищем Грибенівом, «в ХІ сторіччі, в наслідок міжусобних сперечань «за стіл», братом Святополком був страчений Святослав – син Київського Князя Володимира. На цьому місці, тепер ми разом з Теодозією Бридж і Євгеном Безніско поставили пам’ятник». (ФОТО монументу – той, що відредагував І.Шипайло).
      Безперечно, по моєму тодішньому житті у Львові, я особисто знав і спілкувався з авторами пам’ятника, але коли ми побачили цей монумент – нашому захопленню не було міри! На протилежній кручі, через річку Опір, в оточенні гір, метрів за триста від шосе на Славськ, на кургані, стоїть величний білий хрест – враження захоплююче. Якій значний мистецькій подвиг, перед своєю кончиною, здійснила геніальний скульптор Теодозія Бридж, а Євген з сином, довершили її задум!
      Тоді, під враженням від побаченого і пережитого, мені разом з дружиною, захотілося своїм скромним мистецтвом також прилучитися до історичної пам’яті наших героїчних Предків.  Першого листопада 2007 року, на «День пам’яті померлих» в конферец. залі кемпінгу, разом з Жужею і угорською співачкою Ліллою Вінце, ми дали концерт з класичних творів всесвітньо відомих композиторів. Тоді ж був створений «Фонд Князя Святослава Володимировича». (ФОТО з конферец. залу м.Сколе – той, що відредагував І.Шипайло).
Одразу, ми всі члени «Фонду», активно взялися до справи вивчення і пропаганди часів Київської Русі. І тут виникло ряд складних питань, як з наукової точки зору, так і з організаційної. Організаційні проблеми дрібні і рутинні – головне зроблено – величний монумент гордо стоїть, місток до нього перекинутий через річку, а все решта впирається в те, що необхідно докінчити благоустрій території навкруги кургану і монумента.
З наукової позиції, Ярослава Хортяні – Голова Українського Самоврядування в Угорщині – одразу підтримала ідею проведення в Будапешті засідання «Круглого столу» і запропонувала для цього більш широку тему – «Київська Русь і Династія Арпадів». За дослідженнями відомих науковців, існує припущення, що Святослав, намагався врятуватися в Угорщині по тій причині, що був в родинних стосунках з угорськими коронованими особами. Зокрема, відомі науковці В.Шушарін і І.Шекера вважають, що Святослав Володимирович був одружений на дочці угорського Короля Стефана І від, якого він і намагався просити допомоги в 1015 році. В угорських першоджерелах підтвердження цієї версії немає. В 1015 році, Святослав довідавшись про страту братів Бориса та Гліба, покинув свою столицю в місті Овруч і намагався перейти Карпати. Погоня наздогнала Князя на березі Опори поблизу теперішнього міста Сколе. Легенда розповідає про жорстоку битву між Сколе и Грибенівим. Вся долина вздовж Опори була вкрита тілами загиблих. Сили Святополка були дужчими і він дав наказ: «Сколоти їх усіх». З цим епізодом легенда пов’язує назву міста Сколе. Князь Святослав загинув в цій битві, а його дружинники відмовились перейти на службу до Святополка і осіли в Бескидах, заложивши початок селищу Славську.
      З тих давніх часів минуло більше ніж 900 років, але і до тепер, в тій місцевості збереглися назви, що пов’язані з Князем Святославом – топоніми – Сколе, Славськ, Святослав (передмістя Сколе), Славки (приток Опори), Опора, урочище Святославове, річка Святославчик і Святославова могила, що свідчать на користь легенди. В любому випадку, розкопки кургану, названого Святославовою могилою, при дуже прискіпливому підході до їх наслідків підтверджують, що це погребіння знатного дружинника XІ сторіччя. На жаль достовірності розкопок, зашкодили грабіжники, які приблизно десь в 60-х роках пограбували могилу. Думаю, як що довідатись у львівських приватних збирачів і колекціонерів старовинних раритетів, то напевно можливо було би знайти достовірні докази з могили Святослава.
28 лютого 2009р. в Будапештському «Центрі української культури і архіву», під час проведення Посольством України і Товариством Української Культури в Угорщині «Днів Української Культури», було скликано засідання «Круглого столу» за участю: Голова Державного самоврядування українців в Угорщини – Ярослави Хортяні;      Віце-ректора Печського університету, Доктора історичних наук – Марти Фонт;
Старшого наукового співробітника Угорського Інституту етнографії – Марти Бокор; Президента фірми «Малекс-Д» Кфт – Жужанни Макаус; спец. кореспондента Укрінформ – Степана Вош; Голови оргкомітету «Фонду Князя Святослава» – Лілії Божко; директора фірми «Малекс-Д» Кфт – Олександра Щура і Президента «Фонду Князя Святослава» – Валерія Божко.  (ФОТО учасників «Круглого столу»).
      На цьому засіданні, учасники «Круглого столу» обмінялися думками по запланованій темі. М.Фонт зажадала документальних підтверджень про те, що дійсно йдеться мова про могилу Святослава, на це В.Божко представив для присутніх копію «Інформації» про «Могилу Святослава» Управління культури Львівської облдержадміністрації за №137 від 29.03.2000р. та ряд статей науковців з названого запитання.
Професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністки Львівського Університету ім..Ів.Франка – Леонтій Войтович, з цього приводу з мого з ним листування, висловився наступним чином: «Звичайно, однозначності тут немає і залишається багато спірних питань. Але факт, що первісток Іштвана Святого, Імре (після якого народилися інші діти) народився у 1007 р., а Святослав загинув у 1015 р. тому він не міг бути ніяк зятем Іштвана. 
Ім'я його сина Ян, також не тягне ні на руське ні на угорське, а скоріше всього на хорватське тягне». В зв’язку з таким безперечно логічним висновком, виникла потреба до нашої дискусії залучити і хорватських вчених, хоча – Святослав міг намагатися потрапити до Угорщини за допомогою до своєї тітки Анастасії, яка була дружиною бувшого короля Угорщини Андраша, або до іншої тітки Євпраксії бувшої дружини Імператора Генріха, яка на той час могла знаходитись у Анастасії.
      Стосовно теми Князя Святослава і Київської Русі в ХІ сторіччі, я представив на засіданні два реферати – «Історія державно-правового і культурологічного розвитку на теренах Київської Русі» та «Українські народні музичні інструменти часів Київської Русі». По темі останнього реферату, я зробив для себе, а може і для всіх нас несподіване відкриття про те, що музичний дерев’яний духовий інструмент з сімейства кларнетових «Тарагото», не є виключно угорським національним інструментом. Користуючись матеріалами «Українського Державного музею театру, кіно і музичного мистецтва», я знайшов опис «Козацької сурми», що повністю співпадає з описом зовнішнього вигляду, матеріалу з якого він зроблений, «техніки звуковидобування», функцій використання – з угорським тарагото. В доказ цього, я продемонстрував перед присутніми гру на тарагото, яка повністю співпадає з грою на козацькій сурмі.
Мається мною на увазі:

  1. Спільні завдання інструменту для угорських і козацьких бойових загонів, як сигнального засобу під час бойових дій;
  2. Інструмент, як засіб, що передає слухову інформацію на відстані – весілля, уродини, поховання, небезпека, то що;
  3. Сурма, з часом удосконалений музичний інструмент в тарагото, виконанням на якому народних пісень, передається внутрішній настрій людини.

     В своїй інформації для Укрінформ, С.Вош підкреслив – «сьогодні є важливим грунтовне вивчення історії двох народів та їх зв'язків у контексті сучасних наукових досліджень, що базуються на нових даних археологічних розкопок, історичних, військових, краєзнавчо-етнографічних та мовознавчих наукових розвідках. Певні досягнення в дослідженнях мають, зокрема, науковці Львівського Національного Університету ім. Івана Франка, Київського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, Прикарпатського Національного Університету ім. Василя Стефаника, Печського Університету Угорщини. З уваги на це, учасники круглого столу ініціювали проведення міжнародного наукового симпозіуму з теми взаємовідносин Київської Русі з угорської династією Арпадів. Передбачається, що Міжнародний симпозіум, одним із головних організаторів якого виступає "Фонд Князя Святослава Володимировича", відбудеться наприкінці червня ц.р. у м. Сколе».

Інформацію підготував – Ол.Щур.

Хай щастить Вам, Друзі!

Будапешт 28.02.09.