АРХІВ
ГРОМАДИ

№3(139)
липень - вересень
2017 року

Принцеса Сіаму з Луцька

Неймовірна і, на перший погляд, казкова історія життя дівчинки Катрусі з Луцька, що стала дружиною спадкоємця королівського трону Сіаму.

Катерина Десницька народилася 9 травня 1886 року в Луцьку, в сім’ї головного міського судді Івана Десницького. У ранньому віці, залишившись без батьків, вона та її старший брат Іван отримували допомогу від рідні, яка проживала в Києві. Згодом вони все ж таки були змушені переїхати до Києва. Де з 1898 до 1904 рік Катерина навчалася у Фундуклеівській жіночій гімназії (найкращій у столиці, неподалік Хрещатика). А вже по закінченню гімназії сестра разом із братом опинилась у Петербурзі. Іван став студентом університету, Катерина пішла на курси медичних сестер. Життя для молодих людей із провінційного містечка мало багато принад. Катерина відвідувала світський салон пані Храповицької, приятельки її родини. Там 1905 року на молодіжній вечірці і познайомилася з гвардійським гусаром, навіть не підозрюючи про його походження. Це й був принц Сіаму Чакрабон (після 1936 року ця країна називається Таїланд). Як же він потрапив до Росії?

Так трапилося, що 1897 року сіамський король відвідав Петербург. Цар Микола ІІ запропонував високому гостю направити одного з синів сюди на навчання. Пропозиція була сприйнята схвально. І вже навесні 1898 року другий син короля від улюбленої дружини Саовабхі – Чакрабон – прибув до російської столиці (свого часу він виховувався в Англії). І був зарахований до імператорського Пажеського корпусу, де здобували освіту виключно діти дворянської еліти. Блискуче закінчивши цей навчальний заклад, 19-річний гвардійський гусар Чакрабон зараховується офіцером до армії.

Жив принц під опікою царської сім’ї – у власних апартаментах у Зимовому палаці. Чудово володів іноземними мовами, був надзвичайно освідчинний, обізнаний в літературі, мистецтві, спокійний, лагідний – він і причарував юну панянку з Луцька, знехтувавши сотнями принцес, серед яких йому належало вибрати пару.

Дізнавшись про високе походження Чакрабона, який був членом королівської сім‘ї династії Чакрі та сином Рами V, Катя вирішила відректися від кохання, бо розуміла, що життя – не завжди може бути казкою. Під час російсько-японської війни вона, тоді ще зовсім юною, рятуючись від шаленої пристрасті до східного принца, втікає на фронт. Працювала сестрою милосердя у госпіталі, доглядаючи поранених. Але Чакрабон не збирався відмовлятися від свого кохання – надсилає Каті лист за листом, телеграфує.

До Петербурга Десницька повернулася з трьома бойовими нагородами. Принц щодня посилав дівчині кошики квітів, називав її своєю нареченою, пропонуючи руку і серце...

Він усвідомлював, що нехтує умовностями аристократичного виховання. Охоронець Най Пум не раз закликав принца одуматися, переконував, що король нізащо не дасть згоди на його шлюб з юною українкою. Натомість Чакрабон не брав до уваги подібних аргументів. Закони Сіаму дозволяли йому мати кілька дружин. Проте принц сказав Каті, що ніколи не скористається цим правом – йому потрібна лише вона! І дівчина погодилася вийти заміж.

Молодята вирішили обвінчатися у Константинополі. Таємно від властей проводжав Чакрабона і Катерину її брат Іван. Подумати тільки: заради коханої принц прийняв таке рішення! Власне, він став першим вихідцем із тайської королівської династії, хто одружився з іноземкою і не визнав традицію полігамії (багатоженства).

Охоронець Най Пум залишився у Росії — він боявся, що король може скарати його на смерть за недогляд сина.

Медовий місяць подружжя провело в Каїрі. А вже звідти на кораблі вони попливли в Сіам. Десницька все ще не вірила у своє щастя! А натомість на чужині її могла очікувати доля наложниці.

Зупинившись у Сінгапурі, принц на декілька тижнів залишив дружину, щоб підготувати королівську родину до новини про те, що одружився з іновіркою. А Катя нудьгувала. «Я вже понад два тижні не можу спати, — пише вона до брата, — все ввижаються страхітливі картини. Читаю іноземні газети, телеграми, і стискається серце… Пиши, дорогий Ваню, багато і частіше»...

Звістка про одруження сина з юною українкою викликала незадоволення у короля Чулалонгкорна — це було грубим порушенням усталених традицій. Протягом тривалого часу його родина не визнавала вибору принца. Чакрабона позбавили належного статусу утримання, призначили на невідповідну його здібностям посаду начальника військового училища. Проте принц мужньо долав ці важкі випробовування. Варто тільки Чакрабону було одружитися б вдруге, як це прийнято за тайською традицією, і його провину було би пробачено.

Молода дружина, отримавши титул сіамської принцеси, заради коханого проявляє особливу тактовність, витримку. Вона, пересилюючи себе, дотримується місцевих звичаїв, вивчає тайську мову.

8 березня 1908 року Катя народила сина — Чулу. В сім’ї первістка називали лагідно Ну — «мишеня».

Поступово почала скресати крига у відносинах короля та молодшого сина. Катерина Десницька отримала за тайською традицією нове ім’я — На Пітсанулок (подружжя все-таки отримало благословення Чулалонгкорна!). Замість титулу «Мом» (дружина царської крові) вона здобуває звання «Чула Чом Клао» — так називали повноправних принцес.

Згодом сім’я переселилася в королівський палац Парускаван. Катя входила у русло нового життя, заприятелювала з родичами короля. Її полюбила свекруха-королева, якій була довподоби мудрість і лагідність, весела вдача і чарівна посмішка невістки українки.

Відчувалося, що принцеса була абсолютно щасливою. Вона писала брату: «Тепер під час дощів з’явилася велика кількість маленьких комах, що світяться так, ніби зірки… Це щось чарівне у густих алеях, де величезні дерева, біля каналу з безліччю квітів лотосу дивного запаху. І жучки, що світяться… Здається, ніби ти у казці. Тепер я розумію, коли називають Сіам казковою країною. Слони, що гуляють по вулицях, безліч різних тварин, безліч найдивовижніших плодів. У цьому відношенні це – рай».

У 1910 році помер король Сіаму. Його місце зайняв старший брат Чакрабона Вічаравут. А сам принц став спадкоємцем трону.

У 1911 році Катерина разом із чоловіком поїхала на свою батьківщину. Принцеса гостювала у родичів в Києві також відвідала рідний Луцьк, де похований її батько.

Наприкінці 1912 року Катерина знову була змушена покинути Сіам. У той час в країні, під впливом революції в Китаї, поширився рух супроти короля. Підозрювали, що Чакрабон був серед заколотників.

Події 1917 року і подальша нестабільна ситуація в Україні назавжди перекрили Катерині шлях повернення на батьківщину. В Сіамі у той час була повінь. Син Десницької, Чула Чакрабон, у спогадах пише: «Здоров’я матері погіршувалося, вона перебувала у важкому стані. За звичайних обставин батьки здійснили б чергову мандрівку до Європи, але йшла війна. Тому батько запропонував мамі подорож до Японії та Канади. І вони виїхали на початку 1918 року».

А вже згодом глибокі переживання у Десницької викликали звістки про смерть королеви-мами, трьох братів короля, шістьох його зведених братів. Чакрабон, на жаль, також відійшов у вічність у 1920 році.

Після смерті коханого чоловіка вона поїхала до Китаю, де у Шанхаї, Харбіні оселилося багато емігрантів, серед яких і був її брат Іван.

Чулу, сина Катерини, направили на навчання до Великої Британії, де він навчався у відомій Лондонській школі для хлопчиків Героу, потім – Трітіні-коледжі Кембриджського університету. Цікаво, що «маленький принц» захоплювався автомобілями і брав участь у автогонках, розфарбувавши свій гоночний автомобіль у блакитний і жовтий кольори. Чула став відомим мандрівником та істориком, автором багатьох історичних праць. Його єдина донька Наріссара, яка живе в Лондоні і є видавцем, досі зберігає родинний архів — листи Чакрабона до Катерини, метричний запис про народження Десницької у Луцьку.

З Китаю Катерина переїхала до Франції де жили її племінники і так було блище до сина, що навчався в Англії. Десницька пережила свого чоловіка на сорок років. І померла у 1960 році в Парижі.

---

ПІСЛЯМОВА:

Перу відомого російського письменника, українського походження, Костянтина Паустовського належить повість «Далекі літа», написана 1946 року. Декілька сторінок у ній присвячено казковій історії про Марусю Весницьку — прототипом якої і є дівчинка з Луцька Катерина Десницька. На погості Свято-Троїцького собору в Луцьку височіє пам’ятник Івану Десницькому — батькові легендарної принцеси.
«Кохаю його так, як навіть і не думала...» — слова, що стали лейтмотивом життя принцеси На Пітсанулок. «Мені ніхто не потрібен, окрім тебе»,
— зізнавався їй Чакрабон.

Олеся Гембік