1663. П'єр Шевальє, французький військовий діяч і дипломат:
"Мова козаків... дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів ".
"У жодній країні дерево народної поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так живо і правдиво, як серед українців. Який захопливий подих туги, які глибокі, людяні почування в піснях, що їх співає козак на чужині! Яка ніжність у парі з мужньою силою пронизує його любовні пісні... Справді, народ, що міг співати такі пісні і любуватися ними, не міг стояти на низькому ступені освіти. Цікаво, що українська народна поезія дуже подібна іноді своєю формою до поезії найбільш освічених народів Західної Європи...".
1904. Іван Пулюй, українськимй фізик:
"Переклади святого Письма дозволені в Московській імперії на більше як 36 мовах. Вільно там навіть монголам, туркам і татарам читати і проповідувати слово Боже на своїй мові, вільно й полякам і таким слов'янським народам, як серби, болгари та чехи, що, жиючи розсіяні по всій імперії, становлять тільки малесенький відсоток московського населення, не вільно тільки - 25 мільйоновому русько-українському народові, хоч він із московським ще й одновірний!"