Вечір пам’яті Шевченка в Будапешті
2 квітня Центр української культури, освіти і документації прийняв численних гостей, які зібралися вшанувати пам’ять Тараса Григоровича Шевченка. Господиня вечора п. Ярослава Хортяні наголосила на тому, що творчість і життєдіяльність Кобзаря стали для багатьох поколінь наших краян глибоким духовним та світоглядним виміром України. Не випадково і сам великий український поет просив, щоб його поховали в Каневі на Чернечій горі під Києвом, на любій йому рідній землі, сказала пані Ярослава. За її словами, останню волю Шевченка його земляки виконали 22 травня 1861 року, через три місяці після його смерті в Петербурзі. Саме стільки часу треба було, щоб перевезти тіло поета. Попрощатися з Тарасом прийшла вся київська інтелігенція.
Ярослава Хортяні нагадала зібранню, що в Будапешті силами угорських українців влаштовується вже 19-й вечір пам’яті Тараса Шевченка, а як дасть Бог, то пройде і 20-й. Вона зауважила, що такі заходи користуються великою любов’ю серед наших краян і що часто-густо приміщення Центру не вміщає всіх бажаючих. З одного боку, це становить прикрість для господарів, а з іншого – викликає почуття гордості за те, що угорські українці зуміли започаткувати і розвити сильну культурну традицію, яка з року в рік ще більше згуртовує наших краян як законно визнану національну меншину у намаганні плекати рідну культуру й мову на теренах демократичної Угорщини.
Голова Центрального самоврядування українців в Угорщині закликала дорогих гостей пам’ятати про заповіти Кобзаря – жити в злагоді і мирі, любити рідну землю і берегти свободу українського народу й самої України, як би це важко не було, адже її вороги ніколи з цим не змиряться. І ці його пророчі слова, на думку пані Ярослави, вони актуальні й сьогодні у непростий для нашої історичної Батьківщини час. Разом з тим, підкреслила керівник ТУКУ й ДОСУУ, поки існує незалежна України, її сусіди, в тому числі угорці, можуть спати спокійно.
Почесний гість вечора Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Юрій Мушка, отримавши слово вітання, підтримав керівництво Товариства української культури і Державне самоврядування українців у тому, що вони зорганізували 19-й вечір пам’яті Тараса Шевченка в Угорщині, не дивлячись на спроби розколу ДОСУУ з боку псевдоукраїнських організацій.
– Я цілком розумію, що традиція проведення Шевченківських свят є невіддільною від історії ТУКУ й ДОСУУ, – сказав Ю.Мушка. – Водночас нинішнє зібрання свідчить про велике значеня постаті Тараса Григоровича Шевченка для українців, для їхньої історії, мови, літератури... Тішить те, що лави Товариства ростуть і що громада переросла це приміщення. Дійсно, нам потрібно думати про те, де ми будемо проводити 20 річницю Дня Шевченка, бо удвічі більшого залу не вистачить. І це добре, що нам не вистачає малих приміщень. Говорячи про Шевченка, важко нині переоцінити його роль у нашому культурному житті. Я думаю, що кожен українець за кордоном має з собою Шевченківський «Кобзар», який є для нього і дороговказом і духовним заповітом а також нагадуванням того, що він є українець. Тому Тарас Шевченко є в житті Україні постаттю епохальною, Його можна порівняти хіба що зі Святим Володимиром, який навернув Київську Русь у християнство, а Шевченко дав Україні мову. А, як відомо, віра і мова, є наріжними каменями держави, – підкреслив у своєму виступі Надзвичайний і Повноважний Посол України Юрій Мушка.
Поетичні твори Кобзаря, як завжди на таких заходах, декламували учні Недільної школи і дорослі поцінувачі поезій Шевченка. Уривок, присвячений Миколі Мартиновичу, прочитав Домінік Пінтер з села Еркень, учень місцевої української недільної школи під керівництвом Ліліани Ґрекси. Ранні поетичні твори поета читали учні Недільної Школи в Будапешті та дошкільнятка (викладач Надія Музичук) Прозвучали також уривки з поем «Тарасова ніч» у виконанні Лідії Гембік, та з поеми «Причинна» (Олександра Корманьош).
Ярослава Хортяні представила публіці камерно-інструментальний ансамбль Закарпатської обласної філармонії з Ужгорода «Угорські мелодії» під керівництвом Антона Штефка. Пані Ярослава зауважила, що в Україні цей колектив популяризує угорське музичне мистецтво, а до Угорщини нині приїхав виступати з українськими творами. На вечорі прозвучали пісні «Ой одна я, одна, як билиночка в полі» на слова Шевченка і музику Лисенка, народна «Через поле широкоє» (обробка Степана Мартона, виконала нар. артистка України Клара Лабик), народна пісня «Місяць на небі» (соліст ансамблю Андрій Свид), народна «Ой я знаю, що гріх маю», народна балада «Ой прала я прала», угорська народна пісня «Трояндовий кущ на горбі» (співачка ТУКУ Анна Ляхович) та ін.
Наш кор.
