Успішний виступ нашого вокаліста у Львові
На вокальному конкурсі ім. Квітки Цісик (Kasey Cisyk)
Роман Меденці виборов 2-е місце.
Роман Меденці, 1981 року народження, з 6 років почав займатися музикою в хоровій школі хлопчиків та юнаків по класу вокально-хоровий спів та фортепіано, яку закінчив з відзнакою в 1996 році. У 2000 році закінчив з відзнакою музичний відділ Мукачівського педагогічного училища. В цьому ж році поступив до Будапештської музичної академії ім. Ф. Ліста у клас оперної студії.
В 2001 році закінчив Будапештську школу органістів ім. Гармат Артура, отримав диплом органіста та регента католицьких соборів. Працює органістом Будапештського собору та вчиться у Консерваторії музичних наук ім. Короля св. Степана на композиторському факультеті. В 2007 році закінчує теоретико-диригентський факультет Будапештської музичної академії ім. Ф.Ліста, а в 2009 році – вокальний факультет академії.
Є лауреатом багатьох конкурсів як по диригуванню, так і по вокалу, серед його нагород – спеціальна премія на вокальному конкурсі ім. Й. Шіманді.
Як композитор, пише фортепіанні, вокальні та хорові твори в різних стилях, займається аранжування, вивчає інструментовку, виконує твори в різних концертних залах Будапешта.
В 2008 році – дипломант ІІІ конкурсу молодих композиторів на кращий твір для органу в м. Москва.
В 2004 році став членом Національної Спілки композиторів України. Його твори звучали на фестивалі «Сузіря Закарпаття» в містах Ужгород, Київ та на фестивалі сучасної музики у Будапешті.
З 2007 року працює викладачем музичних дисциплін в Будапештській гімназії ім. Кьолчеі Ференца.
– Романе, будь-ласка, поділіться своїми свіжими враженнями про поїздку до Львова.
– З першого до четвертого квітня цього року у Львові проходив І-й міжнародний конкурс українського романсу ім. Квітки Цісик. Це – професійна американська співачка-сопрано українського походження, батьки якої народилися у Львові. Померла вона 29 березня 1998 року у 45-літньому віці від раку грудей. На щастя, знайшлися віддані поцінувачі її мистецького таланту, зокрема продюсер Алекс Ґутмахер та інші, які організували міжнародний захід її імені, щоб розвивався жанр національного романсу і разом з тим аби підтримати сучасну ґенерацію співаків в Україні і поза її межами. Цікаво, що цей продюсер опинився в тому ж самому шпиталі в Нью-Йорку, де лежала хвора Квітка Цісик, але вони не зустрілися. І лише з роками, прослухавши її голос на компакт-диску, Алекс 
Ґутмахер сказав, що в нього є мета започаткувати в Україні змагання співаків з різних країн світу. Планувалося провести цей конкурс ще 3 роки тому, але на заваді такому наміру були фінансові проблеми. Хочу сказати також, що умовою виступу учасників у Львові було обов’язкове виконання одного з романсів, які за життя співала Квітка Цісик.
– Скільки учасників і з яких країн брали участь у конкурсі?
– У відбірковому турі виступили конкурсанти від 15 до 35 років з двадцяти країн. У друге коло потрапили 13 учасників – п’ятеро з України, і по одному – з Румунії, Молдови, Угорщини, Естонії, Латвії, Росії, США і Польщі. Цікаво, що у другому турі в основному співали випускники консерваторій, солісти філармоній, артисти театру.
– Які відчуття виникали у Вас на цьому конкурсі? Чи люблять нині співати український романс? Як був сприйнятий Ваш виступ?
– Звичайно, цей пісенний жанр живе і розвивається. Навіть у далекому сибірському місті 
Омську в Росії, звідки до Львова приїхав один вокаліст, дуже люблять співати українські романси. Я співав чудову й улюблену багатьма поколіннями українців пісню «Два кольори» та «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». І дуже радий, що вони сподобалися публіці у моєму виконанні. Після першої пісні були такі гучні і вдячні оплески залу, що мені довелося зачекати добру хвилину-другу, щоб перейти до виконання наступної. І знову на мене чекала велика вдача! Глядачі зааплодували з такою силою і так щиро, що я довго не наважувався зайти за куліси! Звичайно, я ретельно готувався до цього виступу у Львові попри те, що раніше мені вже доводилося співати ці дві пісні на людях. Але все одно відчував, що треба ще щось шліфувати, поліпшувати в обов’язковому порядку, щоб пісня прозвучала ще краще. Перші два тури проходили в переповненому залі Львівської обласної філармонії. Тут же відбувся і заключний гала-концерт. Бажаючих потрапити сюди було стільки, що на всіх просто не вистачило запрошень.
– Які ще цікаві заходи відбулися в рамках цього міжнародного конкурсу?
– Недавно у Львові одну з вулиць назвали ім’ям Квітки Цісик. Наступним кроком до увічнення пам’яті цієї чудової співачки а також щирим вираженням любові її земляків стало відкриття музею артистки 3 квітня цього року. Зі Сполучених Штатів Америки привезли особисті речі Квітки Цісик, наприклад, нотні рукописи, сценічне взуття, улюблені парфуми, рукавички, фото, грамплатівки. А вже за околицями Львова на території етнографічного музею посадили дерево Квітки Цісик.
– Зазвичай, міжнародні конкурси вокального мистецтва – це не тільки, власне, змагання, боротьба за призові місця, де учасники доводять свою спроможність сягнути вершин вищого пілотажу у своїй професії. Очевидно, на таких заходах відбуваються ще й корисні знайомства з колегами, чи не так?
– Звичайно, не можна забувати і про спілкування. Я познайомився з молодими українськими співаками з Латвії, Румунії, Молдови. Сподіваюся, що ми ще не раз зустрінемося разом на сценічних підмостках в ім’я великого українського мистецтва. До нас, учасників, виявило інтерес національне телебачення, радіо і преса.
– Що можна сказати на адресу приймаючої сторони, тобто львівську владу? Як почували себе у Львові учасники конкурсу і яку мету ставили для себе організатори цього заходу?
– Почували ми себе дуже комфортно. Нас розмістили у готелі «Супутник», де нам забезпечили сніданок. Обід був у центрі Львова у «Віденській кав’ярні». Після заключного концерту у нашому готелі влаштували святковий фуршет. З дій організаторів конкурсу було видно, що львів’яни направду хотіли б популяризувати мистецтво видатної їхньої краянки Квітки Цісик, яка так і не побувала в Україні, але у неї в душі жили наші українські пісні. На щастя, і погода нас не підвела. У неділю 3 квітня багато хто хвилювався, мовляв, а як же воно буде, якщо піде дощ, чи вдасться посадити дерево співачки. Але, здається, навіть саме небо зглянулося над нами, і ми мали чудовий весняний сонячний день: мали погоду, наче на замовлення! Можливо, десь з висоти небес у цей час до нас посміхалася і душа самої Квітки Цісик. У неділю на майдані Шевченка відбувся невеличкий концерт, на якому учасники виступали під кольорами прапора тієї країни, звідки вони приїхали. І співала там народна артистка і герой України Ніна Матвієнко. Вона, до речі, була і голова конкурсного журі. Співала її дочка. Також на сцену у супроводі бандуриста вийшла Світлана Мирвода, яка в суботу, 2 квітня проводила майстер-клас українського романсу для нас. Завершився цей концерт колективним співом гімну України. Багато людей було на площі і взагалі було почуття великого свята, єдности і любови.
В. П.
