Відгук одного поцінувача

Вперше голос Квітки Цісик я почув у збірці виступів різних сучасних українських співаків, записаних самотужки одним моїм знайомим фанатом української пісні з Києва на платівці у форматі СD. Я одразу запам'ятав цей зворушливий жіночий спів, можливо, не так свідомістю, як через відчуття, котрі залишають у мізку людини значно глибший відбиток. До мого вуха дійшла трохи незвична манера виконання відомих в Україні пісень. Але це було аж ніяк не механічним переспівом, або як зараз модно висловлюватись, – реміксом. При всьому тому, що Квітка і на йоту не відійшла від класичного канону української пісні, вона нікого не копіювала. Це були самостійні оригінальні версії пісень «Я піду в далекі гори» Володимира Івасюка, «Рідна мати моя» Андрія Малишка, «Журавлі» братів Лепких... Причому голос цей – сильний, ліричний, тужливий, а коли треба, пронизливо-глибокий – так приковував увагу, що, слухаючи його, забував про те, що відбувалося поруч тебе, знову і знову зосереджувався тільки на цій пісні і хотів слухати її спочатку... Голос співачки направду притягував до себе подібно до того, як потужне гравітаційне поле яскравої і великої зірки утримує біля себе менші планети...
Пам'ятаю, так відбувалося зі мною геть давно, коли ще в радянському радіоефірі вперше залунали «Червона рута» Володимира Івасюка, народні перли у виконанні тріо Мареничів, пісні Ніни Матвієнко... Малим хлопчиком я втягував у себе ці мелодії, наче губка. Та й якби ж тільки я один? Під чарівною дією цих пісень старші хлопці й дівчата утворювали музичні інструментальні групи. У кожному місті мого рідного краю було, як мінімум, по дві кав'ярні «Черемшина», множилися народні хори, що співали ці пісні тощо.
Як це можна було назвати? Висловленням масової любові до українського мистецтва? Справжнім катарсисом? Прозрінням душевним? Виходом на незнані досі глибинні шари рідної народної культури?
Здається, найкраще це пояснив ще у ХІХ столітті Тарас Шевченко:

Ну що б, здавалося слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди...

У випадку з Квіткою Цісик я запитував себе: «Як можна ТАК гарно співати? Звідки беруться такі самородки і чому вони так мало живуть?» Знайомлячись з її біографією, я натрапив на цікаві і разом з тим сумні факти, які свідчать про справді великий масштаб особистості цієї співачки українського походження.
4 квітня 1953 року в США у сім'ї українських емігрантів народилася донька з милозвучним ім'ям – Квітка. Її батько Володимир Цісик був професійним скрипалем, він з чотирьох років вчив Квітку гри на скрипці, свідомо готуючи доньку до музичного майбутнього. Та її юне серце раз і назавжди полонила пісня. Тому Квітка поступає в Нью-Йоркську консерваторію, в якій опановує вокальну техніку й майстерно від­шлі­фовує свій голос, напрочуд рідкісне колоратурне сопрано. Розвивати вокальні здібності їй допомогло навчання у відомого американського педагога проф. Себастіана Енгельберґа, емігранта з Австрії, якого називали хранителем віденської оперної традиції. Квітка Цісик була сумлінною студенткою: вона стала стипендіаткою Mannes School of Music.
Добрі оцінки в навчанні і успішне стажування зробили свою корисну дію. Знаючи про чудові вокальні дані Квітки Цісик, її наввипередки запрошували до участі в записах своїх альбомів такі відомі в Америці співаки у стилі поп-, джаз- і рок-музики, як Майкл Френкс, Боб Джеймс, Девід Санборн, Майкл Болтон (співак українського походження), Роберт Флек, Лінда Ронстад, Карлі Саймон, Керол Кінґ, Дейв Валентін, Мікіо Масуо. Вона також співала в хорі під час запису з поп-королем Майклом Джексоном.
Паралельно з творчою роботою Квітка відгукувалася на суто комерційні пропозиції і незабаром стала найбільш оплачуваною виконавицею джинглів – рекламних музичних мотивів для радіо й телебачення. За допомогою її витонченого співу створювали собі акустичний імідж корпорації Соса-Соlа, Аmerican Аіrlines та авіакомпанія «Дельта», Sears, Safeway, Starburst, ABC, NBC, CBS, «Макдоналдс» тощо. З 1982-го й до своєї смерті вона залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors.
Як зазначають знавці рекламного бізнесу, Квітка Цісик, яка виступала під псевдонімом Кейсі (як скорочення ініціалів свого імені й прізвища К і С), згодом стала володаркою одного з найпоширеніших у світовому ефірі голосів: завдяки її сольному й бек-вокалу в записах джазових і поп-зірок та виконанню рекламних джинглів великих компаній її голос прослухало більше людей, ніж може коли-небудь населити нашу планету: понад 22 мільярди!

Чому слава дісталася приблудькам?

Квітка Цісик у 1977 році стала об'єктом зухвалого інтелектуального шахрайства.
Кейсі записала кілька пісень для голлівудського фільму «Ти світло мого життя» й зіграла в ньому роль подруги головної героїні, яка за сюжетом співає. I пісня «You Light Up My Life» полонила США назавжди! Проте права на пісню у фільмі, де співала Кейсі, викупив один шоу-бізнесмен з добре розвиненою комерційною інтуїцією. Зробив він це, коли довідався, що картину будуть номінувати на премію «Оскар».
Тому під час вручення «Оскара» Джеку Бруксу – автору «кращої пісні для кіно 1977 року» – цю його любовну баладу виконувала дочка спритного продюсера, якась Дебі Мун, точнісінько скопіювавши манеру виконання Квітки Цісик. Лаври попу­ляр­ності дістатися, по суті, випадковій людині, яка так і не заспівала більше нічого вартісного у своєму житті, крім цієї пісні. Більше за цю співачку Дебі Мун в Америці не чули, але Квітка почувалася так, ніби їй брутально наплювали в душу, хоча і намагалася забути цю історію. Коли за кілька місяців нарешті вийшов диск із голосом Квітки Цісик, вона відмовилася ставити на ньому своє ім'я, і платівка називалася просто – «Оригінальні пісні з кінофільму».

Любовна балада «You Light Up My Life», якій дала життя Кейсі, продовжує жити в десятках версій і дуже популярна серед сучасних поп-співаків. Вона не виходить з репертуару групи «Вест лайф», а найновішу версію записала на своєму недавньому альбомі Уітні Хюстон.
Цей ганебний випадок за кулісами великої сцени геть відбив у Квітки Цісик охоту виступати з концертами в амплуа співачки поп-музики і вона зосередилася на студійній роботі над джинґлами.
Ніколи не забуваючи, хто вона, і звідки її коріння, Квітка вирішує записати диски з українськими піснями, і в цю роботу вона постаралася вкласти все своє фахове вміння і щирість жіночої душі.
Квітка залучає до співпраці в Нью-Йорку найкращих музикантів та аран­жу­вальників, щедро платячи їм високі гонорари. Аранжувальникам мелодій Квітка Цісик перекладала англійською тексти популярних українських пісень, аби музиканти відчули багатий емоційний колорит української душі і глибину людських почувань.
У цю роботу Квітка вкладає власні кошти – більше 200.000 доларів. Це був її особистий проект, який вона присвятила Україні.
Фактично ці записи були родинними проектом, бо продюсував їх чоловік Квітки – відомий інженер звукозапису Ед Ракович, на фортепіано акомпанувала рідна сестра Марія, на гітарі грав неперевершений Стюарт Шарф. Перший диск «Kvitka» був записаний у 1980-му, другий «Two Colors» («Два кольори») – у 1989-му. Між цими датами відбулися розлучення із першим чоловіком Квітки, композитором-аранжувальником Джеком Кортнером і шлюб з Едом Раковичем (йому вона народила сина Едді), що не завадило всім трьом плідно співпрацювати. На Clinton Recording Studios, що належала Еду Раковичу і де записувалися Мадонна, Ленні Кравці, Джон Маклафлін, Джордж Бенсон, Пласідо Домінго, Майлз Девіс, Френк Сінатра, Дайана Росс, Duran Duran, Біллі Джоел, Генрі Манчіні, Пінк... свої альбоми записала і Квітка.
Для своїх українських сесій вона збирала такі бездоганні ансамблі, які нечасто могли собі дозволити більшість тодішніх поп-зірок США. Всі, хто хоч трохи знається на студійній кухні і є невипадковими людьми в шоу-бізнесі, відзначають унікальний тембр вокалістки, її напрочуд елегантну манеру виконання, що освіжає вже геть заяложені мелодії, та бездоганну гру оркестру і неперевершену якість запису обох альбомів, не дивлячись на те, що вони були виготовлені ще наприкінці 1980-х років.
Недарма ці диски зібрали безліч нагород у Канаді, а в 1990 р. були номіновані на «Греммі» в категорії «contemporary folk».
У творчих планах Квітки Цісик був запис ще одного альбому – з колисковими для дітей. На жаль, передчасна смерть поламала усі плани. Померла Квітка Цісик 29 березня 1998 р. від раку грудей, не доживши 5-ти днів до свого 45-ти річчя...
Навесні того року сотні музичних радіостанцій США передали повідомлення: «Кейсі Цісик, яка починала оперною співачкою, але згодом стала володаркою одного з найпоширеніших у світовому ефірі голосів – завдяки її сольному й бек-вокалу в записах джазових і поп-зірок та виконанню рекламних джинґлів великих компаній, у тому числі невмирущого слоґану «Чи щастило вам недавно кермувати «Фордом»?», - померла 29 березня в Мангеттені. Кейсі було 44 роки... Чудовий голос пішов зі світу живих». Подібні некрологи було опубліковано у багатьох мас-медіа Північної Америки – від транснаціональної аґенції «Ассошіейтед Прес» до газети штату Міссурі «Сент-Луїс Пост».
В одному з інтерв'ю Квітка Цісик сказала, що одного таланту не достатньо для того, щоб утриматися на вершині успіху світового шоу-бізнесу і що потрібно напружено працювати, шукаючи свій стиль і свою стежку соліста-виконавця. Щоправда, вона не згадала про те, що найбільший гріх, якого ніколи не подарує співцеві глядач, це коли виконавець починає фальшувати. Але, безперечно, інтуїтивно відчувала, як не треба робити свою справу. Власне кажучи, ці багаторічні пошуки себе справжньої через муки, сумніви і страждання і призвели до того, що Цісик опинилась на вершині справжньої народної любові у себе на історичній батьківщині і в США.

Зірка в сузір'ї Овна

І хоча Квітка встигла записати всього два компакт-диски українських пісень, але там відчувається така сила, такий гейзер емоцій – сумних, веселих, ліричних тем, що вони буквально рвуть душу слухачеві! Про її талант можна чути багато схвальних відгуків – аж до захоплення! – на російській та англійській та інших мовах. На думку мистецтвознавців, Квітці Цісик вдалося поєднати в своєму голосі складну емоційну багатотональність української пісні.
Генеральний директор національного симфонічного оркестру України Олександр Горностай, який у 1992 році зробив інтерв'ю з Квіткою Цісик у її рідному місті Нью-Йорку, нині згадує: «Як професійний музикант, продюсер, керівник, усе життя від першої ноти, яку я почув у пісні «Іванку, Іванку», до «Журавлів» на другому диску, я не можу її спокійно слухати. Навіть згадуючи про цю музику, завжди щось зі мною діється. І думаю, те саме коїться і з іншими людьми, які її чули».
Настане день, коли Квітку Цісик по праву поставлять в один ряд з такими легендарними виконавцями, як незабутні Соломія Крушельницька, Анатолій Солов'яненко, Назарій Яремчук, тріо Мареничів та ін. Вона співала душею, а таке трапляється лише з тими, хто не партолить, як деякі незграбні ремісники від мистецтва, а чинить за покликом любові! Господь дав Цісик талант і віру підносити пісенні скарби рідного народу, щоб і після фізичної смерті виконавця вони зігрівали серця розчарованих. Хто хоч раз почує пісню «Два кольори» у виконанні Квітки Цісик, той дуже довго не зможе її забути! І за це ми маємо подякувати передусім нашим знаменитим українцям – поетові Дмитру Павличку, композиторові Олександру Білашу і Квітці Цісик.
Іноді життя людини виглядає геть заплутаним і непроглядним у своїй складності. Тут і до розпачу недалеко... Але послухаєш «Два кольори» – і потроху починає відлягати від серця сум і безпросвітність. Повертається відчуття віри і надії.
А йдеться всього-навсього про просту пісню, почуту колись у дитинстві, але заспівану по-новому. Либонь, так і повинен виглядати справжній мистецький шедевр – без різних мудрувань і підкресленості, щоб слова були підходящі і йшли від серця і музика ущерть наповнювала людське єство. І тоді пісню справді хочеться співати так, щоб її почули далеко, можливо, аж на небі!
Так за життя співала Квітка Цісик. Вона вже отримала найвищу нагороду – щиру любов тих, хто її слухали.
Ми й зараз тебе любимо, Квітко!

Від редакції. У квітні 2011 року одна із зірок сузір'я Овна у реєстрах астрономів усього світу стала називатися ім'ям Квітки Цісик.