ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

В Будапешті 17 лютого пройшла перша публічна конференція, на якій головною темою була доля мільйонів дітей, які стали жертвами комуністичних режимів. Угорські науковці й політики не обійшли увагою і Голодомор в Україні 1932-33 років. Необхідну організаційну та інформативну допомогу в проведенні цього заходу надав Центр української культури, освіти й документації. Серед іншого, промовці з прикрістю констатували, що у багатьох посткомуністичних країнах правлячі еліти ще й досі не вміють або ж не хочуть належно компенсувати вцілілим жертвам репресій моральних і матеріальних збитків.

З-поміж 12-ти організаторів цієї конференції передусім варто згадати мерію XIV району столиці, Будапештський інститут кремлінології, Фонд Конрада Аденауера, Центральне самоврядування українців Угорщини та Військово-культурний центр. Про те, яку мету ставили перед собою ініциатори цього заходу, розповів Ференц Калмар, депутат парламенту від християнсько-демократичної партії Угорщини: «Мер Зуґлова Ференц Папчак, він же є і депутатом парламенту і моїм колегою, започаткував серію громадських заходів під назвою «Зуґлов за націю». Науковець-історик Міклош Кун вважає, що про долю дітей, жертв комунізму, досі дуже мало розмовляли в суспільстві, більше того – мовчали... Тому і почали цю сьогоднішню конференцію, де йтиме мова не тільки про репресованих в юні роки громадян Угорщини, але й України, Румунії, республік колишнього СРСР про те, що насправді сталося».

Про свою частку загальної праці з боку Центру української культури в проведенні конференції розповіла голова ДОСУУ п.Ярослава Хортяні: «Наше завдання полягало в наданні документальних та інших матеріалів для виставки. Ми передали також для показу документальний фільм The Soviet story. Велика частина цієї стрічки демонструвалася на конференції в перекладі на угорську мову. Й позаяк це була досить представницька конференція за участю відомих діячів Угорщини Матяша Сюрьоша, дружини президента Угорщини Пала Шмітта, дружина чинного віце-прем’єра угорського уряду Жотра Шемьєна, Яноша Лазара (керівник парламентської фракції ФІДЕС). Професор Міклош Кун прилюдно подякував нам за сприяння в роботі конференції, нагадавши присутнім, що Угорщина у 2003 році визнала Голодомор в Україні 1932-33 років геноцидом проти українського народу. Пан професор також розповів, що коли він був зі мною у 2008 році в Києві на вшануванні річниці жертв Голодомору, то я не забула відзначити роль Угорщини, подякувавши народу цієї держави і парламенту в присутності тодішнього президента України Віктора Ющенка за визнання українського голодомору. Зал військового центру «Стефанія-палота» вислухав це повідомлення з увагою і в кінці зааплодував Міклошові Куну. Цікаво, що по угорському громадському телебаченню демонструвати кадри документальної хроніки про жертв Голодомору, Ми скористалися цим моментом, щоб ще раз публічно наголосити на тому, що відбувалося в Україні упродовж 1932-33 років. Це нам вдалося, бо люди, які сиділи в залі, зрозуміли нашу мету, і це транслювалося на телебаченні».

Чому треба розповідати про приховану правду?

Недавно створений інститут кремлінології в Будапешті досліджує «білі плями» новітньої історії. Його керівник професор Міклош Кун мав на конференції окрему доповідь про Голодомор в Україні. «В СРСР ввели новий вид смертної кари. Це дозволяло режиму страчувати дітей, які досягли 12-літнього віку», – розповідав аудиторії професор історії Міклош Кун про особливості тодішнього кримінального кодексу а також згадав закон «про три колоски» 1932 року, що передбачав розстріл з конфіскацією всього майна чи висилку на 10 років таборів за крадіжку колгоспного чи кооперативного збіжжя.
Відомий угорський науковець Міклош Кун, старших родичів якого розстріляли в ҐУЛАҐу, назвав Голодомор 1932-33 років однією з найбільших трагедій українського народу. Посилаючись на дані українських істориків, він повідомив, що від штучної голодної смерті в Україні померло приблизно 3 млн. дітей. Проте точне число загиблих дітей, що стали жертвами комуністичних режимів у світі, наразі невідоме, зазначив керівник будапештського інституту кремлінології Міклош Кун.

Жертви комунізму полишені самі на себе

«Мова йде не лише про дітей, що втратили життя через комуністичний терор або які померли голодною смертю в Україні, бо їх фактично знищив сталінський режим, – продовжив цю тему Янош Лазар, керівник парламентської фракції республіканської партії (ФІДЕС). – Ми не повинні забувати і про тих репресованих людей, у яких не могли народилися діти, тому що система зруйнувала нормальне життя їхніх родин, по суті вбивши саму любов у тому маленькому осередку суспільства». Цей політик закликав міжнародну спільноту боротися проти спекуляцій на понятті «геноцид» і не робити різниці між дітьми, що загинули в роки коричневої або червоної диктатур.
Учасники конференції в Будапешті звернули увагу на ще одну етично-правову проблему. Річ у тім, що у посткомуністичних суспільствах, зокрема в Угорщині, за 20 років демократії чинна влада і досі не існує чіткого усвідомлення проблем репресованих людей, що вціліли після комуністичних тюрем і таборів. Подібно до українців, що пережили Голодомор, угорським громадянам далеко за 80 і вони мало говорять про жахіття молодих років і труднощі свого подальшого життя в суспільстві «розвиненого соціалізму». Чи знає про це, наприклад, діюча угорська влада?
«Обмірковувати механізм справедливої компенсації цим людям як такий ми, звичайно, обмірковуємо, але на даний час далі цих думок справа не пішла, і ми не знаємо, як це зробити, – зізнався член правлячої консервативної більшості християнський демократ Ференц Калмар. Він сказав: - Судячи з того, що прозвучало на цій конференції, у тому числі дуже непрості свідчення очевидців, нам, політикам, буде чим зайнятися, адже почуте і побачене справило на нас дуже гнітюче враження».

Василь Плоскіна