ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Знаменною подією у мистецькому житті угорського міста Мішкольц став інтерактивний музичний вечір-зустріч з композитором Андрієм Андрушко 16 листопада цього року. Ця подія є першою «ластівкою» проекту під назвою «Мистецтво без кордонів», автором якої є гітарист, педагог та композитор Михайло Вігула. Приїзд композитора зі Львова викликав великий інтерес у мистецьких колах м.Мішкольц, про що свідчив вщент заповнений зал галереї-музеюім.Феледі. На вечір приїхали гості з України та інших міст Угорщини, прийшли поети, художники, письменники, музиканти, тощо, та просто шанувальники мистецтва.
Вступним та привітальним словом цей захід відкрила голова Самоврядування українців міста Мішкольц Марія Ігнац, після чого передала слово Михайлу Вігулі, який власне і був тим «містком без кордонів» між А.Андрушко та угорською публікою. Доречно відзначити швидкий он-лайн переклад Наталії Ігнац, яка відмінно і своєчасно перекладала діалог між публікою та композитором. Під час вечора у виконанні Фанні Орос прозвучала «Прелюдія» А.Андрушка. Михайло Вігула виконав твір під назвою «Шепіт хвиль», а також звучали твори у записі, зокрема «Диптих» для дуету гітар, обробки на теми українських народних пісень «Закувала та сива зозуленька» та «Чи вдома дома пан господар».

Після концерту-зустрічі у невимушеній атмосфері відбулось дружнє прийняття, після якого Андрій Андрушко поділився враженнями з нашим кореспондентом:
– Які Ваші враження від презентації своєї музики перед мистецькою аудиторією міста Мішкольц?
– Враження неймовірні, адже для мене цей вечір став здійсненням однієї з моїх мрій. Тут, у Мішкольці, чудова публіка, відчувалося, що людям дійсно цікаво, а з огляду на відкритий діалог та на велику кількість запитань, щодо моєї композиторської діяльності та творення музики, вони відкриті для сприйняття нового.
– А як Вам виконання прелюдії?
– Фанні зіграла дуже добре. Однак трактування ритму в деяких моментах було доволі вільним. Очевидно тут на підсвідомому рівні проявилась угорська генетика, адже загальновідомо, що аналогів угорському ритму у народній музиці просто немає, і це проявилось у розумінні ритміки у деяких тактах.
– Як змінилось Ваше ставлення до Угорщини після безпосереднього спілкування з угорцями?
– Я зрозумів, що угорці – відкрита нація, якій цікава культура інших народів. Крім того, дуже доброзичливі люди. Після сьогоднішнього мистецького заходу лунало багато хороших щирих слів щодо моєї музики. Особливо угорців цікавило, чи в Україні знайомі з угорською культурою.
– Чи відбуваються подібні зустрічі в Україні?
– Звичайно, що відбуваються. Однак, не так часто і регулярно, як, зокрема, тут у Мішкольці. Львів є досить багатим на культурні заходи і не лише за рахунок театрів та філармонії, а і за рахунок великої кількості митців. Та все ж, таких «камерних» зустрічей не організовується, всі події, зазвичай, є більш помпезними. У цьому плані, ми могли б багато-чого перейняти від Угорщини.
– Чи вплине це міні-турне по Угорщині на Вашу подальшу творчість?
– Думаю, що так. Як саме це проявиться, я ще не знаю. Мені треба трохи пожити з цим.
– Основною темою вечору було використання народних мотивів у класичній музиці, що яскраво проявлено у Вашій творчості...
– Так, дійсно, фольклорні мотиви є хорошим джерелом натхнення, крім того, виконавці завжди охоче беруть у свій репертуар твори з елементами фольклору.
– Завтра зустріч у Сегеді...
– Коли я їхав у Мішкольц, то не знав, чого очікувати, нова країна, нова культура... Однак, після сьогоднішньої зустрічі, з нетерпінням чекаю наступного вечора у м. Сегед.
– Що б Ви ще побажали додати на завершення нашої розмови?
– Хочу подякувати голові Самоврядування українців м.Мішкольц Марії Іґнац, голові мистецького об’єднання «Muzsak kertje» Балажу Іштвану, депутату Самоврядування українців м.Мішкольц Наталії Іґнац, і зокрема, моєму другові Вігулі Михайлу, без яких ця зустріч не відбулася б.