ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Заходи з відзначення 80-х роковин Голодомору 1932-33 рр. розпочалися в парламенті Угорщини у п’ятницю 22 листопада о 10-й годині ранку за участю Голови Національних зборів Угорщини Ласла Кьовера. Таке вшанування жертв Голодомору, починаючи з 2003 року, відбувається в угорському парламенті вже втретє. Посол України в Угорщині Юрій Мушка, дякуючи високим державним достойникам Угорщини за визнання Угорщиною Голодомору в Україні, зазначив, що це був жест доброї волі доброзичливого сусіда і братнього угорського народу.
З промовою виступила Голова ДОСУУ і ТУКУ Ярослава Хортяні:
– Сьогоднішній день для угорського та світового українства є історичним, адже ми вже втретє відзначаємо у цих прекрасних стінах угорського парламенту найжахливішу трагедію українського народу – Голодомор. Це слово означає штучно замучити людей голодною смертю. Тішить те, що такі вшанування перетворилися на добру традицію. Її початком стало ухвалення 24 листопада 2003 року (через 2 дні цій події виповниться рівно 10 років) Національні Збори Угорщини в ухваленій парламентській резолюції засудили сталінські злочини, і депутати не тільки засудили їх, проявивши солідарність з українським народом, але й назвали ці діяння геноцидом. Нас запросили того дня до угорського парламенту. Я ніколи не забуду цей день, і хочу висловити свою подяку угорцям за резолюцію, і це дуже високо цінує й українська діаспора. Тодішня опозиція, а нині проурядова коаліція правих партій, підтримала нас тоді. Це був документ, ухвалений одноголосно, і таку одноголосність народних обранців можна поставити як приклад. У 2008-му, через три роки після прийняття резолюції, тобто на 75-ліття Голодомору ми запалили у парламенті Угорщини незгасиму свічу пам’яті, адже цей вогонь обійшов 33 держави світу і дійшов до Будапешта, де в присутності голови парламенту Каталін Силі ми вшанували жертви Голодомору. І цей день був пам’ятний тим, що свічу запалила дитина українського походження, народжена в Угорщині, чия прабабуся єдина зі своєї родини вижила у Голодомор. І якби вона померла разом з сімома своїми братами і сестрами, то вже не народилася б у неї дочка, онука і правнук, якого бракувало б Угорщині, як теперішнього громадянина цієї держави. Зараз уже втретє, завдячуючи Голові Національних Зборів Угорщини, ми маємо змогу відзначити 80-ту річницю Голодомору, за що я дуже вдячна, і ця акція, сподіваюсь, стане доброю традицією, що дуже важливо для угорських українців. Я дякую за проявлену до нас повагу і за те, що пан Голова парламенту зі своїми колегами та нашою делегацією, у складі якої перебувають і гості з України, разом розділяємо біль українського народу. Рафаел Лемкін, людина єврейського походження, що пережив Голокост, у 1948 році ознайомив асамблею Організації Об’єднаних Націй із поняттям «геноцид», і це поняття було визнано ООН, завдяки чому можна визначити ознаки геноциду, на завершення свого виступу я тільки хочу додати, що Рафаел Лемкін дуже ґрунтовно вивчав Голодомор, назвавши головні складові цього процесу, який призвів до такої жахливої трагедії українського народу. Найперша з них – винищення інтелігенції, національної еліти народу, по-друге, організатори Голодомору розправилися з Українською автокефальною церквою у 1926 році, яка опікується душевним станом людей, третя складова злочину, і вона найстрашніша, – цілеспрямоване нищення українського селянства, національної культури, мови, носіїв національних звичаїв через голодну смерть. І як би ми не вели статистику цієї трагедії, маємо 7 мільйонів померлих від голоду та 3 мільйони дітей, інакше кажучи, за один рік зникло з лиця землі населення, що майже дорівнює населенню Угорщини. Четверта ознака геноциду в Україні – заселення спорожнілих територій росіянами і радикальна зміна національного складу населення України. Серджіо Граденіго, тодішній консул Італії так висловився на одному дипломатичному форумі тих років: «Якщо не допоможемо Україні, то впродовж короткого часу не зможемо говорити про українську націю, і український народ зникне.» Хвалити Бога, не так сталося – ми вижили! І це – найбільша заслуга українців, що пережили жахіття Голодомору. Але тоді світ мовчав, але зараз не мовчить.
Пане спікер, недавно ми вшановували разом пам’ять репресованих закарпатських угорців, поділяючи цим самим біль усього угорського народу і радіючи торжеству історичної справедливості. Користуючись нагодою, хочу подякувати угорському народу від імені угорського українства, Європейського конгресу українців та 20-мільйонної української діаспори у всьому світі та усього народу України за висловлену солідарність у парламентській резолюції, чим угорці показали приклад, що вони є народ із великою благородною душею.
Голова Державних Зборів Угорщини Ласло Кьовер, вітаючи українських гостей у парламенті, зокрема зазначив:
– Для мене велика честь після 2011 року, коли я зустрічався з президентом СКУ, бачити вас у стінах Державних Зборів Угорщини і вдруге зустрічатися з членами громадських організацій України і світу. Бажаю великих успіхів у вашій роботі і хочу висловити солідарність із вашою діяльністю. Особисто для мене була велика честь у якості депутата опозиції взяти участь у пленарному засіданні парламенту Угорщини у 2003 році, на якому він ухвалив резолюцію про визнання Голодомору і про яку говорила пані Голова Ярослава Хортяні, що дало можливість нам знову зібратися тут. Ми зійшлися тут і з обов’язку милосердя й пам’яті. Неможливо без душевного потрясіння говорити про ту жахливу трагедію, яка спостигла український народ, про те, що як зазначила пані Голова, як цей народ втратив таку кількість людей, яку можна співставити з населенням цілої Угорщини. Не можна без емоцій думати і про те, що ці втрати спричинилися не внаслідок природної катастрофи, а через штучну діяльність людей. Але, коли ми згадуємо про такі речі, відштовхуємось не від емоцій, а керуємось обов’язком перед нашими предками. Але ми повинні пам’ятати не тільки за наших предків, але й за майбутні покоління. Ті, що скоїли страшні злочини в недалекому минулому безвідносно до суспільного ладу і нації, завжди мали важливу спонуку витерти з людської пам’яті спомини про подібні трагедії, перешкодити жалобним заходам і вшануванню пам’яті жертв. І таким чином вони тільки обтяжували свої злочини і посилювали розміри трагедії. Та обставина, що цей злочин можна було назвати таким тільки після 70 років після його скоєння, сама по собі є гріхом, що волає до неба. І так само цей факт волає до неба у випадку людей, які ці події оспорюють. Ми багато говоримо про мир у демократичній Європі, декларуємо його як важливу людську цінність, але ці розмови не означають збройне перемир’я чи брак війни. Мир передусім означає душевний спокій людини. Без переосмислення історичних трагедій, неоприлюднених свідчень про рани, неможливо жити у мирі. Обов’язок християнина – прощати ближніх. Але прощення нема без покаяння. І це дає очищення не тільки для постраждалих, але й винуватців злочинів. Сьогодні цих злочинців немає серед живих, але нічого не говорить у політиці й моралі про те, що хтось бере на себе їхній спадок. Через це саме визнання таких злочинів веде нас до миру. Пані голова зазначила, що й угорці мають історичні рани і не забувають про національні трагедії. Ми маємо потребу в обговоренні таких тем. Ми свідомі і того, що угорці чинили злочини стосовно представників інших націй, тому намагаємось їх визнати і прояснити. Це очікуємо і від інших навіть у тому випадку, якщо злочини були скоєні щодо угорського чи українського народів. Отож коли угорський парламент ухвалив у 2003 році резолюцію про Голодомор в Україні, то йшлося не лише про вираження солідарності з українським народом, не лише про жест доброї волі, а про обов’язок перед усім людством. Мене тішить те і маю за велику честь, що Державні Збори Угорщини це визнали і сподіваюсь, що у майбутньому спільно з українським народом можемо боротися за визнання таких цінностей.
Голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний висловив подяку за можливість бути на вшануванні жертв Голодомору в Україні у ці жалобні дні:
– Хочу також подякувати угорському народу за визнання однієї з найбільших трагедій, тобто геноцид не тільки українського народу, а й інших націй світу.
Сильним є той, хто здатен відчувати біль іншого. Наші народи пережили жахіття комунізму і знають про злочини цієї системи. А коли про ці злочини забувають чи навмисно замовчують, цим самим хочуть стерти їх із пам’яті мільйонів людей. Я працював у невеликому селі під Києвом, де під час Другої світової війни загинуло сто чоловік. Але 9 років перед тим у цьому самому селі від голоду померло 1100 чоловік! Тому ця трагедія, цей геноцид подібні до ран, які дуже важко заживають на тілі українського народу. Від імені закордонного українства хочу подякувати угорській владі за те, що вона робить у відстоюванні інтересів і прав української меншини у царині освіти, гуманітарної та соціальної сфери. Злочини Голодомору передусім були спрямовані проти духовності, християнських та культурних цінностей української нації. Захист угорської та української нацменшин у наших країнах – це прояв поваги одне до одного, в тому числі й у сфері історії, щоб такі злочини, як Голодомор, ніколи не повторилися в Україні та Угорщині.
Делегація угорських українців, українських дипломатів та гостей із України передали в дарунок парламенту вишиту бісером ікону «Мадонна Голодомору» львівського автора Романа Магоцького.
О 17-й годині того ж дня у Центрі української культури й документації в Будапешті відбулося відкриття виставки ікон Романа Магоцького зі Львівщини. Представляючи 24-річного художника з міста Комарно Львівської області велелюдному зібранню гостей та першу його персональну виставку за кордоном, господиня вечора Голова Державного органу самоврядування українців в Угорщині (ДОСУУ) Ярослава Хортяні повідомила, що він вишиває свої картини бісером.

Серед почесних гостей були Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Юрій Мушка, Голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний із Києва, авторка історичного роману про Голодомор «Цвіте колюча тернина» Ганна Дніпрова, Ірина Магрицька, автор ідеї та продюсер документального фільму «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-1933 рр. на Луганщині», автор сценарію та режисер цієї картини Олександр Крамаренко, Марія Бедич, голова некомерційного товариства «Зіркове село», Чаба Сейкеї, заступник голови цієї організації. У перебігу вечора присутні почули віртуозні гру українського скрипаля Олександра Божика, лауреата і переможця всеукраїнських та міжнародних конкурсів, його дружини, піаністки Юлії Божик та чудовий спів молодої співачки Оксани Мухи (твори «І снилося вночі дівчині» і «Зоре моя вечірняя», в якій слова Тараса Шевченка покладені на музику «Місячної сонати» Бетховена).
Гостей привітали Ярослава Хортяні та Посол України Юрій Мушка, розповівши про причини і наслідки штучного Голодомору в Україні та висловивши подяку угорському народу за підтримку і солідарність з українцями в ці сумні дні.
Окрему тривалу промову на вечорі угорських українців мав заступник статс-секретаря міністерства людських ресурсів др. Чаба Латарцаї, зачитавши витяг із історичної резолюції парламенту Угорщини від 24 листопада 2003 року, в якій Голодомор 1932-33 років визнано геноцидом українського народу:
«Державні Збори ще раз заявляють, що Угорська Республіка ставить під заборону і засуджує політику, яка переслідує, погано обходиться, ускладнює умови життя, перешкоджає юридичному застосуванню прав а також сприяє насильницькому виселенню чи переселенню будь-якої національної чи етнічної меншини, або особи, яка до неї належить та через її національне походження». Пан Латарцаї також порівняв українську нацменшину з мостом, який реально сполучує дві європейські держави в сенсі культури, мистецтва та розбудови людських стосунків між двома сусідніми народами, які історично поєднує спільний потяг до свободи. Разом з тим він підкреслив, що Угорщина і надалі постійно забезпечуватиме діяльність меншин із матеріальних джерел поруч із підтримкою зв’язків із материнською державою, цим самим сприяючи втіленню культурної автономії етнічних громад. Др. Чаба Латорцаї наголосив, що Угорщина зобов’язалася підтримувати євроінтеграційні прагнення України, і, таким чином, угорські українці та українські угорці в якості нової спільноти в об’єднаній Європі будуть відігравати роль з’єднувальних мостів між Україною та Угорщиною.
Опісля відбулася презентація епічного художнього твору про Голодомор пані Ганни Дніпрової, яка мешкає в Австрії та Україні. В романі йдеться про любов двох молодих людей на фоні трагічних подій, які відбувалися протягом тривалого періоду новітньої історії України ХХ століття. Про своїх персонажів та історію й умови написання цієї книги українською та російською мовами гостям розповіла авторка.
Перед показом документального фільму «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-1933 років та Луганщині» виступала пані Ірина Магрицька, яка розповіла про задум і зйомки картини, її демонстрацію в Україні та за кордоном та реакцію глядачів і байдуже аж до ворожого ставлення місцевої влади та населення Луганщини та написання книги і до яких висновків, як дослідниця, дійшла.
Автор сценарію та режисер картини після перегляду гостями фільму Олександр Крамаренко подякував угорським українцям за те, що вони зберегли свою українську сутність, яка, за словами публіциста, вже не відчувається в його земляках на Луганщині. На його думку, Голодомор мав на меті знищення української душі, а втілювали цей аспидський задум намісники сатани на землі Йосип Джугашвілі-Псевдосталін, Лазар Каганович, Павло Постишев, Хатаєвич та інші високопоставлені більшовики. Крамаренко додав, що голод руйнує в людині віру, моральні цінності, менталітет, національну ідентифікацію і що це позначилося на тих, хто вижив та їхніх дітях. Голодомор розтрощив внутрішні зв’язки української нації, після чого вона не може збудувати громадянське суспільство, породив у часи незалежності України тотальну корупцію в державних структурах, зробив висновок Олександр Крамаренко. Треба докласти титанічних зусиль, аби змінити генетичний код української нації, а це під силу урядові, пересічним українцям та громадам діаспори, вважає режисер. Тим часом Ярослава Хортяні зазначила, що фільм луганських дослідників викликав зацікавлення на угорському телебаченні і не виключено, що з часом буде зроблено переклад його на угорську мову та показано на громадському телебаченні.
Відтак слово надали Голові УВКР Михайлові Ратушному, який повідомив, що заходи зі вшанування жертв Голодомору в ці дні відбуваються по всій діаспорі українців у світі. За його словами, ніхто не заперечує того факту, що під час ІІ світової війни було здійснено Голокост саме по відношенню до євреїв. І так само, на думку пана Ратушного, більшовицька влада ставила собі завдання через голод знищити українців, а саме становий хребет нації – селянство. Він зауважив, що нині відмова підписати договір про асоціацію з Євросоюзом свідчить, наскільки небезпечно йти на поступки Росії щодо України. Завершуючи свій виступ, Михайло Ратушний сказав словами молитви: «Вічная пам’ять невинно убієнним через Голодомор!».
23 листопада відбувся черговий щорічний Всеугорський конкурс художнього читання українською мовою «Джерело» у категоріях дошкільного, молодшого шкільного віку, старшокласників, студентів та дорослих. Виступи учасників оцінювали голова журі Людмила Чечель, редактор всеукраїнської газети «Культура і життя», член національної спілки журналістів, проректор малої академії літератури і журналістики, лауреат мистецької премії «Київ» ім. Анатолія Москаленка, Юдіт Софілканич, заступник голови українського самоврядування м. Ніредьгаза, Маргарита Тичиніна, викладач.
О 13-й годині учасники вшанування жертв Голодомору пішою ходою вирушили містом із прапорами України та Угорщини і транспарантом, де вказані дати української національної трагедії 80-літньої давності, до набережної Дунаю неподалік моста ім. Петефі. Там, у скверику в сусідстві меморіальних знаків грецької та вірменської меншини, українці після жалобних промов Ярослави Хортяні, Юрія Мушки та Михайла Ратушного поклали вінки, колоски пшениці, пов’язані траурними стрічками і запалили свічки пам’яті біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-33 років. Греко-католицький священик отець Дам’ян здійснив молитву в пам’ять невинно убієнних через Голодомор.
Потім учасники жалобної ходи вирушили в напрямку малого містечка Чьомор, де їх вже вчетверте за останні роки приязно зустріли ветерани угорської патріотичної організації «Глорія Віктіс» («Слава переможеним»), які опікуються меморіальним парком, зведеним на честь 100 мільйонів жертв комунізму по світу. Не випадково, що саме в цьому меморіальному комплексі кілька років тому встановили пам’ятний знак на честь невинно убієнних жертв українського Голодомору. І про це говорило багато промовців, як з боку ветеранів 1956-го року, так угорські українці, які приїхали вшанувати покладанням квітів у пам’ять земляків, які загинули в Голодомор.
О 17-й годині в римо-католицькому храмі Святої Терези у VI районі отець Дам’ян провів панахиду. Відтак присутні мали можливість почути прекрасний коцерт-реквієм за участю учасників Заслуженого академічного Закарпатського народного хору.

Наш кор.