№3(113)
травень - червень
2011 року

ЛІТОПИС УГОРСЬКОГО УКРАЇНСТВА
ЛІТОПИС ЄВРОПЕЙСЬКОГО УКРАЇНСТВА
ДО 20-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
ІСТОРІЯ
КАЛЕНДАР
ПОЕЗІЯ
УКРАЇНОЗНАВСТВО
У КОЛІ СІМ'Ї
РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ
УКРАЇНСЬКА БІБЛІОТЕКА

Історичний смолоскип

  • Стр. 1
  • Стр. 2
  • Стр. 3
  • Стр. 4

ВІДЗНАЧЕННЯ 150-Х РОКОВИН ПЕРЕПОХОВАННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Василь Шкляр10 березня (26 лютого за старим стилем) Тарас Шевченко помер, а 13 березня на кошти друзів його було поховано на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. За клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу на перепоховання в квітні того ж року, домовину з прахом Великого Кобзаря, згідно з його заповітом, було перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Через сорок днів після смерті, 19 квітня, друзі поета викопали домовину, помістили її в другу оцинковану і ще в третю, дерев'яну, пронесли  її через увесь Петербург до вокзалу і залізницею повезли до Москви. Далі – старим поштовим шляхом до Києва. В упряжці було четверо коней. Дорога пролягала через Тулу, Орел, Глухів, Кролевець. Алтинів ку, Кич, Батурин, Дочь, Борзну, Комарівку, Морозівку, Ніжин , Дівицю, Носівку, Раздкевичі, Козелець, Смітовку, Залісся, Бровари. 18 травня (за новим стилем) процесія зупинилася біля Троїцької церкви, супроти поштово-кінної станції. На відправлення панахиди прибуло багато броварчан, які особисто знали поета. Від Броварів до Дніпра їхали близько семи годин узбіччям шосе і близько п'ятої години вечора 6 травня добралися до Ланцюгового мосту через Дніпро, де процесію зустріли студенти та громада. «На мосту випрягли коней і везли на руках Кобзаря аж до самісінької церкви Різдва, що на Подолі», – згадував Григорій Честахівський, український художник, один з найближчих друзів Тараса Шевченка, який супроводжував процесію. У Києві на панахиду до церкви Різдва Христового зібралося кілька тисяч народу. Попрощатися з Тарасом прийшли студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, – поховати Шевченка в Києві. Та Честахівський настояв на похованні Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева». 20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» з Києва прах Шевченка перевезли до Канева. 22 травня (10 травня за старим стилем) 1861 року після богослужіння в Успенському соборі домовину з прахом Тараса повезли на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому». О сьомій годині вечора на Чернечій горі поховали Великого сина України Тараса Шевченка. Таким чином, виконано волю пророка. Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.
Кожного року українці вшановують пам'ять Тараса Шевченка. Так, ось уже 23-ій рік, 18 травня, біля пам'ятника Кобзарю у Броварах зібралася громадськість міста, щоб віддати йому шану. До монументу було покладено квіти і відправлено молебень, який провів настоятель Свято-Покровського храму отець Михайло Лесюк.
Панахида з нагоди 150-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка 19 травня  2011 року відбулася в храмі на честь Різдва Христового, що знаходиться на Поштовій площі у Києві. Богослужіння очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні вікарія Київської єпархії Єпископа Вишгородського Агапіта.
150-річчя перепоховання Тараса Шевченка відзначили у Каневі, Львові, Дніпропетровську, Харкові, Полтаві, Чернівцях, Севастополі, Черкасах, по всіх містах і селах України. Сучасники пам'ятають Великого Кобзаря.

120 – РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЛКОВНИКА АРМІЇ УНР, ЗАСНОВНИКА УВО, ГОЛОВИ ПРОВОДУ ОУН ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ (14.06.91-23.05.38)

Василь ШклярІм'я великого українця Євгена Коновальця ще й досі лякає всіх ворогів України. Його життя – взірець відданого борця за волю України. Народився Євген Коновалець у с. Зашків Львівського повіту (тепер Жовківського р-ну Львівської обл.). Закінчив народну школу, у 1901-09 навчався в Академічній гімназії у Львові. З 1909 вивчав право на юридичному ф-ті Львівського університету. З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. Згодом став членом Української Національно-Демократичної Партії. На початку першої світової війни 2.8.1914 Коновалець був мобілізований до австрійської армії. В червні 1915 під час боїв на горі Маківці він потрапив у російський полон.
У вересні 1917 Євген Коновалець втік з табору, добрався до Києва, а вже в жовтні-листопаді 1917 спільно з членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин армії УНР. В січні 1918 його було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. Згодом курінь збільшився до сили корпуса і мав 20 тисяч стрільців. У кінці січня – початку лютого 1918 частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. 1-2.3.1918 стрілецькі частини під командуванням Коновальця звільняли Київ від більшовиків. З приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського полк Січових Стрільців 1.5.1918 на вимогу німецького командування було роззброєно і розформовано. Але Євген Коновалець не думав кидати зброї. В листопаді 1918 Січові Стрільці під його командуванням підтримали Директорію УНР.. В 1918-19 він командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Після прийняття 6.12.1919 на нараді Головного Отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин, Коновалець видав наказ по самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.
У листопаді 1919 Коновалець потрапив у польський табір для військовополонених у Луцьку. Весною 1920, звільнившись з ув'язнення, він перебрався в Чехо-Словаччину. Намагався у порозумінні з Семеном Петлюрою організувати з колишніх бійців УГА і українських полонених з таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях. Для цього в серпні 1920 за безпосередньою участю Євгена Коновальця було створено УВО (Українську Військову Організацію). 20.7.1921 Євген Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. З грудня 1922 він був змушений жити в еміграції у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.. 28.1-3.2.1929 за ініціативою Євгена Коновальця на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів. Його ж було обрано і головою проводу ОУН.
Діяльність Євгена Коновальця по розбудові ОУН, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи по налагодженню націоналістичного підпілля в УСРР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві. 25.5.1938 Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія), відкриваючи поштовий пакет, в якому знаходився вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб Судоплатовим. Похований на кладовищі Кросвік у Роттердамі. Втративши свого провідника, ОУН не зникла, визвольний рух продовжився, через два роки ОУН очолив Степан Бандера.
23 травня 2011 року у Львові. Відзначення свята Героїв та 150-річчя від дня перепоховання Т. Шевченка: http://maidan.org.ua/

СМОЛОСКИПНА ХОДА НА ЧЕСТЬ ОТАМАНА ТАРАСА БУЛЬБИ-БОРОВЦЯ

 9 березня виповнилося 103 роки з дня народження, а 15 травня –  30 років з дня упокоєння діяча українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновника УПА «Поліська Січ», отамана Тараса Бульби-Боровця  (09.03.1908, с. Бистричі, Полісся – 15.05.1981, Торонто, Канада).
Народився він у родині багатодітного селянина Дмитра Боровця. Предки його були козаками. З чотирнадцяти років працював в каменоломні. Здобув загальну освіту. В 1930 році відбув військову службу у польській армії. В 1932 році разом з друзями заснував підпільну організацію «Українське національне відродження» (УНВ), що підтримувала державницьку сторону Семена Петлюри. 29 червня 1940 року приймав участь у таємному засіданні уряду УНР у Варшаві при президенті Андрію Левицькому, де був затверджений план Боровця, що передбачав перетворення УНВ у повстанську армію. Тарас Бульба-Боровик був призначений керівником усього підпілля УНР та командиром майбутньої повстанської армії.. Згодом його армія нараховувала 10000 чоловік і успішно воювала з більшовиками й німцями. Боровець взаємодіяв з Білоруською самообороною та мельниківцями, виношував плани створити Українську народну революційну армію (УНРА). В грудні він був підступно арештований німцями і потрапив до концтаборів Саксенгаузені, де його застала капітуляція Німеччини. Після війни Тарас Бульба-Боровець жив у Мюнхені, написав спогади «Армія без держави», видавав журнал «Меч і Воля» (1951-1953). З 1976 року став членом Світової громадської військово-патріотичної організації українських козаків «Українське Вільне Козацтво», мав козацьке звання генерал-хорунжий УВК.
На пошану Бульби-Боровця, який народився в с. Бистричі Березнівського району на Рівненщині 15 травня центральною вулицею м. Березне пройшла смолоскипна хода, яка завершилася біля єдиного в Україні пам'ятника Тарасові Бульбі-Боровцю імпровізованим мітингом. У заходах приймали участь представники національно-патріотичних громадських організацій та політичних партій краю. В цьому році виповнюється також 70 років із  заснування УПА «Поліська Січ» (липень 1941 рік, Рівненське Полісся) та «Олевської Республіки» (21.08 – 15.11.1941 рік, Житомирщина).

МОНУМЕНТ «СТАРШИНАМ АРМІЇ УНР – УРОДЖЕНЦЯМ КИЄВА»

28 травня у Києві відкрили перший у столиці пам'ятник, який присвячений воїнам Армії Української Народної Республіки. Він являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Цю нагороду було затверджено 1932 року урядом УНР у вигнанні. Право на відзнаку мав «кожен вояк Армії УНР та повстанських відділів, який брав участь у збройній боротьбі за визволення України».
Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Монумент розміщений на подвір'ї Храму Ікони Божої Матері «Неопалима купина» УПЦ КП та був зведений на кошти громади храму та за сприяння Благодійної ініціативи «Героїка» і КМО «Спілка Української Молоді в Україні».Біля пам'ятника була проведена панахида за полеглими воїнами Армії УНР, прозвучали промови громадських активістів та відбувся виступ церковного хору парафії «Неопалима купина», хору «Гомін», бандуриста Ярослава Джура і кобзаря Тараса Компаніченко.

Матеріал підготувала Надія Музичук