1918 РІК В ІЛЮСТРАЦІЯХ ЖУРНАЛУ ОКО

«ОКО» – ілюстрований щотижневий журнал, який вийшов 18-ма номерами у часи гетьманату Павла Скоропадського, у 1918 році. Основу часопису становлять фотографії, які висвітлюють діяльність гетьманського уряду, культурне життя в Україні та знайомлять з іншими державами.

аси правління Павла Скоропадсь

кого припадають на період із 29 квітня до 14 грудня 1918 року. Згідно з сімейними традиціями (рід Скоропадських пов’язаний з визначними козацькими, старшинськими та шляхетськими родами, зокрема, Апостолів, Бутовичів, Гамалії, Дунін-Борковських, Забілів, Кочубеїв, Милорадовичів, Полуботків, Розумовських, Тарновських, Туманських), майбутній гетьман обрав військову кар’єру. Дослужившись до звання генерал-лейтенанта у 1916 році при російській царській армії, через рік прийняв командування 34-м армійським корпусом, який розташувався в Україні. Так, Скоропадський отримав практику керування та прийняття рішень, ознайомився з українсь­ким національно-визвольним рухом.
Відтак молодий командир, беручи участь у війнах, набув величезного бойового досвіду. А перебуваючи на посаді флігель-ад’ютанта царя, ознайомився із управлінням державою. Цей досвід став йому в пригоді в майбутньому, під час перебування на посаді гетьмана Української держави.
Станом на 29 квітня 1918 року, коли Скоропадський захопив владу, 30-мільйонна країна була майже без влади, не мала армії, флоту – без Криму, без належного доступу до моря, більшовики могли будь-коли зайняти ці землі. Та через два місяці Україна вже мала повний урядовий апарат, мала флот та невелику армію, приєднала Крим та отримала визнання від сімох держав: Австро-Угорщини, Німеччини, Туреччини, Болгарії, Фінляндії, Швейцарії і Польщі.
Урядом Скоропадського було зроблено чимало. Зокрема, за кілька місяців відновлено дійовий адміністративний апарат, багато зусиль здійснено для відновлення промисловості, розроблено законодавство, яке заохочувало інвестиції в економіку держави.

За законами Центральної Ради, українського державного органу, що діяв до гетьманату, вся земля була «народна», тобто державна. Подальші закони Центральної Ради мали вирішити, як-то господарювати колективно на цій землі. Гетьман Скоропадський повернув землю у приватну власність, а в жовтні 1918 року видав закон про утворення Державного Земельного Банку та розподіл за відшкодування великих панських земельних наділів поміж селянами.
За 7 місяців гетьманату досягла значного розвитку українська культура. Стала обов’язковою для державних установ українська мова. Було відкрито три університети – в Києві, Кам’янці-Подільському і Полтаві та 54 українські гімназії. Засновано українську державну оперу і два українські драматичні театри в Києві, які Павло Скоропадський фінансував особисто. Також він встановив 350 іменних (Сковороди, Шевченка, Франка) стипендій для студентів. Відновлена вперше після XVIII ст. Українська Академія Наук, створена Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Історичний музей. Державну підтримку одержали Державна капела Кирила Стеценка, Український драматичний театр Панаса Саксаганського, театр Леся Курбаса. За наказом гетьмана державну персональну пенсію отримувала Марія Заньковецька. Паралельно з культурою значні кошти уряд вкладав у розвиток спорту.

Прихід до влади в Україні гетьмана Скоропадського викликав у суспільстві неоднозначне ставлення. Тим часом негативно для геть­мана змінюється міжнародна ситуація. Розпалася Австро-Угорщина, в Німеччині відбулись революційні події. А саме ці держави й були політичними партнерами гетьманського правління. 14 листопада Скоропадський під тиском Англії, Франції, США та Італії оголосив про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією. Наступного дня Директорія – нелегальне урядове формування, створене 13 листопада на таємних зборах опозиційного до гетьмана Українського Національного Союзу, – закликала до повстання проти нього.
14 грудня Павло Скоропадський підписує своє зречення від влади: «Я, гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців докладав усіх моїх сил, щоб вивести край з того важкого становища, в якому він перебуває. Бог не дав мені сил справитися з цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які склалися, керуючись виключно добром Украї­ни, відмовляюся від влади». Гетьман передає свої повноваження уряду, а сам виїхав за кордон. Таким чином, гетьманський уряд склав з себе повноваження і передав владу Директорії.

ВІРА ДЯЧОК