ПРО ОДВІЧНУ ПРОБЛЕМУ МАЙНОВОЇ НЕРІВНОСТІ
АБО ІСТОРІЯ, ПОВ’ЯЗАНА З ГОРОЮ ҐЕЛЛЕРТА ТА ОКОЛИЦЯМИ

Подорожуючи від випуску до випуску «Громади» спільно з рубрикою «Мандри» українськими та угорськими землями у пошуках цікавих в історичному, культурному, ландшафтному планах місць, у 2017 році ми зупиняємося в Будапешті. Погуляємо вуличками, зайдемо у крамнички, цукерні та ресторани, піднімемося в гори та спустимося у його підземні лабіринти. Пізнаємо Будапешт через перекази та легенди.

Довідка: гора Ґеллерта височіє над Будапештом з правої сторони Дунаю висотою 235 м. над рівнем моря. Гора знаходиться на території історичної частини Будапешта – Буди, яка до 1873 року була окремим містом. До XVIII ст. схили гори Ґеллерт були покриті виноградниками. Зі сторони р.Дунай у підніжжі гори Ґеллерт є вхід у печерну церкву.
Відомо, що в роки середньовіччя тут жили та молилися аскети. Температура повітря в ній завжди однакова, 20°C і підтримується лише природними підземними джерелами,
що знаходяться нижче рівня церкви.
Через дорогу від входу в церкву є купальня Ґеллерта, де використовуються ті ж термальні води. Гарячі джерела на місці купальні були відомі ще у 8 – 9 ст.

к і будь-яка інша угорська легенда, що відноситься до років правління угорсько-хорватського короля Матяша Гуняді (1443 – 1490), який, до речі, на своєму гербі cеред інших мав зображення герба Галичини, – наша легенда починається словами: було колись чи не було, але в роки правління короля Матяша жив поблизу гори Ґеллерта у Буді багатий виноградар-винороб. Історія з його життя, про яку піде мова, відбулася ранньою весною.
У винороба була донька на виданні. До неї сватався місцевий парубок, хлопець давнього купецького, але збіднілого роду. Батько дівчини знав про любов молодят, йому імпонував працелюбний, спокійної та цілеспрямованої вдачі майбутній зять.
Одного весняного дня до винороба в торгових справах приїхав його давній партнер, багатий купець з Італії. Був він майже ровесником виноградаря, але жив самотньо. Дружина померла, а дітей вони не мали. Побачив купець доньку виноградаря та й захотів з нею одружитися. А батькові дівчини за це пообіцяв значну винагороду. Спочатку виноградар в думках завагався, але спокуса винагороди та наполягання багатого, впливового партнера переважили блюдце терезів у сторону останнього.
Постало питання, як відмовити молодій парі у батьківському благословенню на подружнє життя. Виноградар знав, що відмова викличе обурення у міщан, оскільки означатиме, що його слову не можна вірити.
Одного разу, коли наш господар обходив свій виноградник на горі Ґеллерта, побачив доньку з коханим, які також там прогулювалися. Чоловік вирішив використати цей шанс. Від хвилювання та стрімкого потоку думок виноградар помітив, що механічно крутить перс­тень на своїй руці, родинну реліквію, яка передалася йому від батька, а тому – від діда, як символ хазяйновитості та продовження роду. У його голові промайнула цікава думка, яку вирішив зараз же втілити: він підійшов до закоханих, під час розмови з ними ніби ненароком з його пальця злетів родинний перстень, який закотився у шпарину землі, звідки виходила пара. Втішившивсь тим, він мотивував це, як недобрий знак, та заявив, що не може погодитися на одруження молодят, поки наречений не віднайде і не поверне перстня.
Хлопець кохав дівчину і мав серйозний намір з нею одружитися. Він не бачив, куди закотився перстень, але наполегливо його почав шукати. Спочатку юнак оглянув поверхню землі, де відбулася розмова, потім – схили, а тоді помітив, що у землі є щілини, звідки у холодне весняне повітря пробивається водяна пара. Хлопець почав досліджувати щілини: у вужчі – пропихав руку і обмацував кам’яні виступи, а куди міг – сам проштовхувався, спускався все нижче і нижче, аж натрапив на підземні теплі джерела. Але й тут перстня не знайшов. У момент відчаю юнак почув церковний спів, який линув згори. Хлопець підняв голову і помітив щілини у скелі, через які до нього пробивалося тьмяне світло свічок. Церковна пісня заспокоїла хлопця. З нею прийшла надія і впевненість. Юнак помітив, як відблиски світла танцюють на поверхні води, по стінах печери. У певний момент один з його відблисків попав у місце, яке дало яскравіший відблиск. Це був перстень.
Щасливий юнак одразу поспішив до батька нареченої, який при свідках ще раз дав своє благословення на одруження молодят. Та коли виноградар захотів надіти собі на пальця родовий перстень, той випав з руки і знову закотився в одну зі шпарин землі.
Не казав майбутній тесть ще раз шукати перстня. Може, й досі лежить десь, чекаючи, що хтось його знайде.

ВІРА ДЯЧОК