Щедрими багатствами наділив нас Бог. Та, попри це, ми знаємо, що природний світ є видимимим ликом Господа. Спостерігаючи цю довколишню красу, не можна не подякувати Творцеві за Його щедроти до нас. Ми отримали від Нього у спадок багату й плідну землю, обшири степів, велич гірських узвиш, глибочінь морів та океанів... Коли Господня рука так щедро зодягла дерева, квіти, трави, то замумаймось над тим, які дарунки Господь приготував людині у вічності...
Бо ж сказано, що засяють наші душі, коли злучимось з Творцем. Різні думки можна почути про потойбічне життя, мовляв, нема його, не бачили, не знаємо. Й одразу рої сумнівів кружляють у голові людини з хиткою вірою. Тим часом Апостол Павло виразно говорить про це, що коли не віримо у воскресіння душ, марна наша думка.
Ще не так давно ми звами, дорогі вірники, брали участь у святковому Великодньому Богослужінні отця Ласла Пушкаша. Раділо наше серце, співаючи урочистий тропар: «Христос воскрес із мертвих...» В очах наших братів і сестер можна було бачити радість, сум, задум, ледь стримане бажання дочекатися обряду освячення пасок, ковбас, писанок. А тим часом у всьому православному світі дзвони голосно сповіщали людям радісну новину, що Христос устав із мертвих, смертію смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував. Але Він розщедрився не тільки для померлих: ми так само отримаємо вічне життя.
«Увійшовши до гробу, побачили юнака (ангела), що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і злякалися. Він до них промовив: не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, Його немає тут!» (Марко 16,3 – 16,16)
Найраніше ісповідування подає нам звідомлення про те, що Ісус воскрес із мертвих третього дня по розп’яттю. Жінки-мироносиці були першими, яким Божий посланець словом пояснення проголошує Великодню вістку. Марія Магдалина рано-вранці спішить до гробниці. Ісус являється їй і розмовляє з нею. Незвичайне здивування і водночас радість і страх огортають її. Вона чимдуж біжить до апостолів, сповіщаючи їм Воскресіння Господнє.
На Великдень увечері учні зібралися разом у кімнаті при зачинених дверях зі страху перед всюдисущими людьми тодішньої духовної влади Юдеї. Аж ось воскреслий їхній учитель являється між ними. Він вітається з присутніми: «Мир вам! Як мене послав Отець, так Я посилаю вас». Сказавши це, дихнув на них, мовивши при цьому: «Прийміть Духа Святого... Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержиться...» (Івана 20, 13 - 20,23)
Отож Ісус ділить з апостолами своє життя. Він дарує їм Духа Святого, а з Ним – і повновладдя відпускати гріхи, тобто встановлює Тайну Покаяння (Сповідь). Перша сповідь відбулася на хресті, коли розбійник просив про прощення гріхів у Розпєятого ісуса. Ісус відпускає йому гріхи, обіцяє, що розбійник ще того дня буде з Ісусом в раю...
Яке свято є найрадіснішим у хоистиям? І ми відповідаємо: це Великдень, День христового воскресіння.
На Заході у далекому середньовіччі колись існував цікавий звичай – risus paschalis – пасхальний великодній сміх. Священик повинен був розповісти біблійну історію так, щоб у церкві чувся радісний сміх. На жаль, за часів радянської України робилося все, щоб стерти з народної пам’яті релігійні цінності та самобутню етнічну культуру народу. Комуністична влада з підозрою ставилася до тих, хто відвідував церкву, розмальовував крашанки, не заохочувала водити гаївки на Великдень. Натомість за вказівкою комуністичних властей у містах і селах у цей час культивувалися так звані суботники, щоб применшити та й відверто дискредитувати пасхальні свята. Ми ледве не втратили такий народно-мистецький феномен, як українська писанка, котрій поставлено навіть пам’ятник у Канаді. І вже в пізніші часи в Україні почали відкривати музеї в Коломиї, Івано-Франківську та інших містах. Тож візьмімо на Великдень і ми крашанку вруки, щоб сповнитися Божою радістю інести її іншим людям. «Це день, що його сотворив Господь, тож радіймо і веселімось у нім».
«Тоді Він вивів їх до Витанії і, знявши руки, благословив їх. А як Він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо...» (Лука 24,50 – 24-53)
Вознесіння Господнє – видима подія. Після мук, принижень, які переніс Христос серед людей, настав час Його слави, торжество Спасителя. Христос не хоче зоставляти нас сиротами, тому зі своєї великої любові й доброти зсилає на апостолів Духа Святого а потім через своїх автивних полідовників, передусім апостола Павла, засновує свою церкву тут, на землі.
«Як настав день П’ятдесятниці, всі вони були вкупі ... аж ось залунав зненацька з неба шум ... і з’явилися їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них...»
З цього часу була заснована Церква Христова. Коли Христос перебував з апостолами на землі, Святий Дух не давався нікому. Та по воскресінні з мертвих Ісус зсилає Духа Святого, і одразу Його учні почали говорити різними мовами, розголошуючи людям Слово Боже. Наше тіло є храмом Святого Духа. Одразу після Хрещення через Тайну Миропомазання ми отримуємо благодать і дари Святого Духа. Він дбає про наше тіло і живить душу.
Це – мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність та Страх Божий.
Він вчить нас любити, молитися, прощати, тож допомагаймо Йому діяти в нас. Не випадково П’ятдесятницю у народі називають Зеленими святами. Люди готуються до нього якнайретельніше, прикрашаючи свої домівки зеленими гілками різних дерев, кущів, доріжки встялюють квітами, вхідні ворота квітчають галузками дуба, липи. І не дарма, бо ж зелений колір – то колір життя, а Святого Духа ми називаємо Господом животворящим і подателем життя. Перед початком всіх церковних богослужінь священники та парафіяни спершу проголошують молитву до Святого Духа: «Царю Небесний, утішителю, душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарб життя подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни і спаси, благий, душі наші».
Святий Дух обдарував нас своїми плодами. Свято зберігаймо святі традиції свого народу і нехай ласка Святого Духа обереже нас від суму, зневіри, гордості, додасть потрібних сил, наснаги до творення добра. Плекаймо та розвиваймо Божі чесноти в собі та ближніх.
Велику ціну має людська душа, іноді її вартість вища над саме небо, землю і навіть Усесвіт.
Одного разу Св. Івана Боска запитали:
Послухай, отче, і підскажи, які номери вписати нам, щоб вони були виграшними у лотереї.
Поставте 2,6,10,14 – і виграєте.
А що ці номери означають?
Цифра 2 – то дві головні Заповіда Божі; 6 – заповіді церковні; 10 – десять заповідей Божих; 14 – 7 діл милосердя для душі і 7 діл милосердя для тіла.