В сучасних умовах глобалізації відстежуються тенденції об’єднання країн, які подібні за своєю мовою, культурою, традиціями, економічними та політичними системами. Такі союзи сприяють поступовій асиміляції населення і можуть призвести до того, що в майбутньому замість певної країни, нації буде існувати лише національна меншина. В той же час, на цьому підґрунті виникають суперечки та конфліктні ситуації між групами різних національностей та релігійних поглядів, в результаті чого на карті світу виникають гарячі точки та спірні території, які претендують на незалежність. Тому все більшого значення для європейських країн набуває питання створення відповідних умов для мирного співіснування різноманітних етнічних груп, що компактно проживають на їх територіях. І як необхідний елемент сучасної демократичної країни сьогодні виступає політико-правове забезпечення життєдіяльності національних меншин, державна підтримка їх національної свідомості, мови та культури.
Україна як багатонаціональна країна не є винятком в зазначених процесах. На сьогоднішній день в Україні нацменшини складають більше 22% від усього населення. Незважаючи на таку поліетнічність, Україна за весь період своєї незалежності не допустила жодних зіткнень на національному ґрунті та пролиття крові, що досить часто зараз можна побачити в різних куточках світу. Попри критичні заяви з різних сторін у бік України з приводу забезпечення життєдіяльності національних меншин, їй вдалося забезпечити толерантне співіснування різних національних і релігійних груп на своїй території, що само по собі є взірцем для багатьох країн світу, в т.ч. для країн з високим рівнем соціального розвитку.
За час незалежності Україною вже прийнято чимало нормативно-правових документів для правового захисту національних меншин і зазначений процес продовжується. З перших днів проголошення незалежності розпочався активний законотворчий процес у сфері прав і свобод громадян та національних меншин, що проживають на її території. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні визначається ратифікованою в 1997 році Рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин”, в 2003 році “Європейською хартією регіональних мов або мов меншин”, Конституцією України (1996 р.), “Декларацією прав національностей України” (1991 р.), законами України: “Про національні меншини в Україні” (1992 р.), “Про об’єднання громадян” (1992 р.), “Про освіту” (1991 р.). Сукупність цих документів являє собою систему колективних і індивідуальних прав, свобод і обов'язків, громадянство, юридичну відповідальність, правові принципи та гарантії прав і свобод національних меншин.
Вперше в історії України на конституційному рівні було визнано існування національних меншин та зафіксовано їх права і свободи. В результаті в країні створено 1300 організацій національних меншин, 39 з яких мають всеукраїнський статус. Доречно відзначити і те, що Україна однією з перших постсоціалістичних країн ввела у світову практику і гарантує на основі Закону України "Про національні меншини в Україні" право на національно-культурну автономію, а також право на використання національної символіки, відзначення національних свят.
Слід зауважити, що в Основному Законі окремо виділено права і свободи національних меншин. Особливу увагу привертає стаття 53 Конституції України, в якій закріплено право на освіту громадян, що належать до національних меншин. "Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства". Ця стаття відповідає вимогам статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права.
Слід відзначити, що на сьогоднішній день деякі країни, які виступають з критикою в бік України, й досі не приєдналися до вищенаведених міжнародних конвенцій і угод, а їх національна правова база далека від ідеалу.

Найбільш яскравим прикладом толерантного співіснування кількох національних меншин в Україні є Закарпатська область, яка межує з чотирма іноземними державами – Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Таке географічне розташування краю, його багата історична спадщина детермінують наявність серед його населення досить великої кількості національностей і народностей. З метою підтримки їх національної свідомості і культури органами державної влади й громадськими організаціями краю реалізуються чисельні програми, які дозволяють національним меншинам мати можливість навчатися, спілкуватися рідною мовою, зберігати свої традиції та звичаї.
Як відомо, серед основних кодифікованих міжнародних стандартів у галузі прав національних меншин є право на отримання освіти рідною мовою або вивчення рідної мови та створення національних культурних і навчальних закладів.
На Закарпатті освіті відведено особливу роль. Ця роль полягає у забезпеченні соціалізації та соціальної захищеності дітей національних меншин, що проживають на території області. Оскільки освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвиту суспільства і держави в цілому, то проблему навчання і виховання молоді в межах національних меншин слід розглядати в діалектичному зв'язку з розв'язанням проблем стратегії розвитку освіти в Україні, а щодо Закарпаття, то і з урахуванням особливостей цього регіону.
Характерними особливостями освітнього розвитку Закарпаття є такі:
– Закарпаття – унікальний, самобутній і поліетнічний регіон України, в якому проживають понад 80 етнічних спільнот;
– народна освіта в регіоні упродовж віків не мала повної національної свободи і у зв'язку з періодичними неодноразовими змінами державної приналежності краю, постійно потерпала від денаціональних впливів;
– населення регіону в силу багатьох як природно-географічних, так і особливо соціально-економічних та політичних факторів постійно піддавалося міграційним процесам;
– окремі етнічні групи регіону всіляко піклувалися про створення національних шкіл та про утвердження їх демократичного і світського характеру.
Усе це має значний безпосередній і опосередкований вплив на розвиток освіти в краї, шлях якої не лише складний і неоднозначний, але здебільшого суперечливий як у минулому, так і в наш час.
Для забезпечення потреб населення національних меншин у навчанні рідною мовою в Закарпатській області розгорнуто мережу загальноосвітніх навчальних закладів. У 573 школах комунальної форми власності навчально-виховний процес здійснюється українською мовою, у 69 – угорською, в 11 – румунською, у трьох – російською, в 12 – українською і російською, у 30 – українською і угорською, в одній – українською і словацькою, ще в чотирьох школах – трьома мовами навчання (в двох – українською, угорською і російською та в двох – українською, російською і румунською). Крім того, функціонують чотири загальноосвітні навчальні заклади недержавної форми власності, в яких навчальний процес здійснюється угорською мовою.
Усього із 707 загальноосвітніх шкіл І–III ступенів різних форм власності, де навчається 195,5 тис. учнів, навчання рідною мовою національних меншин проводиться у 19,0 % шкіл. За останнє десятиріччя відбулась певна зміна у мережі та контингенті учнів шкіл національних меншин. Зросла кількість шкіл, де навчання ведеться угорською мовою. Школи з молдавською мовою навчання перейшли на румунську. В одній школі з українською мовою навчання відкриті окремі класи зі словацькою мовою.
Аналіз відсоткового співвідношення національного складу населення області та учнів, які вчаться рідною мовою, свідчить, що мережа загальноосвітніх навчальних закладів забезпечує в основному можливості навчання дітей рідною мовою компактно проживаючого населення національних меншин.

На сьогоднішній день питання вивчення рідної мови для компактно проживаючого населення національних меншин Закарпатської області практично вирішено. Вирішується воно і у тих населених пунктах, де меншини проживають дисперсно. В цих випадках в основному рідна мова вивчається як окремий предмет або за рахунок годин факультативних курсів. Для прикладу, вказаним чином угорську мову вивчають понад 3,4 тис. учнів, словацьку – 400 учнів, російську – декілька тисяч.
У систему освіти повертаються недільні школи як одна з форм забезпечення народам і національним групам реалізації права на вивчення рідної мови, літератури, історії, національних і культурних цінностей, традицій рідного народу відповідно до потреб населення, що проживає в даному регіоні. Таких шкіл в області є понад 20 (єврейські, угорські, ромські, польська, вірменська, німецька, російська).
Приділяється постійна увага і підготовці кадрів для навчальних закладів з мовами навчання і виховання національних меншин. В Ужгородському національному університеті працюють відділення угорської, російської, німецької, словацької та румунської філології. На окремих його факультетах (біологічному, фізичному, хімічному, математичному, історичному та факультеті романо-германської філології) із числа абітурієнтів угорської, румунської та словацької національних меншин готуються вчителі з відповідних предметів для загальноосвітніх шкіл, які в основному задовольняють потреби кадрів цих шкіл. З 2006 року на історичному факультеті Ужгородського національного університету функціонує кафедра історії Угорщини та євроінтеграції. Угорське і румунське відділення є також в Мукачівському гуманітарно-педагогічному коледжі та Ужгородському училищі культури. З 1996 року функціонує Закарпатський педагогічний інститут з угорською мовою навчання в місті Берегове. Молодь з угорської меншини має можливість здобувати освіту рідною мовою в Берегівському медичному училищі, Мукачівському аграрному технікумі, Берегівському професійно-технічному училищі №11.
Частина випускників середніх навчальних закладів області здобуває вищу освіту в сусідніх країнах (Угорщина, Словаччина, Польща, Румунія).
З метою підвищення фахової кваліфікації проводяться курси з питань педагогіки, психології, методики викладання навчальних предметів у національних школах (для всіх категорій вчителів шкіл національних меншин) в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Практикується проходження педагогічної практики педагогічними працівниками шкіл національних меншин на базі навчальних закладів Угорщини, Румунії, Словаччини. Така форма роботи дає можливість ознайомитися з інноваціями навчання за кордоном, підвищити рівень мовної культури та фахових знань.
Вчителі шкіл для національних меншин залучені до видавничої діяльності зі створення нових підручників, програм та навчальних посібників із рідної мови для 1-4, 5-11 класів, з історії Угорщини та Румунії, вони є також перекладачами навчальної літератури з української мови. Педагогічні працівники шкіл національних меншин беруть участь в апробаціях підручників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.
З метою кардинального вирішення найважливіших освітніх питань та залучення громадських організацій до управління освітою, при управлінні освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації створено Центр координації діяльності навчальних закладів (дорадчий орган управління), до складу якого входять представники органів управління освітою, навчальних закладів, громадських організацій та релігійних громад, науково-дослідного Центру гунгарології.

З поступальним відродженням національної державності України, внаслідок поліетнічної структури населення в регіоні для розв'язання проблем навчання і виховання учнівської молоді національних меншин впроваджена регіональна модель освітньої системи, спрямована на прискорене соціальне зростання людини. Така модель, враховуючи унікальні особливості краю, визнає етнокультурний фактор важливим концептуальним підґрунтям суті освіти в цілому.
На Закарпатті існують такі моделі забезпечення прав національних меншин на освіту:
1. Функціонування навчальних закладів мовами національних спільнот, коли всі предмети вивчаються рідною мовою, а також можливість здобуття вищої і професійно-технічної освіти материнською мовою.
2. Навчання рідною мовою здійснюється лише в початкових класах, а в основній та старшій школі продовжується вивчення рідної мови та окремих предметів рідною мовою.
3. У школах з українською мовою навчання вивчення рідної мови національних меншин здійснюється як окремий предмет або факультативно.
4. Вивчення рідної мови, літератури, історії, національних і культурних цінностей, традицій рідного народу здійснюється також у недільних школах.
У забезпеченні освітньо-виховних прав національних меншин важливу роль відіграють національно-культурні організації краю. Сьогодні на Закарпатті діють близько 600 національно-культурних осередків. 45 із них набули статусу обласних. Головною метою їхньої діяльності є відродження етнічної культури, рідної мови, духовне та національне збагачення тощо. За їхньою ініціативою створюються театри, школи, центри, проводяться фестивалі та мистецькі конкурси.
Історичні традиції мирного співіснування національностей та народностей на території Закарпаття, особливий толерантний менталітет його жителів здавна надають особливих рис культурно-мистецькому життю цього краю.
Завдяки заходам державних органів влади регіону, різниця в культурах, мовах, релігіях, звичаях мешканців краю не заважає їм мирно співіснувати і зберігати свої традиції, дає унікальну можливість взаємозбагачувати, взаємодоповнювати тенденції культурно-мистецького життя. Демократичні перетворення за роки незалежності України сприяли відродженню етнічної самосвідомості національних меншин, зумовили їх рух до самоорганізації, етнічного і культурного відродження, вивчення рідної мови, створення національно-культурних товариств та об'єднань.
На сьогоднішній день в області діє 501 бібліотека системи Міністерства культури і туризму України, ці бібліотеки здійснюють певну роботу з популяризації як української мови, так і мов національних груп. У їх фондах нараховується понад 6,6 млн. примірників видань різними мовами, що складає 55,8 % від загальної кількості.
З метою підтримки і розвитку культурного розмаїття етносів Закарпаття в області щорічно проводяться фестивалі національних культур, які сприяють підтримці громадських ініціатив, спрямованих на утвердження принципів міжнаціонального миру і злагоди, створенню умов для задоволення потреб національних меншин, відродженню та збереженню культурної спадщини, мови, підвищенню професійного рівня та виконавської майстерності діючих мистецьких колективів.
Традиційними стали обласні свята і фестивалі угорської, румунської, словацької, ромської, німецької культур. У місцях компактного проживання національних меншин нараховується 94 клубні установи, в яких працюють 455 колективів художньої самодіяльності. Діють два професійні театри: російський в Мукачеві та угорський у Берегові. Поступово вирішується проблема підготовки культуро-освітніх працівників з числа представників національних меншин в Ужгородському училищі культури.
Усе вагомішою стає роль бібліотек у розвитку культур національних та етнічних груп що населяють Закарпаття, у реалізації державної мовної політики серед цієї частини населення області. Національні групи у місцях їх компактного проживання обслуговує 105 бібліотек у 7 районах області, з них: 87 бібліотек обслуговують угорське населення, 5 бібліотек – словацьке, 8 – румунське. Географічне розташування краю сприяє інтересу населення до вивчення життя європейської спільноти. Наявність в області компактно проживаючих національних меншин, їх тісні зв'язки (в т. ч. родинні), розвинена структура транскордонного співробітництва урізноманітнюють тематику та збільшують кількість інформаційних потреб, а зв'язки бібліотек області з бібліотеками Угорщини, Словаччини, Німеччини, Польщі, Румунії розширюють їх можливості.
Оскільки угорці – найбільша і найбільш соціально і культурно структурована національна група серед меншин області, то саме бібліотеки, що обслуговують угорське населення, накопичили різноаспектний досвід у цій справі. Особлива увага приділяється популяризації місцевих угорських видань.

Понад 20 років працює, знаний в багатьох сусідніх країнах, клуб шанувальників угорської культури імені відомого на Закарпатті угорського педагога Гізели Дравої. Клуб тісно співпрацює з культурологічними товариствами угорців. Завдяки підтримці Міністерства національної культурної спадщини Угорщини відділ літератури іноземними мовами Закарпатської бібліотеки отримав безкоштовно бібліотечну програму 82ЖЕК, а користувачі – доступ до електронної бази бібліотечних ресурсів Угорщини за 1975 – 2000 рр. Тільки в минулому році на запрошення Спілки угорських журналістів та
громадської організації "Демократична спілка угорців України" ця бібліотека взяла участь у проведені заходів "Закарпатські Дні угорської культури в Україні" у містах Львів, Київ, Сімферополь.
У 1994 році в області створена Асоціація угорських бібліотекарів Закарпаття. Основні завдання асоціації: збереження та популяризація угорської культури, мови, літератури; налагодження зв'язків та співпраця з бібліотеками України, Угорщини та іншими закордонними книгарнями, культурними закладами та організаціями, що працюють з угорським населенням тощо.
Усталення добросусідства між Україною та Словаччиною позитивно позначилося на розвитку етнічної культури словацької національної групи краю, її національно-культурної свідомості.
Діяльність таких громадських утворень, як обласна культурно-освітня організація "Матіца Словенска на Закарпатті", товариство словаків Закарпаття ім. Л. Штура, обласне товариство словацької інтелігенції сприяла появі місцевої словацької періодики, словацьких класів та факультативів у школах кількох населених пунктів, виникненню і розвитку самодіяльних мистецьких та фольклорних колективів.
Уже більше 15 років у селищі Солотвине Тячівського району щовесни проходить свято румунської культури "Мерцішор", програма якого поєднує мистецькі та просвітницькі акції. У селі Павшине Мукачівського району, де етнічні німці складають майже чверть населення, працює німецький культурний центр, завдання якого – збереження і розвиток культури, традицій і мови.
Поступово зростає прошарок ромської інтелігенції: вже є студенти що закінчили Ужгородське училище культури і стали студентами Київського національного університету культури і мистецтв, який, до речі, вже має випускників – ромів, що отримали дипломи спеціалістів.
Проводяться заходи, покликані задовольняти інтереси і культурні потреби представників інших етносів, що проживають в області. Серед акцій, які об'єднували зусилля багатьох товариств національних культур і проходили в різних населених пунктах – свято слов'янської писемності, фестивалі єврейської книги, русинської культури, день добросусідства тощо.
Традиційним став фестиваль культур національних меншин Закарпаття "Мелодії солених озер", започатковано фестиваль русинської культури "Червена ружа".
Вищенаведені приклади свідчать, що Україна на своєму шляху до євроатлантичної інтеграції приділяє значну увагу питанням забезпечення прав і свобод її громадян, а також мирного співіснування національних меншин. Привертає увагу відкритість України до співробітництва із міжнародними організаціями у сфері забезпечення життєдіяльності національних меншин, про що свідчить практика регулярних запрошень до України експертів Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій, створення міжурядових комісій, діяльності міжнародних моніторингових груп. За висновками міжнародних експертів в Україні рівень законодавчого закріплення норм і стандартів документів Ради Європи у сфері захисту прав національних меншин вищий, ніж у ряді країн, які вже є членами ЄС, а результати міжнародного співробітництва підтверджують позитивний досвід України у практичному забезпеченні відповідних умов для мирного співіснування різних національностей і народностей у межах єдиної багатонаціональної держави.