№3(95)
травень - червень
2008 року

ВИДАТНІ УКРАЇНКИ
ЗАСВІТИ В СЕРЦЯХ НАШИХ
РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Многая і благая літа!

Нині ми здоровимо зі славетною круглою датою в особистому житті пані Ярославу Хортяні, яку не треба зайвий раз представляти угорським українцям, пошанувачам нашої національної культури в Угорщині та нашим побратимським громадам українців у Європі та за її межами. Важко відшукати серед нас ще одну таку людину, котра б так послідовно, рішуче, свідомо, енергійно й плідно займалась справами українських осередків за кордоном і популяризувала нашу національну культуру в об’єднаній Європі. Увесь час своєї тривалої громадської праці пані Ярослава знаходиться серед людей і чинить в ім’я людей.

Що дає їй наснаги і сил на цьому нелегкому суспільному терені?

Мабуть, не дуже помилимось, якщо назвемо найголовнішим чинником такої діяльності глибоку і непохитну віру. Бо ж скільки направду потрібних і гарних проектів вдалося втілити завдяки цій дуже важливій властивості натури Ярослави Хортяні. Сподіваємося, ще не менше прекрасних творчих задумів буде втілено і в майбутньому! Один відомий митець з Польщі, оцінюючи здатність чи нездатність людей долати перешкоди у житті і домагатися відмінних результатів у праці, сказав: «Не вірте в те, що існують неможливі речі. Їх нема! Існують тільки речі, які людина не хоче робити: або через брак енергії, або через брак віри, або через лінощі. Або просто через неосвіченість чи непорозуміння. На все потрібен час, це правда. Але треба неодмінно вірити».

Іншою складовою успіху справи - нині вже можна сказати напевно! – повсякденного життя пані Ярослави є уміння знаходити спільну мову з дуже різними людьми й здатність об’єднувати їх задля досягнення спільної мети, а це дається навіть далеко не кожному дипломованому психологу чи дипломату. Всі ми знаємо і бачимо не раз, спостерігаючи різні картини суспільно-політичного і приватного життя людей, як далеко і в які дрімучі хащі можуть іноді завести нас неприборкані емоції, якими тривалими є у декого особисті образи, неадекватне сприйняття реальної картини суспільства тощо. Трапляється, коли ми досить затято культивуємо в собі психологію на взір «Моя хата скраю, нічого й нікого не знаю», втрачаємо гнучкість домовитися одне з одним, досягати компромісу. Без такої загальної згоди ніколи не буде успіху у справі, і пані Ярослава добре знає це, бо вже не перший рік працює з людьми і вивчила їх досить добре, щоб не робити подібних помилок й уникати розбрату.

Ще один цінний позитив Ярослави Хортяні як людини, фахівця-історика і керівника українського самоврядування в Угорщині, учасника постійно діючих змішаних міжурядових українсько-угорських комісій з питань захисту прав нацменшин, Голови Президії Європейського Конґресу українців – це вміння жити і працювати з перспективою. Її думка експерта у цій сфері часто-густо має велику вагу серед дипломатів, науковців, діячів громадського руху української діаспори та представників преси. Побажаймо ж нашій пані Ярославі великої наснаги у праці, вірних друзів та однодумців, легких життєвих доріг та особистого й родинного щастя!

Многая і благая літа!

Колеги, друзі, знайомі