В останні роки активізувалась робота науковців Національного заповідника „Софія Київська”, результатом якої стала низка наукових відкриттів, серед яких найголовніше – чітке встановлення дня закладання та зведення резиденції Київського митрополита Собору Святої Софії, Премудрості Божої. Важливу роль для такого визначення відіграли написи-графіті, що виконувались відвідувачами на стінах храму.
Видряпані на стінах архітектурних споруд написи та малюнки є надзвичайно важливим історичним джерелом, яке сприяє вирішенню багатьох питань, пов’язаних з історією та культурою Середньовіччя. Визначним феноменом давньоруської культури є графіті Софії Київської, що складають колосальний корпус автентичних епіграфічних текстів. Софійські графіті, починаючи з 1920/30-х рр., вивчали кілька поколінь учених. Проте можливість широкого і планомірного вивчення графіті з’явилася завдяки розкриттю фресок з-під олійних малювань у процесі реставраційних робіт кінця 1950 - першої половини 1960-х рр. Велика заслуга у їх виявленні та дослідженні належить відомому українському вченому С. Висоцькому, котрий присвятив софійським графіті кілька монографій і значну кількість публікацій.
Проте величезна кількість написів залишилися не виявленими і, відповідно – не вивченими. До того ж чимало раніше виявлених графіті на разі можуть бути по-новому прочитані й переосмислені, і це з усією очевидністю показали новітні дослідження софійських графіті, що провадяться як вченими далекого і близького зарубіжжя, так і авторами даної статті – науковцями Національного заповідника „Софія Київська”. Якщо наші зарубіжні колеги послуговуються фотографіями і прорисами графіті, опублікованими ще С. Висоцьким, ми поставили своїм завданням власне натурне дослідження графіті, в тому числі – й раніше виявлених і опублікованих.
З огляду на важливість графіті як історичного джерела, у даний час провідним науковим співробітником Національного заповідника „Софія Київська”, кандидатом історичних наук В. Корнієнком ведуться роботи з комплексного вивчення епіграфіки собору і складання повного корпусу софійських написів. Вивчення софійських графіті є складовою частиною наукової роботи відділу науково-історичних досліджень заповідника і включене до планів дослідницької діяльності останнього. Науковий керівник роботи – завідувач названим відділом, доктор історичних наук, професор Н. Нікітенко, яка взяла особисту участь у дослідженні ряду написів. У 2006 р. нами було виявлено низку сенсаційних, без перебільшення, написів, що ллють яскраве світло на дискусійну проблему датування Софії.

Відповідно до літописних джерел, храм був заснований у 1017 р. (Новгородський І літопис) або в 1037 р. (Повість временних літ). Кожна з дат має своїх численних прихильників і опонентів. У науці існує ще одна точка зору – Н. Нікітенко, згідно з якою обидва літописних записи не відображають дійсного факту заснування Софії саме в ці роки; ці записи є тенденційними, і з ними не можна пов’язувати ані заснування Софії, ані завершення її будівництва. Провівши комплексне дослідження писемних джерел, архітектури, монументального живопису і некрополя Софійського собору, Н. Нікітенко дійшла висновку, що храм був створений наприкінці правління Володимира – на початку княжіння Ярослава.
Графіті Софії Київської є найважливішими аргументами для вирішення проблеми її датування. Це обумовлено тим, що вони безпосередньо пов’язані з місцем, предметом і часом написання, з археологічним та історико-культурним середовищем. Спираючись на графіті як на достовірне історичне джерело, на користь заснування собору в 1017 р. висловлювався С. Висоцький. Головним аргументом дослідника було графіті № 2, яке він інтерпретував як дату 1031-1032 р. Датування С. Висоцького із залученням зазначеного графіті підтримали П. Толочко, трохи змінивши прочитання – В. Орел та А. Кулик. У можливості появи графіті в 1032 р. засумнівався А. Поппе, який вважав цю дату ретроспективною; аргументи А. Поппе підтримав Ю. Асєєв. Однак у Софії не зустрічаємо ретроспективних датованих написів, що пояснюється специфікою середньовічного світогляду: записи на стінах храму покликані були „ввести у вічність” (сакралізувати) актуальну подію, а не нагадати про те, що було. Датовані написи-графіті являють собою те саме, що й літописні записи про якісь події, які починаються словами „В літо...”
Виявленню, прочитанню та інтерпретації софійських графіті значною мірою сприяє прийнята нами методика не вибіркового, а суцільного комплексного прочитання написів, тобто сприйняття їх невід’ємними компонентами оточуючого епіграфічного матеріалу, в контексті функціонального призначення приміщення, де вони виникли, а також середньовічного церковно-теологічного і символічного тлумачення образних архітектурно-художніх форм, з якими ці написи пов’язані у топографічному й смисловому аспектах. Дослідження написів у технічному аспекті здійснюється нами за стандартною методикою: фотографування написів при бічному освітленні і прорисовка контурів написів за отриманими фотографіями. Використаний нами метод є набагато ефективнішим, ніж зняття з написів кальки.

У процесі дослідження нами виявлено кілька ранніх записів, що містять прямі дати, які вписуються у відрізок часу 1011-1037 рр. – крайні хронологічні межі заснування Софії Київської, що існують у сучасній науці: 1018/21, 1022, 1028, 1033 (три написи), 1036.
Найдавніші датовані графіті Софії Київської вказують на недостовірність і тенденційність свідчень проярославового літописання про заснування Софії Ярославом в 1017 р. і, тим більше, у 1037 р., підтверджуючи правильність висновку про більш раннє датування храму. Зафіксований графіті факт існування Софії в розписаному фресками стані вже у 10121-1022 р. дає змогу досить точно датувати храм. У джерелах згадуються дві дати освячення Софії – 4 листопада і 11 травня. Оскільки освячення храму Святої Софії Премудрості Божої (Дому Господнього) могло відбутися лише в неділю (день Господній), а в другому десятиріччі XI ст. (до 1022 р.) на неділю припадають 4 листопада 1011 р. і 11 травня 1018 р., перша дата маркує заснування Софії (освячення місця), а друга – її завершення (освячення престолу). Загалом обидві події складають повний чин освячення храму.
Окрім виявлення нових фактів, що дозволяють датувати час побудови Софії Київської, вивчення графіті собору, яких наразі нараховуємо понад 2 тис. (тобто тих, на які складена облікова документація), дозволило на фактологічному рівні встановити, що при храмі діяла школа, працював скрипторій, в якому книжки не лише переписувались, а й перекладались з грецької мови. Це зайвий раз підкреслює роль Софійського собору як релігійного та культурного центру Київської Русі, про важливість якої свідчить і той факт, що в храмі ховали великих князів. Зокрема, в північній внутрішній галереї можемо бачити мармуровий саркофаг, в якому поховано Ярослава Володимировича, за правління якого було завершено будівництво Софії.

10 вересня 2009 р. саркофаг Ярослава Мудрого було відкрито з метою дослідження на сучасному рівні тих останків, що лежать у саркофазі. Це вже  четверте відкриття саркофага з науковими цілями (перші були у 1936, 1939 та 1964 рр.). Востаннє саркофаг відкривали 45 років тому, а дослідження останків у ньому здійснювалося ще давніше – 70 років тому. За цей час наука пішла далеко вперед, з’явилися нові наукові галузі, нові методики, нове приладдя. Проаналізувавши всі аспекти проблеми, всі «за» і «проти», Наукова рада заповідника дійшла висновку про доцільність і важливість такого дослідження, яким зацікавився навіть Президент України В. Ющенко. який узяв проект під особистий патронат, знайшов мецената – «Укрексімбанк», який виділив на дослідницькі роботи 56 тисяч гривень. Зрозуміло, цих коштів замало, але ми сподіваємося на доброчинне прилучення до цієї справи усіх небайдужих. На безоплатну працю вже зголосилися київські вчені. Групу дослідників очолює завідувач відділу науково-історичних досліджень, доктор історичних наук, професор Надія Миколаївна Нікітенко. Відповідальні виконавці – провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології НАНУ, доктор історичних наук, професор Сергій Петрович Сегеда, завідувач кафедри судово-медичної експертизи Національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Борис Валентинович Михайличенко. До досліджень планується залучити широке коло науковців, а також генетичні лабораторії Швеції, Великої Британії, США. Австралії. Сучасні дослідження саркофага переслідують кілька цілей:
1. Антропологічні дослідження, які дозволять встановити вік померлого, риси обличчя, статуру, спосіб і якість життя, дієту тощо.
2. Медико-анатомічні дослідження, що мають на меті визначити, які були патології, травми.
3. Генетичні дослідження, що дозволять провести аналіз ДНК та встановити генотип Рюриковичів, тобто, визначити їх етнічне походження, походження самого Ярослава, порівняти отримані дані з даними, отриманими при дослідженні останків його дочок чи їхніх нащадків Анни (Франція; її поховання точно не відоме, можливо в мон. Св. Вінцента в Санлі але відоме поховання її сина Філіпа, а також інших королів в паризькому абатстві Сен-Дені, де є королівська усипальня, – вона є праматір’ю всіх французьких королів; у Франції живе й її далекий нащадок Філіп Орлеанський) та Анастасії (Угорщина, похована чи то в мон-рі св. Аніана на п-ві Тихань на березі Балатону, чи то в нім. мон-рі Адмонт неподалік від кордону з Угорщиною), онуки – блаженної Едігни (Німеччина, м. Пух під Мюнхеном). Цікавим буде простежити й зв’язок з Великою Британією, адже чи то сестра чи то дочка Ярослава Агата вийшла заміж за майбутнього короля Англії Едуарда Вигнанця і стала матір’ю англійського короля Едгара і шотландської королеви Маргарити Святої. Отже, можна простежити ген Рюриковичів в генотипі французьких, англійських, шотландських, угорських, норвезьких, датських королів. А, відтак, уточнити дані про династичні зв’язки Ярослава та його нащадків. На разі  здійснюється комплекс антропологічних, анатомічних  і рентгенологічних досліджень. Про їхні результати говорити поки що зарано і ми, аби не породжувати довкола  серйозних наукових проблем зайвих  сенсацій, домовилися не коментувати хід досліджень. Коли дослідження завершаться, будуть складені відповідні акти, і ми оприлюднимо всі результати.