Олександр Двоєконко, центр «Родина», Саратовський український молодіжний клуб, Об’єднання українців Росії,
український молодіжний форум Росії
– Чим займається організація, де Ви працюєте безпосередньо?
– Український культурно-просвітницький центр «Родина» в Саратові і міський український молодіжний клуб своєю діяльність орієнтовані на підтримання української культури в регіоні, пропагування мови, звичаїв, проводять наукові дослідження, зокрема, в галузі україністики в Росії, підтримують спортивні проекти тощо, займаються консолідацією українців на Саратовщині, борються з асиміляційними процесами, намагаються донести неспотвореного іміджу України серед росіян, організують етнографічні експедиції.
– Можете детальніше розповісти про якісь важливі акції останнього часу?
– Наша організація існує всього два роки. Почали ми з заснування Інтернет-сторінки про україністику Росії. До цього проекту підключилося дуже багато людей з Башкортостану, Москви та інших міст та регіонів Росії. Щоліта ми здійснюємо етнографічні експедиції по Саратовщині, де ще збереглися українські села. Цього року ми знайшли український цвинтар XVIII століття, фрагмент будівлі української церкви. Ми плануємо розширити пошуки, залучивши до цього юнацьку організацію «Пласт». Можливо, цим самим ми спонукаємо інші громадські організації українців до утворення федеральної організації «Пласту». Вперше у Саратовській області ми провели фестиваль слов’янської культури. Це було минулого року. Українська частина програми на цьому заході була представлена дуже солідно. В Росії зараз не на часі проводити саме український фестиваль. Для нього фактично не було б фінансування. В усіх згаданих акціях брали активну участь як дорослі, так і молодіжні активісти наших двох організацій. Ми організували поїздку двох десятків саратовських українців на Перші збори школи україністики до Львова минулого року на базі міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської Політехніки.
– Які надії пов’язуєте з молодіжним форумом у Києві?
– Перш за все я очікую від нього нових контактів, які б допомогли розширювати український молодіжний рух в Росії, чим я зараз активно займаюся, шукаючи якихось нових можливостей, тому що зараз з боку держави належної підтримки нема і є надія лише на зарубіжні фонди. А, беручи загалом, це дуже добре, що збирається українська молодь і ми можемо бачити одне одного. Я собі навіть уявити не міг, що майже в кожній країні світу існують українські молодіжні осередки, де розмовляють українською мовою, як ми. Дуже важать особисті контакти молодих людей у цьому сенсі й подальші проекти співпраці.
– Як нині уявляєте собі консолідацію молодих закордонних українців в обороні українських цінностей і самої України?
– Молодь України та їхні молоді етнічні брати і сестри у діаспорі не можуть бути байдужими до будь-яких процесів, що відбуваються в Україні та за її межами і стосуються її. Як на мене, у молоді має бути активна громадянська позиція. Якщо буде міцна консолідація між нашими організаціями, ми можемо діяти ширше, активніше й більш впливово
