7 вересня державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» зі Львова під керівництвом Дмитра Кацала співала у базиліці Св.Іштвана у м. Будапешт. Цей виступ, приурочений до 20-ліття незалежності України, для відомого колективу організувало Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ) та Центральний орган самоврядування українців (ДОСУУ). Під час виконання Молитви за Україну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» цей урочистий твір, стоячи, слухав увесь зал.
Перед вечірньою месою у соборі, де зберігаються мощі першого короля Угорщини Іштвана (Стефана) з династії Арпадовичів, відомий колектив та вірників привітав помічний священик собору отець Аттіла Фаркаш. Він особливо наголосив на тому моменті, що Україна вже два десятиліття є вільною державою з давньою культурою, історією та християнськими традиціями. Він назвав справжнім подарунком від Бога участь «Дударика» у цій вечірній літургії.
Базиліка Св.Іштвана є унікальною архітектурно-культовою спорудою, яка охороняється державою і є під патронатом помісної католицької церкви. Щодня цей величний собор відвідують тисячі туристів.
Утім, велелюдні екскурсії не впливають на розпорядок служіння літургій. Добра акустика храму дозволяє проводити тут на високому мистецькому рівні музично-хорові концерти. Зазвичай орендна ціна одного виступу в храмі для світських колективів становить близько однієї тисячі євро. Однак на прохання української громади в Угорщині для львівського «Дударика» зробили виключення. Гості зголосилися проспівати у перебігу вечірньої меси на латинській мові складні у професійному виконанні твори Йозефа Гайдна «Missa Brevis»  та «Air on the  String»   Йогана Баха і запропонували благочинний концерт з українських духовних пісень, написаних Кирилом Стеценком, Максимом Березовським (хоровий концерт №18) та Миколою Лисенком. Прекрасно акомпанувала на органі концертмейстер хору Тетяна Юринець.
До присутніх також звернулася Голова ДОСУУ і ТУКУ Ярослава Хортяні. Вона зазначила, що наші два народи – український та угорський – ніколи не воювали один з одним, а жили у мирі і злагоді і що такі зустрічі митців та глядачів лише посилюють духовне єднання людей різних країн, мов і культур.

Благочинна мистецька акція

Львівський чоловічий хор здійснює турне Польщею. Німеччиною, Італією, Австрією та Угорщиною, котре організоване як  благочинна акція пам'яті блаженного Папи Римського Івана Павла ІІ-го та вияв подяки за його пасторський візит до України і благотворні впливи на українське духовне та суспільне життя.
Про те, як виникла ідея влаштувати цю мистецьку поїздку, «Громаді» розповів директор і диригент Львівської державної академічної чоловічої капели «Дударик» Дмитро Кацал:
– 24 травня до Львова з Риму прибули мощі Івана Павла ІІ-го і польська громада, яка має велику катедру Діви Марії у Львові, звернулася до нас із проханням зробити святковий концерт з цієї нагоди... Ми із задоволенням відгукнулися і тоді ж, у травні, зародилася ідея подякувати Івану Павлу ІІ-му за велику доброту, яку він виявив до України, адже він практично вивів із підпілля українську греко-католицьку церкву і відкрив з духовного боку Україну для цілого світу і весь світ для України просто своїм прибуттям до Києва і Львова. Ми запланували з цієї нагоди концертний тур Польщею, Німеччиною, Італією, Австрією, Угорщиною з кількома концертами. Це абсолютно благочинна акція-пожертва у пам'ять його блаженного ім'я. Єдина зміна у графіку була в тому, що римляни попросили нас перенести виступ на грудень місяць цього року, бо вони хочуть поєднати два в одне. Тоді будуть представлені в Римі Україна під час різдвяних свят. Наша капела створена 40 років тому стараннями мого батька. З того часу вона перетворилася з самодіяльного хору хлопчиків у народну капелу. Пізніше вона стала державною капелою, академічною. У чомусь ми спираємося на традицію діяльності нашого професійного патрона – Віденського хору хлопчиків, котрий існує вже з 1494 року. Їм перейшло за 600 літ, нам – щойно за 40 років. Капела гастролювала всією Європою, Сполученими Штатами, Канадою. Для нас були відкриті двері величних і красивих храмів, і всюди відчувалося Боже благословення, як сьогодні у базиліці Св.Іштвана. Ми мали щастя співати у соборі Паризької Богоматері, Карнеґі-холі, Європейській філармонії. Ми маємо довгу і тривалу гастрольну практику. Але насправді ми добре почуваємося, коли поєднуються теплі, тихі, взаємні молитовні літургії з музикою. В Україні ми маємо в середньому 100 виступів на рік, тому не можна казати, що інтересу до духовної музики немає. Але ми не цураємося виступів ані в малих, ані у великих залах. «Дударик» виступав і в полі на току, і навіть у тюрмі, у найменших селах чи найбільших міських залах, катедрах чи храмах. Попит на наші концерти у Європі упродовж останніх 10 років суттєво зменшився. Хвалити Бога, зараз ми вже можемо віднайти якісь власні кошти, щоб подорожувати і мандрувати. Хоча певну роль грають і адресні запрошення, коли ми, наприклад, їздили до Парижа та в Ніццу для запису творів Жюля Масне та Жана Франсе, класиків французької музики з метою архівації їхніх шедеврів. Зараз дуже часто звертається до нас з такими пропозиціями Польща. Фактично два рази на рік ми можемо там виступати. Дасть Бог, прийде час, коли ми зможемо відновити свої гастролі у Швейцарію та Голландію», –  поділився планами на майбутнє пан Дмитро, син засновника колективу Миколи Кацала у 1971 році. Під керівництвом батька Дмитра капела стала лауреатом премії Тараса Шевченка 1989 року.

Хліб і до хліба

Українське духовне мистецтво стало справжнім відкриттям для помічного священика базиліки Св.Іштвана отця Аттіли Фаркаша, який служить у соборі вже 41 рік.
– Для мене була сюрпризом, а радше все-таки подарунком Бога,  спільна з українськими братами вечірня Божа літургія цієї середи. Якщо є можливість, я завжди із захопленням дивлюся телевізійні передачі про православне Різдво та Великдень в Україні і схиляюся перед терпінням і самовіддачею  вірників та священиків, які беруть участь у дво-три годинних церковних службах. Іноді ми, угорці, забуваємо про те, що є східним народом, який понад 1100 років тому прийшов у Європу. Наш народ мандрував і територією Київської Русі. Україна нині святкує 20-ту річницю незалежності, яка є на шляху пошуків до себе, духовного і світського миру. Це, звичайно, нелегко, адже ми знаємо про це зі власної багатовікової історії боротьби за свободу угорців. Тому дуже шануємо устремління українського народу і нації до волі в наші дні – із самопожертвою, віддачею і з вірою у Бога», – сказав 81-літній католицький священик Аттіла Фаркаш після виступу львівських митців.
Отець Аттіла добре запам'ятав свою першу зустріч з пересічними українцями у 16-літньому віці. Переважно це були рядові вояки ІІ-го та ІІІ Українських фронтів радянської армії, які запекло штурмували Буду і Пешт взимку 1945 року, окуповану нацистами. Угорський юнак з кількома товаришами вирушили у стан військових, щоб роздобути бодай якісь харчі для своїх голодуючих родичів. За словами о.Аттіли, українські солдати спочатку пустили по хлопчаках довгу автоматну чергу, прийнявши їх здалеку за ворога, але, на щастя, не поцілили. Відтак, довідавшись про мету приходу юнаків, нагодували їх на польовій кухні ще й дали продуктів на зворотню путь. Аттіла Фаркаш вважає цю подію дуже символічною, адже тоді українці дали йому хліба насущного, а нині, так би мовити у переносному значенні, йому пощастило отримати ще й духовного хліба від їхніх нащадків.