Під Покровом Богородиці
В попередньому числі часопису в статті «Молитва за Україну» ми розповіли історію про одну з унікальних українських церков, що постала в Західній Європі після Другої світової війни, в 1945 році – УАПЦ Покрови Діви Марії в німецькому м. Інгольштадт. В цьому числі – продовження, а саме – розповідь про храмове свято Покрови Богородиці та патріотичні вшанування українською громадою в Баварії полеглих козаків та борців за волю і незалежність України.
Свято Покрови Богородиці здавна у великій пошані в нашого народу. Вперше започатковане у Візантіїї, воно набрало найбільшого поширення на українській землі. А після прийняття християнства київським князем Володимиром у 988 році перша споруджена ним церква була присвячена Пресвятій Богородиці. Вона стала символом утвердження християнської віри і давньоукраїнської державності. Покрова Пресвятої Богородиці була у великій пошані в українського козацтва, у вояків УНР. Під час Другої світової війни Українська Повстанська Армія також обрала собі свято Покрови, яке відзначають 14 жовтня, за день Зброї, віддавшись під опіку Пресвятої Богородиці.
В народі кажуть: «Свята Покрова всю землю покриє листям або снігом». Цьогорічної надзвичайно теплої і лагідної осені на свято Покрови Богородиці затримався ніжний зелений покров. Він переважав скрізь по Баварії: обабіч дороги можна було бачити зелені пагорби, вкриті лісами, гайками, широкі поля з зеленою озиминою, жовті – рапсові. На цьому фоні вирізнялися лише чисті й акуратно прибрані ділянки з тичками для хмелю.
Свято Покрови Богородиці почалося зі вшанування пам’яті славетного Провідника ОУН Степана Бандери, могила якого знаходиться на найвідомішому мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф (Waldfriedhof) праворуч від головного входу з вулиці Furstenreder strasse в 43 секторі. Величний білий хрест урочисто прибраний в червоно-чорний і синьо-жовтий прапори. Біля символу боротьби за незалежність України, не згасаючи, палахкотять свічечки, з усіх сторін світу до монументу Героя вдячні нащадки приносять живі квіти. Напередодні 52-ї річниці вбивства Степана Бандери (15 жовтня 1959 р.) ми з п. Олегом Краттом також кладемо свої жовто-рожеві троянди до постаменту і запалюємо свічку, молимось за упокій душі великої Людини і кращу долю України. Тут тихо і спокійно, здається, що і пташки співають чинно. Величезний доглянутий лісопарк з ялинами, дубами, екзотичними рослинами й квітами дихає вічністю і прохолодою. Неподалік від могили батька похована його донька Наталка Куцан-Бандера.
Далі прямуємо алеєю ліворуч до українського сектора цвинтаря (421- ІІ), де поховані визначні діячі українського національно-визвольного руху, військовики, священики, діячі культури й мистецтва. Тут знаходяться сотні українських могил. На надмогильних плитах і хрестах написи українською і німецькою мовами, на багатьох викарбуване зображення українського герба. Ближче до алеї встановлено колону «Полеглим за Україну». Всі вони боролися, страждали за вільну Україну, любили її. Це є також наша українська історія. До монумента на вшанування їх пам’яті покладено живі квіти.
З Мюнхена їдемо до придунайського м. Інгольштадта. В цьому місті на сьогоднішній день проживає близько 125 тисяч жителів, воно друге за величиною місто Верхньої Баварії після Мюнхена. Вперше Інгольштадт згадується за 806 роком. З 1392 по 1447 роки тут знаходилася столиця герцогства Баварія-Інгольштадт. В1472 році в місті був відкритий перший в Баварії університет. З ХVI ст. місто стає головною баварською фортецею на Дунаї. Сучасний Інгольштадт – одне з найбільш розвинених в економічному і науковому плані міст Баварії, жителі якого гордяться своєю історією, стародавніми замками, соборами, церквами, цікавими музеями. Тут також знаходиться штаб-квартира всесвітньо відомої автомобільної компанії «Audi», сам завод і музей заводу «Audi» /museum mobile/, який щорічно відвідують сотні тисяч туристів. В місті мешкає і працює понад 3 тисячі українців, які гуртуються навколо своєї материнської церкви. 
Тож відразу прямуємо до Української Православної Церкви Покрови Діви Марії, яка знаходиться в історичному центрі Інгольштадта, запалюємо свічки й лампадки. Староста і читець церкви Олег Кратт показує церкву, унікальні Царські ворота іконостасу у вигляді Герба України, ікони в українських рушниках. Деякі рушники прикрашені вишивками з українським гербом. Тут все вже майже готове до храмового свята, яке відбудеться 16 жовтня. Посеред церкви, на чільному місці. поставлена престольна ікона Покрови Богородиці (Козацька), прикрашена новим українським рушником та вазонами з квітами. Ікона наповнена глибоким духовним і патріотичним змістом. Діва Марія зображена на ній в українському вбранні Центральної України. Свій вишитий білий Покров Пресвята Богородиця тримає над Соборною Україною: під її правою рукою Правобережна Україна, собор Святого Юра, можливо, постаті славних козацьких ватажків – отамана Максима Залізняка, Івана Гонти, полковника Івана Богуна, під лівою - Лівобережна Україна, Софійський собор, і, можливо, гетьмани Дорошенко, Мазепа, Сагайдачний. Серед козацьких прапорів бачимо жовто-блакитний прапор УНР, синьо-жовтий ЗУНР та малиновий козацький.
Стара українська діаспора і священики церкви у свій час доклали великих зусиль в справу облаштування храму. Вони з любов’ю наповнювали церкву, як свою рідну хату, іконами, своїми вишитими рушниками та килимами, обладнали зручне приміщення для церковного хору, майстрували, білили стіни, оновлювали покриття підлоги. Щоб церква була завжди привітною і затишною, тепер нею опікуються вже молодші покоління. Бог посилає церкві добрих безкорисливих людей, які її відстоюють і переживають за неї. Так, нещодавно, коли в церкві розпочали великий ремонт, знімали старе покриття підлоги, білили, пліч-о-пліч із старостою Олегом Краттом стали до роботи активісти громади Юрій Маковський, Сергій Сас, Петро Поляниця. Дісталося тоді багато роботи і дівчатам: Олі Кірш, Наталці Кратт, Катерині і Мар’яні Улинець, Надії Бальдсерт, Валентині Склянченко та іншим. Діло гуртом робиться!
Як відомо, церква знаходиться в історичній будові 1848 року, що належала до фортифікаційних споруд давнього міста – колишньому пороховому складі, якій в цьому році виповнилось 163 роки. На товстих мурованих стінах будівлі залишилися глибокі вибоїни від гарматних обстрілів, що є нагадуванням про війну. Але церква має і свою історію, яка почалася з повоєнного 1945 року, коли цю військову будівлю надали під церкву великій громаді інтернованих українців. Тож і сама вона є символом залагодження протиріч між війною і миром. У привітанні Генерального консула України в Мюнхені Юрія Ярмілка з нагоди 66-річчя УАПЦ в Інгольштадті відзначається, що за цей час церква стала центром не тільки релігійного, а й громадського і культурного життя цього баварського міста. З цієї ж нагоди, у переддень храмового свята, відбулася зустріч з представником адміністрації міста, головою міської ради паном Крістіаном Льозелем, на якій староста церкви й член міграційної ради та голова української громади міста Олег Кратт висловив щиру подяку владі Інгольштадта в особі п. Крістіана Льозеля за підтримку української громади ї її материнської церкви. Зі свого боку пан Крістіан Льозель запевнив, що безумовно буде і надалі з розумінням ставитися до питань збереження спільної історичної пам’ятки.
Церква дійсно цінна тим, що українська громада зуміла за всі післявоєнні роки зберегти й доглянути своє дорогоцінне надбання ще з таборових часів, яке вже стало історичним. Перш за все це стосується іконостаса, в якому класично написані в техніці пастелі живописні образи Ісуса Христа, Богородиці, Св. Володимира та Св. Ольги, Святих Кирила і Мефодія, Покрови Богородиці, Архістратига Михаїла, датовані 25. 01. 1946 роком. Ці образи випромінюють тихе мерехтливе сяйво, кожного разу грають по-іншому при зміні освітлення. Вони притягають своєю божественною глибиною і специфічною «пастельною» м’якістю, незвичайною витонченістю ліній і ніжністю кольорів. Очевидно що серед інтернованого українського люду в таборах Інгольштадта були талановиті художники і майстри. В церкві зібрані старі ікони, писані по дереву, ікони в гарних шатах і недорогих рамах. Та особливою прикметою є те, що серед них також є чимало, вже цінних на даний час, старих довоєнних репродукцій ікон видатних українських художників-патріотів Осипа Куриласа, Едварда Козака, Андрія Наконечного та інших митців, особливим почерком яких є зображення Ісуса Христа та Богородиці в українському вбранні. Поміж ікон є оригінальна ікона «Св. Ольги та Св. Володимира» Андрія Наконечного. Всі вони заправлені в однакові рами, певно зроблені ще з часів заснування храму. В церкві також зберігаються старі українські Євангелія випуску 1942 року, якими користувалися настоятелі церкви та парафіяни, одяг первосвящеників церкви та предмети культу, що вже є церковними музейними експонатами. 
За вже встановленою традицією у сусідньому баварському м. Регенсбурзі, що також розташований на Дунаї, в день свята Покрови Пресвятої Богородиці на міському цвинтарі Бергфрідгоф (Bergfriedhof) біля пам’ятника «Українським полеглим борцям», який встановили ще старі ветерани-військовики, відправляється панахида. В післявоєнну буремну пору поблизу Регенсбурга був розташований табір для переміщених осіб (Ді-Пі), серед яких були тисячі українців. Не втрачаючи людської і національної гідності, у тяжких умовах життя, вони внесли свій вклад в боротьбу за нашу незалежність. Панахиду відправили священик УГКЦ о. Олександр Сметанін та священик УАПЦ о.митр. прот. Валентин Смоктунович. Вшанувати пам’ять полеглих борців прийшли активісти місцевої української громади на чолі з старостою української православної церкви в Регенсбурзі Ріхардом Рігером. Він добре говорить українською мовою, якої навчився від бабусі та матері. Ріхард також є головою місцевого Німецько-Українського центру та представником Міжнародного Союзу Козацьких Сил і займається пошуком та збереженням пам’яток української історії та культури. Нещодавно він провів у Регензбурзі конференцію по Голодомору в Україні 1932-33 років, знайшов на цвинтарі занедбану могилу генерал-хорунжого армії УНР Гната Стефаніва (02.05.1886-21.06.1949) і привів її в належний порядок. Також до пам’ятного монументу прибули українці з Інгольштадта й Мюнхена. Після закінчення панахиди священики о. Олександр та о. Валентин проголосили глибоко-патріотичні промови, в яких закликали присутніх бути гідними пам’яті борців, що віддали своє життя за волю і незалежність України. За традицією поминальний захід завершився тужливою піснею «Чуєш, брате мій» у виконанні Олега Кратта. 
Наступною частиною програми свята Покрови Богородиці в Регенсбурзі стала лекція письменника-дослідника Антона Шлеги «З історії українського козацтва» – сина колишнього військовополоненого українського козака. Його розповідь супроводжувалася цікавими аудіо і відео-матеріалами. Також Антон Шлега презентував нове видання своєї книги «Ті, що пережили Лієнц», в якій розповідається про маловідому історію зради, обману і жорстокого вбивства нащадків полонених українських козаків та членів їх сімей відразу після Другої світової війни. Ці інциденти були скоєні тими, хто називали себе друзями козаків: британськими військовими в зоні їхньої окупації.
В суботу, 15 жовтня, вшанування полеглих в боротьбі за волю України і всіх спочилих, недолею вирваних з рідних домівок, тих, хто пережили лихоліття війни і поневіряння на чужині, наших земляків відбулося на інгольштадському цвинтарі Вестфрідгоф (Westfriedhof), де за ініціативою Йосипа Пукальського був встановлений пам’ятний гранітний надгробок на символічній спільній могилі українців з викарбуваними іменами та гербом України. На цьому цвинтарі знаходяться і окремі могили, в яких спочивають українці, серед них генерал-хорунжий Армії УНР Василь Татарський (1898-1991), Йосип Пукальський (1895-2007), бл. п. ієрей Іван Шпакович (1897- 1961), колишній багаторічний церковний староста УАПЦ Покрови Діви Марії Федір Бондаренко (1914-2005), довголітній староста УГКЦ Павло Микичук (1911-2009), бл. пам. о. дек. Василь Малкович (1898-1971), Іван Богдашевський (1897-1981), артист Іван Ковалевський (1882-1955), Йосип Шапко (1914-1983), Омелян Вонс (1926-1978), Володимир Сівіцький (1903-1999), Петро Гуйванюк (1920-1992) та багато інших. На їх надгробних обелісках викарбуваний український герб і підпис UKRAINER.
В неділю, 16 жовтня, в УАПЦ Покрови Діви Марії в Інгольштадті відзначалося храмове свято. Церква до цього дня була гарно прибрана квітами, вишитими рушниками, красивими вишитими обрусами. На Святочну Літургію, яку провів настоятель парафії о. митр. прот. Валентин Смоктунович, та о. протодиякон Олег Євсевський зібралася місцева українська громада та гості. Серед присутніх вірян було багато молодих людей та дітей. З піднесеним молитовним настроєм співав хор під керівництвом регента Олександра Смоктуновича. Під час служби Божої церковною громадою був проведений хресний хід на честь Божої Матері. Погода в цей день видалася напрочуд теплою і сонячною. З Хрестом, хоругвами, престольною іконою Покрови Богородиці парафіяни, в супроводі релігійних співів, тричі обійшли навколо своєї української церкви і, сповнені Божої благодаті, повернулися до храму, де разом зі священиком завершили Літургію з молитвами за Україну, український народ і подякою Матері Божій. Далі о. Валентин в своїй піднесеній святковій проповіді розповів про історію і значення свята Покрови Богородиці для України, кожної людини і родини, наголосивши, що «Пречиста Діва Марія нікого не залишає, хто її шанує, як Матір Божу, як Матір, яка породила Сина божого Ісуса Христа».
За традицією після Божественної Літургії вся громада була запрошена на святкову трапезу до одного з ресторанів в центрі міста. До того ж і українські господині приготували до святкового столу традиційні українські блюда та напекли смачної випічки – пирогів з маком та сиром, рулетів з шоколадом, тортів. В невимушеній атмосфері українці спілкувалися, згадували про домівку, рідних і близьких, разом з пісенним гуртом «Українська перлина» (музичний керівник Улинець Мар’яна) радісно співали українські народні пісні, серед яких «Місяць на небі», «Перелаз», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Зажурились галичанки», «Очерет мені був за колиску» та багато інших. Також гарно співали Олег Євсєвський та Олег Кратт. Батьки Олега – Галина Краєвська (Кратт) та Петро Кратт – були репресовані тоталітарним сталінським режимом, але і в далекому Заполяр’ї зберегли любов до українських традицій і мови, а мати навчила сина співати українських народних та повстанських пісень. З цією материнською наукою він і йде по життю. Приємно, що українці по всіх куточках світу добре співають, не забувають своє коріння, українську мову, національну культуру. Цим вони презентують Україну, показуючи великі духовні потенціали рідного народу, а також підтримують один одного. Нашому українському товариству в Угорщині щира українська громада Інгольштадта передала якнайкращі побажання з надією на дружбу і обмін культурними програмами та музичне привітання – пісню «І в нас, і в вас все буде гаразд» та «Многая літа» . Звучали «Многая літа» настоятелю церкви о. Валентину Смоктуновичу і всій церковній українській громаді, старості церкви Олегу Кратту. Пан Олег докладає багато зусиль в плані збереження унікальної української церкви в Інгольштадті, піднімає питання перед громадськістю міста на її захист і достойне існування. Бо без належного розуміння і зацікавленості можна безповоротно втратити цей історичний спадок. Українська громада Інгольштадта має багато планів і завзято прагне їх вирішити. Тепер її активісти готуються разом з іншими конфесіями, які діють в місті, організувати спільне святкування Різдва
і готують справжній український вертеп. Для своєї української церкви мріють зробити опалення та нове покриття для кам’яної підлоги. В планах також організувати на згадку успішної боротьби за церкву в 2007 році День солідарності християн з процесіями від кожної церкви та спільного Богослужіння біля церковної будови. Наближається і дата відзначення 70-річчя заснування УАПЦ закордоном (1942). Тож побажаємо українській громаді Інгольштадта успішно здійснити всі свої добрі наміри, пережити труднощі, знайти вірних і надійних помічників та друзів під Покровом Божої Матері. Многая і благая літа!
Надія Музичук
