Манченко Станіслав, АР Крим, м. Ялта, 18 років

Важко передати словами всю масу яскравих і незабутніх вражень, які залишила у мене поїздка і перебування в Угорщині. Дуже теплий прийом був у Львові, мене дуже добре зустріли пан Ярослав і пані Люба – це прекрасні, душевні і добрі люди. Дуже злагоджена і добре продумана організація нашого перебування у Львові і відправки до Угорщини співробітниками інституту. Спасибі велике пані Галині за те, що вона нас весь час супроводжувала, допомагала і піклувалася про кожного з нас. Сама поїздка наповнена масою вражень, табір організований пані Ярославою – незабутній, цікавий, веселий і відмінний відпочинок влітку, а так само хороша можливість практики української мови для дітей Угорщини. Насичена програма, вивчення угорської культури і української культури, спів пісень, конкурси, естафети, дискотека – все це зближувало всіх учасників табору незалежно від віку і характерів. Табір дуже здружив нас всіх, ще раз дав можливість відчути, що українці всього світу – єдині і повні любові до своєї української культури, української мови, українських традицій. Дуже хороший був організований відпочинок, живлення, цікаві екскурсії на острів Тихонь і по Будапешту. Ми захоплювалися культурною спадщиною Угорщини. Спасибі велике всім організатором цього прекрасного і незабутнього заходу. Ми полюбили вас всіх і перш за все таку прекрасну жінку пані Ярославу. Дякую вам за все! Низький вам уклін!

Голько Надійка, м. Львів, 11 років

Згадки про Балатон

Кожна дитина має улюблену іграшку від якої в неї перехоплює дух, її хочеться постійно мати поряд, бавитись з нею і відчувати від цього по справжньому дитяче задоволення. Таке задоволення як від улюбленої іграшки я отримала від поїздки в Угорщину.
Для мене запрошення в поїздку виявилось справжньою несподіванкою, а ще більшою несподіванкою воно виявилось для моїх батьків. Моя мама Марія зразу почала переживати хто поїде зі мною в таку далечінь і на перших порах навіть мала сумніви чи потрібно відпускати дитину так далеко. Правда роздумувати  їй довелось недовго бо тато зразу її думки спрямував в іншому напрямку, як оформити проїзні документи, що з собою брати та чим добиратись до Будапешта. А я як слухняна дитина чекала рішення батьків. На мою радість всі погодились, що я заслужила таку поїздку і було б несправедливо залишати мене дома і не використати такої можливості. Не знаю, що там і як, але тато майже кожен день бігав по справах то на роботу то ще кудись і щоразу папка з документами на виїзд збільшувалася, як хліб в печі. І нарешті він приніс проїзний документ, де я досить гарно виглядала з такою фотографією  несоромно їхати і за кордон. Дні за днями котились і нарешті день від'їзду настав. Мене проводили на залізничний вокзал тато Андрій, мама Марія, сестричка Віруся і братик Любчик. А на вокзалі чекала пані Галя, вона була така молода, що я спочатку подумала, що вона одна з дітей що їде з нами, але мені пояснили що вона старша і ми повинні її слухати. Добре що ми їхали вночі, а то я сильно переживала як ми будемо переїжджати кордон чи не поперевертають мої речі в сумочці, бо я їх дуже акуратно складала дома пів дня  перед від'їздом. Угорщина нас зустріла привітно, гарною погодою та новими враженнями. Дуже мені сподобались дороги та машинки, що їздять по цих дорогах. Була навіть біла машинка з намальованими сердечками. А ще мені сподобалось доріжка для велосипедистів, які є поряд з пішохідними доріжками і велосипедисти не наїжджають на пішоходів, а їздять собі по своїй доріжці. Мені сподобались рослинки, що тягнулись по стіні будинку наче в чарівній казці. Було таке враження, що по них до мене зараз спуститься чарівна фея або гномик.  Ще красиво виглядали кораблики, що плавали по озеру з вітрилами. Дуже цікаво було покататись на туристичному експрес-вагончику. Бачили ми і напис про королеву Анастасію. Дуже мені сподобалось спілкуватись з угорськими дітьми, я записала їх електронні адреси і ми будемо переписуватись. Дякую всім хто допоміг здійснити цю поїздку  ̶  пані Ярославі з Угорщини, пані Галі з України, пані Софії зі школи малювання у Львові, яка відіслала мій малюнок на конкурс, водію який нас підвозив і всім хто нам допомагав. 

Глущенко Катерина, Дніпропетровська обл., 13 років

Літня мандрівка

Дзвінок на мобільний телефон був дуже несподіваний, телефонували зі Львова з Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою та повідомили радісну звістку, що обіцяна поїздка Ярославою Хортяні для переможців конкурсу «Для тебе, Україно!» в Угорщину відбудеться! Почалися довгі дні підготовки. Як же вони повільно тягнулися! Але  все минулося, і ось уже 1 серпня ми з татом були у чарівному місті Львові, цілий день відпочивали, а далі була далека дорога в  довгоочікувану  казку.
Уже раннім ранком, коли сонечко лише піднялося зі свого ліжечка, ми перетнули кордон, а о 8 годині були на порозі привітного готелю. Приїхали ми у дитячий україномовний табір  на знаменитому озері Балатон. Кожного року сюди приїздять діти з угорсько-українських сімей для вивчення української мови. Це справді було схоже на казку, купа нових друзів не лише з України, а і з Угорщини, чудесне харчування, ми вивчали угорську мову, традиції та історію країни, допомагали живим спілкуванням новим друзям вивчити прекрасну українську мову, співали українських пісень та досхочу купалися у озері.
Погода була чудова! Весь час світило лагідне сонечко, Балатон кликав скупатися у його тепленькій, ніжній водичці. Лише одного разу накрапав дощик, але це дало нам більшу змогу поринути у малювання, бісероплетіння. Гарно підготувати виступи сімей (до речі, усі учасники табору були розділені на 5 сімей, які приймали участь у спортивних змаганнях, а на кінець табору мали приготувати виступ) тоді ж ми почали вивчати пісні угорською мовою, це було дуже складно, але і водночас весело та цікаво.
Цей тиждень проминув зовсім непомітно, але враження залишились на все життя, я ніколи не зможу забути ті чарівні дні проведені тут, ту чудову екскурсію на острові Тихонь, кожна хвилина була особливою, кожна мить була неповторною. Але ось останній день, вчора всі ще раділи та сміялись зі своїх виступів, учора була остання дискотека, а сьогодні сумні очі. Яке тяжке було прощання! Нас проводжали усі, усі сумували від маленького Артура до наших викладачів. Але нас чекала ще довга дорога та екскурсія в місті Будапешт, яка була просто незабутньою! Наша група була там усього годину, але я встигла закохатися в це місто, в цю дивовижну архітектуру. Там і повітря наче зовсім інше, тому я сказала собі, що обов'язково повернусь сюди!
Боже, як же швидко летить час і ось ми знову у Львові, і ось я знову обіймаю рідних, але прощаюся з моїми новими друзями Ця поїздка була для мене незабутньою, особливою і тому я вдячна усім хто допоміг в організації. Я вдячна в першу чергу Міжнародному інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою за такий цікавий конкурс у якому українська молодь може показати свої таланти, я вдячна українській діаспорі в Угорщині, а точніше її керівнику Ярославі Хортяні за таку прекрасну нагороду! І, звичайно, я не забуду про чудових керівників нашої групи, а точніше Шміло Галину та Моспан Ростиславу, вони піклувалися про нас, допомагали в усьому я дуже вдячна всім, хто доклав хоч щось до цієї поїздки, вона назавжди залишиться у моїй пам'яті!

Савчук Олеся, Хмельницька обл., 16 років

Я, Савчук Олеся, хочу звернутися із словами щирої подяки до організаторів конкурсу «Для тебе Україно!» за надану мені можливість відкрити свої знання і вміння. Дякуючи їм, я зустрілася з цікавими людьми, які проживають за кордоном, але щиро люблять та шанують традиції і культуру українського народу. На мою думку, такі конкурси досить корисні і пізнавальні як для нас, українців, так і для української діаспори за кордоном. Вони дають можливість зростити і підтримати творчу особистість дитини, вчать нас вірити у свої сили.
Сьогодні, в час безперебійного наступу насилля, безкультур'я, естетичного зубожіння, як ніколи потрібно по-новому осмислити важливість впливу прекрасного емоційно-духовного мистецтва на людину.
І саме такий конкурс має великий потенціал для пробудження душі від очерствіння, від морального зубожіння, відкриття прекрасних людських якостей, дають можливість зберігати і продовжувати мистецьку культуру українців.

Лещук Остап, м. Львів, 16 років

Поїздка в табір надзвичайно мене вразила. Це був не лише відпочинок, а й пізнавальна  подорож, спогади про яку, мабуть, закарбуються у пам'яті на все життя. Знайомство з дітьми-однолітками, які проживають в Угорщині й спілкуються двома мовами, угорською та українською, найбільше розвеселило, бо нам, дітям з України, деколи діставалась роль вчителя української мови. Ми вчили один одного, а крім того, співали та слухали незвичні для нашого вуха пісні. Цей колектив випромінював дуже великий позитив, толерантність людей просто приголомшувала.
Озеро Балатон зачаровувало упродовж усього часу нашого перебування в Угорщині. Коли воно було  неспокійним, то його хвилі нагадували дніпровські кручі. Нам вдалося потрапити на протилежний берег від місця нашого відпочинку і побувати на півострові Тигонь. Я відчував дуже сильну енергетику цього місця, і не дарма, бо саме там були розташовані монастир і церква, у будівництві й розвитку яких брали участь й українці. Тигонь і справді переповнений благословенням і святістю, і це відчутно. Там ми заспівали гімн України біля пам'ятника Ярославу Мудрому та його дочці, на якому привертав увагу напис українською мовою, на який угорці дали дозвіл. Також ми оглянули прекрасну церкву, святі місця, відвідали Будапешт, де нам організували екскурсію.
Отож цікава пізнавальна подорож і проникнення в середовище угорців, вивчення їхньої історії гармонійно поєдналися з веселим відпочинком, новими знайомствами, радісними митями.

Хома Катерина, м. Львів, 18 років

Рохай Леонард: На мою думку табір вдався добре. Було багато програм, так навіть у погану погоду ми не нудьгували. Вільного часу також було немало. На українських заняттях практикувалися з мови. Багато тупались, а також відвідали Тігонь. Також були програми для молоді, наприклад ходили на дискотеку.

Рохай Адріенн: Я вперше поїхала до українського табору, але не пошкодувала. Набагато краще можу розмовляти українською мовою, та багато нових друзів зустріла підчас табору.

Ващак Каріна: Табір був дуже хороший і цікавий. Я вивчила багато нового та здобула нових друзів. Сподіваюсь скоро випаде нагода зустрітись з ними знову! Дякую за запрошення!

Суперак Барбара: Цей табір був найкращим табором в моєму житті! Я почувала себе чудово. Сподіваюсь на наступний рік він відбудеться знову, тому що, я вивчила багато чого нового та здобула багато нових друзів.

Телецкі Корнелія: На мою думку, мене можна вважати постійним таборовиком, тому що, це вже п'ятий табір який я відвідую. Цьогорічний табір також був бездоганний. Особливо рада, що мій хлопець також зміг взяти участь в таборі. Мені було шкода, що з попередніх учасників не всі змогли бути в таборі. Сподіваюсь на наступний рік ми всі візьмемо участь хоча б в такому хорошому таборі, яким був цьогорічний!

Храшко Золтан: Для мене цей табір дав можливість познайомитись з мовою, культурою, та друзями моєї коханої. Особливе задоволення отримав від мовних занять та вечірніх програм. Дуже вдячний за отриману можливість побувати на цьому таборі.

Матьока Тімеа: Цьогорічний табір був дуже приємний. У мене була можливість познайомитись з неймовірними людьми. На уроках української мови вивчила багато нового та мала змогу попрактикуватись. Програми також були дуже хорошими, для прикладу можливість поїхати в Тігоні. Цей табір знову став для мене незабутнім враженням, про яке, сподіваюсь, буду пам'ятати до кінця свого життя!

Госсу Габріелла: На мою думку, цьогорічний табір знову вдався чудово! В мене була можливість познайомитись з надзвичайно талановитими та чудовими людьми, а з старими друзями – краще зблизитись. Програми також вдались дуже добре. Мовні заняття також принесли багато задоволення. Сподіваюсь, на наступний рік також буде такий табір, на якому кожен зможе бути собою, і який так само добре вдасться, як і цьогорічний! 

Нодь Ніколетта: Мені дуже сподобалось це таборування! :)
Чудовим було товариство, атмосфера, поселення, безліч речей запам'яталось мені українською, я здобула багато друзів.  Чудові враження на мене склала можливість заглянути в українську культуру, вивчити танці, пісні, мову та ігри. Я дуже вдячна за запрошення, тому що,  в мене не було б можливості так багато чому навчитись від інших. Дякую!

Цуі Лілі: Табір був дуже хороший. Дуже класними і веселими були естафети-змагання. Дуже корисними також були і заняття української мови, на яких я більше дізналась про Україну та українську мову. Також дуже гарною була прогулянка в Тігонь, де я дізналась багато цікавого та нового про Абатство. Сподобались заняття співів, я багато раз чула «Червону руту» у виконанні Космачів, а зараз дуже рада, що змогла вивчити цю пісню.
Одним словом – табір був дуже добрим!