Прокинувшиь зі сну кожний з нас по різному віднаходить себе, в короткій ранковій молитві, міцною кавою з сигаркою, телевізором, ранковою зарядкою, нервами, купою не відкладих справ, паперів, так день розпочався.
Кожний  новий день дарує нам різні зустрічі буденні, святкові, очікуванні, спонтанні….
Прискіпно сповнивши громадські, сімейні обов’язки, виснажені приходим   до дому, знову беручись до буденних справ… ніч, сон зламлює наші виснажені тіла, засинаємо, в такому руслі пливе наше життя. Щось знаходячи, щось втрачаючи.
Моя зустріч з Богом. Вона вже відбулася.
Якось Господь сказав до Йова:
« Я питатиму тебе і спробуй мене навчити!
Де був єси, як Я закладав землю? Скажи, як знаєш, як маєш розум. Хто визначив ій міру, може, знаєш, або хто чинив ворітьми море…?,чи відкрились тобі ворота смерті…? Чи обійняв оком світ широкий? Скажи, коли все те знаєш? Чи можеш іхній порядок на землі встановити? Чи то твоєю мудрістю літає сокіл? )Йов 38.39)
Варото поміркувати над цією мудрістю. Боже слово лікує… Правда тільки в Бозі, його думці, слові.
Багато раз, Бог по різному приходить до нас, чи відчуваємо Його присутність, радо відкриваємо двері, запрошуєм на гостину залежить від кожного з нас зокрема, в сумі чи радості перебуває з нами Бог.
Старець Симеон та пророчиця Анна чекали  зустрічі з Ісусом ціле своє життя. Коли минуло сорок днів від народження Ісуса, Пресвята Богородиця та Йосиф Обручник приносять маленьке дитятко до храму  жертвуючи Його  небесному Отцеві. Ця зустріч  була особливо дивовижною, .Який наглядний приклад по божності  , довгочікування  бачимо в особі  двох сивочолих старців. Взявши на руки дитятко ,Симеон скрикнув від щастя…

« Нині відпускаєш раба твого, Владико бо виділи очі мої спасення твоє. Світло на одкровення народам і славу людей твоїх»
В мирі, спокої перебуває душа людини, яка зустрілася з Богом. Церква цю подію  називає Стрітення Господнє. На знак того, що Христос став істиним світлом для всього світу, в цей день у Божих храмах священики освячують свічки ми несемо світло до своїх осель цим самим запрошуєм  Христа перебувати з нами у радостях чи бідах. Стрітеневу  Свічку  можим запалювати під час приватноі молитви чи надзвичайних  природніх стихій. Як радісно в день і трішки моторошно в ночі.
« Ви сіль землі, ви світло світу»( Мт 5,13)
Сказав Господь до вибраних учнів, послідовників, тобто кожного з нас зокрема. Бути «сільлю землі «і «світлом світу» в наш час дуже тяжко, однак сповнення цього обов’язку є святою річчю. Святість наполегливий труд, боротьба за добро кожної секунди, де переможець здобуде не просто медаль, похвали, все відомість , щось набагато вище…життя в Бозі , Його особі. Кульмінаційний момент небо. Ти  сьогодні бачив небо? В який бік спрямований твій погляд .
Жива  зустріч  Бога і людини відбувається в церкві в Пресвятій Євхаристіі, ми діючи лучимось з Христом, живимось Його Тілом кріпимось Його Кровю. Це є найбільше чудо, добро ,найцінніший дар Бога людині.
«Люблю, о Господи, оселю твого дому , місце перебування твоєі  слави»(Пс,26,8)
Так говорить псалмоспівець.
Наш князь Володимир Мономах )1125р) в Науці своїм дітям завіщав : «Не лінуйтеся ні до чого доброго, а найперше до Церкви»
  Найвжливіша людина на землі для Ісуса це ти. Ісус теж повинен бути центром нашого життя. Готуймося  до  зустрічі з Христовими   муками, тобто постом.
Готуймося до зустрічі з Воскреслим Христом, Торжествуючим, писанками,та паскою.
Ми українці надзвичайно обдарований, духовно емоційний народ. Не ламаймо своє коріння, кріпімося в вірі, перебуваймо в любові,  будьмо підтримкою одні одним. Працюймо з Богом і в Бозі, тоді все буде гаразд! Несімо нашу радість іншим . Спробуймо частіше посміхатися , тільки так зможимо прийти до святості, досягнути спокою,душевного блаженства….
Не бійся!
Ісус прийшов, щоб звістити тобі:
«Не бійся»!
Не бійся жити, не бійся бути собою,
Не бійся слухати голосу серця і йти за своїм покликанням.
Ти. Улюблена Божа дитина, і Отець, простелив перед тобою шлях, який обов’язково приведе тебе до радості та до справжнього щастя.
Не бійся сказати богові
«ТАК»
За це Христос не обіцяє  легкого життя Він дарує тобі життя вічне. Хочеш бути щасливим вічно?
Зустрінься з  Ним  і Він неодмінно стане Тобі приятелем.!

Ліна Костенко

Давидові псалми

Блажен той муж, воістину блажен,
Котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
Не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
І у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, -
Душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
То не біда, - він все одно блаженний.
І між людей не буде одиноким.
Стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті з нього вродяться плоди.
І з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
Не зможе вік надборкати крила.

Напевно, кожен з нас упродовж життя ставив собі запитання: «Що потрібно робити, щоб мати доброчесне життя? Яким християнином я є?» Отож йдеться про важливе питання нашого духовного життя.

Чи кожен повинен переносити скорботи?

Кожна людина християнської віри піддаються різним спокусам і переносить ті чи інші життєві скорботи. Вони даються віруючим для того, щоб покласти край злу або для розуміння засад нашої віри, чи для очищення за попередні гріхи, чи для великої слави в майбутньому житті.

Чи достатньо лише стерпіти образу?

Ні, потрібно також попіклуватися про те, щоб не озлоблюватися на того, хто вас образив. Для цього нам дається молитва.

Про що в молитвах особливо треба просити Господа Бога?

Передусім треба позбутися поганих думок про людей і довколишній світ. Молитися до Бога слід з любові і просити його про те, щоб позбутися:

1) пристрастей;
2) звільнитися від невідання і забуття;
3) щоб уникнути різних спокус.

Що чекає від нас Господь?

Пам’яті про Нього. Він хоче бачити Себе присутнім в наших душах.

Як пізнати добрих людей?

Святе Письмо вчить нас: пізнавайте добрих і праведних за їхніми справами. Кожне дерево пізнається за його плодами.

Кого треба любити більше – бога чи своїх рідних?

Віруюча людина любить Бога і прив’язана родинними чи духовними узами до своїх рідних чи ближніх. Але вона завжди має пам’ятати про пріоритети в своїй душі, адже без Начала Начал, тобто Небесного Отця не було б і нашого з вами матеріального і людського світу. Коли віруюча людина висуває на перше місце людину,  а не Бога, це називається кумирством, за яке потім вона довго може розплачуватися в житті.

Від чого посилюється влада диявола на нас?

Будь-який лихий вчинок дає демону зла зброю проти нас, і тоді він жорстоко поводиться зі своєю жертвою, тому християнину слід одразу покаятися і виправитися.

Чи є різниця між скорботою на землі і за духовним?

Той, хто надмірно переймається земним, кото затягує марнота з марнот, від земного ж і зазнає скорбот. А той, хто переймається духовним, матиме втіху. Останні є блаженними в очах Бога.

Що найбільше ворог спасіння прагне викрасти з пам’яті людини?

Думку про Бога, смертний час, неміч, мислі про покаяння у своїх гріхах. Мовляв, сьогодні для цього ще не настав час, це почекає на завтра...

Проти якого гріха треба вести найбільшу боротьбу?

Яку пристрасть бачите у собі домінуючу, проти неї і озброюйтеся, вчать нас духовні отці християнської церкви. Меч боротьби – молитва.
Так само вона може ламати міцне залізо, трощити кайдани, просвітлює розум, оживлює душу. Завдяки їй ми стаємо радісними, спокійними, задоволеними благами матеріального і духовного життя.
«Сказав до Нього один з Його учнів: «Господи, навчи нас молитися, як і Йоан навчав своїх учнів» (Лука 11. 1)
Саме розмова з Творцем є джерелом духовного життя. Мільйони різних випадків можна навести в якості такого прикладу, коли саме молитва, й ніщо інше, вертала нас до життя, додавала сил далі йти життям, незважаючи ні на що.
Піднести духа до Бога означає буквально покинути землю, а серцем і помислами своїми полетіти до Творця на розмову.
Хочеться навести один приклад дуже доброї молитви.
Св. Іван Віяней, парох з Франції, бачив, як простий робітник щодня по закінченні своєї праці ввечері заходив до церкви. Він довго стояв навколішки і дивився на кивот, де є утаєний Ісус Христос. Не було видно, щоб цей парафіянин ворушив устами. Одного разу священник запитав його: «Що ви робите весь час? Я не бачу, щоб ви ворушили устами». А робітник відвовів: «Я дивлюся на Ісуса, а він – на мене».
Яка це прегарна молитва! Йому було достатньо лише перебувати в присутності Бога, забувши про себе, свої щоденні клопоти, і хоч на короткий час розчинитися в Бозі.
Свята Служба Божа є найбільшою молитвою, найдосконалішою. Так вчить християн церква.
Нашою метою нехай стануть згадані вже слова святих апостолів до Ісуса Христа: «Господи, навчи нас молитися!»

Перебуваймо в братній любові один до одного.

Марія ВТЕРКОВСЬКА